Стефанія Стебницька-Безкоровайна

Матеріал з Тернопедії
Версія від 17:27, 10 травня 2020, створена Микола Василечко (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Стебницька-Безкоровайна Стефанія}} {{Особа |назва картки=Громадська діячка |ім'я=...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Громадська діячка
Стефанія Стебницька-Безкоровайна
Стефанія Стебницька-Безкоровайна
Стефанія Стебницька-Безкоровайна
Народження: 12.05.1900
с. Баворів, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 15 серпня 1959
м. Баффало, США
Поховання: невідомо, правдоподібно, м. Баффало, США
Громадянство: українець
size Австро-Угорщинаsize Австралія
Родина: батько — Тома, чоловік — Василь, донька — Неоніла, син — Любомир
Освіта: вчительська семінарія у м. Яворові
Робота: у 1940-х працювала у Львівському оперному театрі
Творчість: виконувала головні ролі у виставах, авторка радіопрограми «Діти дітям»
Громадська діяльність: засновниця і голова «Допомогової секції» при Українському конгресовому комітеті Америки, добродійних акцій, діяльна в українських товариствах

Стефанія Стебницька-Безкоровайна (нар. 12 травня 1900, с. Баворів, нині Україна — 15 серпня 1959, м. Баффало, США) — українська громадська діячка, скрипалька, акторка.

Життєпис

Стефанія Стебницька-Безкоровайна, донька Томи, народився 12 травня 1900 року в селі Баворові в околиці Тернополя (тоді — Тернопільський повіт коронного краї Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, нині — Великогаївської громади Тернопільського району Тернопільської области, Україна).

Закінчила вчительську семінарію у м. Яворові, нині Львівської области.

У м. Тернополі: учасниця хору «Боян», сценічних постановок (виконала головні ролі у виставах «Наталка-Полтавка», «Чорноморці» Миколи Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського)[1], активістка «Рідної школи», голова «Молодої Громади», Союзу українок та инших товариств.

Від 1938 — у м. Львові, під час німецько-радянської війни працювала у Львівському оперному театрі, підтримувала зв’язки з українським національним підпіллям.

У середині 1940-х виїхала на Захід (саме завдяки Стефанії Стебницькій, збереглися твори її чоловіка, які під час еміграції вона вивезла у двох валізах за кордон[2]), згодом — до США (міста Ембрідж, Буффало): засновниця і голова «Допомогової секції» при Українському конгресовому комітеті Америки, добродійних акцій, діяльна в українських товариствах.

Авторка радіопрограми «Діти дітям», яка дала можливість утримувати школу українознавства для дітей, залишених у м. Інґольштадті (Німеччина).

Померла 15 серпня 1959 року в місті Баффало, США.

Родина

Дружина композитора Василя Безкоровайного — був її вчителем у гімназії, одружилися 1920-го[3]. Діти: донька — Неоніла, син — Любомир[4].

Джерела

Основні

Примітки

  1. Михаць, М. Василь Безкоровайний. Життєвий і творчий шлях / М. Михаць // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти: Збірник наукових праць / Матеріяли ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти». — Вип. 11(16). — К. : НПУ, 2011. — С. 305.
  2. Новосядла, І. Грані таланту Василя Безкоровайного / Ірина Новосядла // Українська музика. — 2017. — № 4. — С. 67.
  3. Михаць, М. Василь Безкоровайний. Життєвий і творчий шлях / М. Михаць // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти: Збірник наукових праць / Матеріяли ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти». — Вип. 11(16). — К. : НПУ, 2011. — С. 302.
  4. Безкоровайна, О. Мій прадідусь — Василь Безкоровайний / Олена Безкоровайна // Кримська світлиця. — 2004. — 16 лип.

Зауваги