Тетяна Фролова

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Особа

Тетяна Фролова (з дому — Кноль, повне справжнє ім'я — Тетяна Іллівна Молнар; нар. 22 квітня 1941, с. Білозірка, Україна) — українська поетка, громадська діячка.

Життєпис

Тетяна Фролова народилася 22 квітня 1941 року в Білозірці (нині Лановецького району Тернопільської області) в багатодітній сім'ї (була дванадцятою дитиною).

На другому році життя захворіла і втратила зір. Батько був на фронті, а мама повезла Тетянку до лікаря в Кременець, він був євреєм і на той час з родиною перебував у гетто. Все ж його випускали до людей, він назначив через місяць день операції на одне око, обіцяв 20 процентів зору, але його розстріляли нацисти. В 1949 їздили на прийом в Одесу до відомого лікаря Володимира Філатова, але повернути зір вже не було можливо[1].

Батько з війни повернувся живим, але сім'я бідувала, як усі. Родинна хата була пошита соломою, коли йшов дощ, то зі стелі текло. Власного поля не було, соломи для сніпків ніде було взяти. В п'ятдесят другому році в селі заснували колгосп, батько за рік заробив 37,5 кг непровіяного зерна, тому п'ятдесятирічним завербувався на лісоповал у тайгу.

Навчалася у львівській школі для незрячих, куди потрапила вже десятирічною, але директор записав Тетяну зразу в третій клас[1]. Працювала на підприємстві для сліпих у щітковий цех. Співала в ансамблі «Струмочок», з яким виступала на концертах художньої самодіяльності, читала власні вірші. Відвідувала підготовчі курси при Львівському університеті імені Івана Франка, згодом закінчила філологічний факультет цього вишу. Навчання давалося важко, адже вдень працювала, а ввечері — ходила на лекції в університет.

Відтоді працювала у Львові у заочній школі для сліпих, що не мали освіти. Довгий час не полишала роботу і на підприємстві.

Не раз приїжджала до рідного села з творчими виступами, побувала у Чернихівцях Збаразького району та інших населених пунктах області, де мала зустрічі з читачами.

Родина

Перший раз вийшла заміж після закінчення університету, народила трьох синів, але сімейне життя не склалося[1].

З другим чоловіком, кобзарем Лайошем Молнаром, угорцем за національністю, познайомилася після передачі «Живе така людина» на Львівському радіо, яку він почув і зателефонував Тетяні Фроловій — захотів її вірші покласти на музику. Після телефонного знайомства вони зустрілися, згодом записали спільний магнітоальбом, організували творчий вечір. Знайомство переросло в родинні стосунки[2]. У 54 роки наважилася вдруге вийти заміж.

Доробок

Вірші Тетяна Фролова почала складати з дитинства, які записував брат. Вони були на кшталт народних пісень. Коли в школі вивчила крапковий шрифт (шрифт Брайля), почала записувати сама. Коли подорослішала, пробувала надсилати їх у газети та журнали. Не друкували — «мало ідейної вагомості». Правда, «Вільна Україна» надрукувала з десять віршів «на злобу дня».

Справжнє творче життя почалося після знайомства з Лайошем Молнаром. Чоловік ходив, шукав спонсорів і щойно в 1996 році вийшла перша збірка поезій «Виклик долі». З того часу писалися і видавалися книжки поезій, прози, казок. Знаходилися спонсори, долучалися друзі, вкладали й власні кошти, — все йшло на видання книжок. Спільно з чоловіком виступали (й досі виступають) у школах, санаторіях, де вдається. Після таких виступів і продаються книжки.

Дуже підтримав поетку академік Микола Мушинка. У Пряшеві він видав «Стежку від воріт» — першу частину трилогії «Поклонюся землі». Третя частина і досі лежить не видана: нема коштів.

Упорядкувала книгу «Слідами Сінгалевича. Спогади про Ю. Даниліва» (Л., 1999).

Тетяна Фролова — авторка слів і музики до пісень у виконанні ансамблю незрячих «Струмочок», окремі поезії поклав на мелодію її чоловік — кобзар Лайош Молнар.

