Ярослава Ликтей

Матеріал з Тернопедії
Версія від 08:16, 29 липня 2021, створена Микола Василечко (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Ликтей Ярослава}} {{Особа |назва картки=Вишивальниця |ім'я=Ярослава Ликтей |зобра...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Вишивальниця
Ярослава Ликтей
Народження: 30.07.1961,
с. Панівці, нині Мельнице-Подільська громада, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українка,
size УРСРsize Україна
Родина: батько — Дмитро, чоловік — Олег, сини — Сергій, Віталій
Освіта: Бережанський технікум механізації сільського господарства
Робота: діловод Тернопільського ЛВУ маґістральних газопроводів
Творчість: учасниця виставок; вишивані роботи
Відзнаки: Заслужена майстриня народної творчости України

Ярослава Ликте́й (нар. 30 липня 1961, с. Панівці, нині Україна) — українська вишивальниця. Заслужена майстриня народної творчости України (2002).

Життєпис

Ярослава Ликтей, донька Дмитра, народилася 30 липня 1961 року в селі Панівцях в околиці Мельниці-Подільської (на той час — село Мельнице-Подільського району Тернопільської области УРСР, нині — у складі Мельнице-Подільська громади Чортківського району Тернопільської области України).

1985 закінчила Бережанський технікум механізації сільського господарства (нині агротехнічний інститут).

Від 1999 — діловод Тернопільського лінійно-виробничого управління маґістральних газопроводів.

Родина

Чоловік Олег і син Віталій — також вишивальники, старший син Сергій загинув[1] (1984—199?).

Улітку 1982-го, перебуваючи у відпустці, тодішній прапорщик Радянської армії Олег Ликтей поїхав у гості до дядька-священника на Борщівщину. Майбутнє подружжя познайомилося на свято Трійці після відправи у церкві. Знайомство тривало лише три дні, потім — рік листування. Вдруге у рідне село Ярослави Олег приїхав на власне весілля. Через те, що вінчалася в церкві, її виключили з комсомолу і деякий час не дозволяли виїхати до чоловіка в Чехословаччину, де він тоді ніс службу.

Родина мешкає в м-ку Великій Березовиці під Тернополем.

Творчість

Мистецтву вишивання навчалася у матері[2] та Дмитра Блажейовського.

Учасниця виставок у містах Бердянську (Запорізька область; 2002), Бучачі (квітень 2011[1][3]) Івано-Франківську (2002), Києві (2000-2002), Львові (2000), Полтаві (листопад 2009[4]), Тернополі (2000, 2004), Харкові (2001, 2003), с. Зарваниці (нині — Золотниківська громада; 2000—2003).

Основні твори (всі — у співавторстві з чоловіком і сином Віталієм):

  • «Хресна дорога» (14 робіт) — ідея створення серії вишивок з’явилася в Олега з сином Сергієм після відвідин символічної Хресної дороги Божого Сина у с. Острові; першу стацію у 1998 вони почали вишивати разом; після трагічної загибелі сина сім’я вирішила повернутися до розпочатої, «поставивши собі за мету завершити Хресну дорогу до 2000-ліття Різдва Христового і тим самим увічнити пам’ять про сина»; коли зрозуміли, що не встигнуть, дали оголошення в газету, допомагали вишивати учні профтехучилища, пенсіонери; на Різдвяні свята 2000-го молодший син Віталій поставив на чотирнадцятій стації останній стібок; «Хресну дорогу» освятили у тій же церкві Святого Володимира, де відспівували Сергія[1]; з 2000 року ці роботи виставляли понад 110 разів[5];
  • «Рідзво»,
  • «Зарваницька Богородиця» та инші.

Джерела

Основні

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Унікальну вишиту хресну дорогу виставили в Бучачі // За Збручем. — 2011. — 11 квіт.
  2. Кузишин, І. Пошановані мистецтвом / Іван Кузишин // Вільне життя плюс. — 2015. — 15 вер.
  3. На Тернопільщині відбулась вишита «Хресна дорога» // RIA плюс. — 2011. — 11 квіт.
  4. Полтавців радують «Петрівські кольори» // Полтава (Полтавська міська рада). — 2009. — 30 лист. — 14:05.
  5. Драга-Іванець, Н.. Олег Ликтей з Великої Березовиці з сім’єю вишили 14 полотен Хресної дороги / Наталя Драга-Іванець // TopNews. — 2019. — 16 квіт. — Передрук із сайту «Погляд».

Зауваги