Від 1996 року вийшло 56 книжок письменниці, зокрема

  • збірки поезій
    • Виклик долі : Поезії. — Львів : Червона калина, 1996. — 60 с.
    • Виклик долі (Друге видання) : Поезії. — Львів : Край, 2012. — 80 с.
    • Повінь : Поезії. — Львів : Край, 1997. — 100 с.
    • Солоспів : Поезії. — Львів : Край, 1998. — 117 с.
    • Зачерпніть води в долоні : Поезії. — Львів : Край, 1999. — 114 с.
    • У вітру на крилі : Поезії. — Львів : Край, 2002. — 116 c.
    • Любові не зречусь : Поезії. — Львів : Край, 2003. — 77 с.
    • Зачароване коло : Поезії. — Львів : Край, 2003. — 143 с.
    • Щоб не згасла свічка : Поезії. — Львів : Край, 2004. — 175 с.
    • Сік дикої груші : Поезії. — Львів : Край, 2005. — 160 с.
    • Таїна : Поезії. — Львів : Край, 2006. — 164 с.
    • Бувальщини, небилиці та всякі дурниці : Поезії. — Львів : Край, 2006.
    • По той бік серця : Поезії. — Львів, 2008. — 182 с.
    • Допоки я живу : Поезії. — Львів, 2009. — 130 с.
    • Ой, хто, хто, Миколая любить. — Львів : Каменяр, 2009.
    • Вага сльози : Поезії. — Львів, 2010. — 126 с.
    • У затінку часу : Поезії. — Львів, 2011. — 84 с.
    • Прозріння : Поезії. — Львів, 2012. — 147 с.
    • Слід на землі : Поезії. — Львів : Авторська редакція, 2013. — 147 с.
  • збірки прози
    • Слід Сінгалевича : Проза. — Львів : Край, 1999. — 75 с.
    • Казка за казкою : Проза. — Львів : Край, 1999.
    • Крижана дівчинка : Проза. — Львів : Край, 2001. — 8 с.
    • Зимова казка : Проза. — Львів : Край, 2002. — 39 с.
    • Тернова доля : Проза. — Львів : Край, 2002. — 73 с.
    • Ходімо зі мною у казку : Проза. — Львів : Край, 2002. — 60 с.
    • Дума про час : Проза. — Львів : Край, 2003. — 123 с.
    • Казки з моря : Проза. — Львів : Край, 2003.
    • По землі ходила казка : Проза. — Львів : Край, 2004. — 42 с.
    • Коли ти навчився читати : Проза. — Львів : Край, 2004. — 67 с.
    • Бабусина скриня : Проза. — Львів : Край, 2005. — 71 с.
    • Котилася торба : Проза. — Львів : Край, 2005. — 76 с.
    • Млин : Проза. — Львів : Край, 2005. — 114 с.
    • Коли надворі дощ : Проза. — Львів : Край, 2006. — 54 с.
    • Розкажу казку : Проза. — Львів : Край, 2006. — 78 с.
    • Шлях до покаяння : Проза. — Львів : Край, 2007.
    • Казка за казкою : Проза. — Львів : Каменяр, 2007.
    • Казки в кошику : Проза. — Львів, 2007. — 80 с.
    • Казки до сніданку : Проза. — Львів, 2008. — 90 с.
    • Кому казати, а кому — слухати : Проза. — Львів, 2010.
    • Кому казку, а кому — бубликів в'язку : Проза. — Львів, 2010.
    • Казки діда Степана : Проза. — Львів, 2011. — 63 с.
    • Ходить сон коло вікон : Проза. — Львів, 2012. — 47 с.
    • Щоб став добрішим світ : Проза. — Львів, 2012. — 110 с.
    • Брати не по крові, а по честі : Проза. — Львів : Авторська редакція, 2013. — 80 с.
    • Жив на світі казкар : Проза. — Львів : Авторська редакція, 2013. — 67 с.
    • Душа птаха : Проза. — Львів : Бона, 2014. — 52 с.
    • Сколопендра : Проза. — Львів : Бона, 2014. — 80 с.
    • Казки бабусі Тетяни : Проза. — Львів : Бона, 2014. — 297 с.
    • Казки старого лелеки : Проза. — Львів : Бона, 2014. — 76 с.

Шрифтом Брайля вийшли книжки:

  • Іду до Вас : Поезія. — Київ : Видавнича група УТОС, 2002.
  • Поклонюся землі : Проза. — Київ : УТОС, РБЗіД, 2005—2006 (шрифтом Брайля).
  • Шлях до покаяння : Проза. — Київ : УТОС, РБЗіД, 2006.
  • Фірманські історії : Проза. — Київ : Видавнича група УТОС, 2006.
  • У вітру на крилі : Поезія. — Київ : Видавнича група УТОС, 2010.
  • Виклик долі : Поезія. — Київ : Видавнича група УТОС, 2010.
  • Зачерпніть води в долоні : Поезія. — Київ : Видавнича група УТОС, 2010.
  • Сік дикої груші : Поезія. — Київ : Видавнича група УТОС, 2010.
  • Допоки я живу : Поезія. — Київ : Видавнича група УТОС, 2010.
  • Таїна : Поезія. — Київ : Видавнича група УТОС, 2011.
  • Казка за казкою : Проза. — Київ : Видавнича група УТОС, 2012.

Трилогія «Поклонюся землі»

  • Частина 1. Стежка від воріт : Проза. — Пряшів : Фундація «Карпати», 1999. — 88 с.
  • Частина 2. Під каштанами : Проза. — Львів : Край, 2001. — 175 с.
  • Частина 3. — ще не видана.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Козирєва, Т. Крізь темряву до… щастя. Львівська письменниця, поетеса і казкарка Тетяна Фролова святкує сімдесятиріччя / Тетяна Козирєва // День. — 2011. — № 76 (29 квіт.).
  2. Березовська, І., Йонка, Л. Тетяна Фролова: крізь темряву — до... казки / Ірина Березовська, Лідія Йонка // Львівський портал. — 2007. — 10 серпня. — 17:02.

Джерела

Посилання