Відмінності між версіями «Стефанія Кульчицька»

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Кульчицька Стефанія}} {{Особа |назва картки=Вишивальниця, освітянка |ім'я=Стефані...)
 
Рядок 46: Рядок 46:
  
 
;Твори:
 
;Твори:
*рушники — «Гори мої високії» (1964), «Два кольори мої», «Брівки» (обидва 1972), «Чорна рілля» (1973);
+
*рушники — «Гори мої високії» (1964), «Два кольори мої», «Брівки» (обидва 1972), «Чорна рілля» (1973);
 
*жіночий комплект «Космачанка» (1966);
 
*жіночий комплект «Космачанка» (1966);
*сви­ти — «Чарівна Марічка» (1966), «Квітка Верховини», «Ярославна», «Перлина Гу­цульщини», «Веселка» (усі — 1967), «Мрія» (1968), «Гуцулка Ксеня» (1969), «Косівчанка» (1973), «Тополя» (1976), «Каштани Києва», «Маруся Чурай» (оби­дві — 1978), «Водограй» (1979), «Уманське диво» (1983);
+
*свити — «Чарівна Марічка» (1966), «Квітка Верховини», «Ярославна», «Перлина Гуцульщини», «Веселка» (усі — 1967), «Мрія» (1968), «Гуцулка Ксеня» (1969), «Косівчанка» (1973), «Тополя» (1976), «Каштани Києва», «Маруся Чурай» (обидві — 1978), «Водограй» (1979), «Уманське диво» (1983);
*сердаки — «О. Довбуш» (1969), «Закарпатський гуцул», «Княжич Василько» (обидва — 1975), «За­хар Беркут» (1978);
+
*сердаки — «О. Довбуш» (1969), «Закарпатський гуцул», «Княжич Василько» (обидва — 1975), «Захар Беркут» (1978);
 
*набір серветок «Тече вода в синє море» (1972);
 
*набір серветок «Тече вода в синє море» (1972);
*костю­ми — князів Кия, Щека, Хорива (1982), княжни Либеді (1983).
+
*костюми — князів Кия, Щека, Хорива (1982), княжни Либеді (1983).
  
 
==Відзнаки та вшанування==
 
==Відзнаки та вшанування==

Версія за 11:12, 13 січня 2022

Вишивальниця, освітянка
Стефанія Кульчицька
Стефанія Кульчицька
Стефанія Кульчицька
Народження: 13.01.1912,
с. Великі Чорнокінці, нині Колиндянська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 03.11.1989,
м. Львів, нині Львівська громада, Львівська область, Україна
Поховання: правдоподібно, там само
Громадянство: українка,
size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща → size УРСР
Родина: батько — Василь
Освіта: 4 кляси гімназії в Чорткові, трирічна професійна школа
Робота: викладала кравецтво і художню вишивку в одній із середніх шкіл Львова
Творчість: авторка вишивок, учасниця виставок
Відзнаки: Заслужена майстериня народної творчости УРСР

Стефанія Кульчи́цька (13 січня 1912, с. Великі Чорнокінці, нині Україна — 3 листопада 1989, м. Львів, нині Україна) — українська вишивальниця, освітянка.

Життєпис

Стефанія Кульчицька[1] народилася 13 січня 1912 року в селі Великих Чорнокінцях в околиці Чорткова (нині село у складі Колиндянської громади Чортківського району Тернопільської области України) в багатодітній сім’ї Василя Кульчицького.

Закінчила 4 кляси гімназії в Чорткові, навчалася в трирічній професійній школі хутряно-кушнірської майстер­ні.

До 1939 працювала у приватних кравецьких майстернях і салонах Львова. Від 1950 викладачка швейної справи та художньої вишивки Вищих курсів прикладного мистецтва при Будинку культури працівників зв'язку та обласному Будинку вчителя; викладачка малюван­ня, креслення та швейної справи в одній із середніх шкіл.

Померла 3 листопада 1989 року в місті Львові, де, правдоподібно[2], й похована.

Родина

На даний час ця інформація для редакторів статті є невідомою або ще не опрацьовано відповідні джерела.

Творчість

На початку 1940-х почала збирати зразки народного мистецтва в селах і містах України, слухала та записувала народні легенди, перекази, пісні.

Вишивала рушники, серветки, доріжки, скатертини, подушки, оздоблювала орнаментами верхній одяг (основні техніки – низь, стебнівка, хрестик). Вироби майстерині відзначаються виразністю, довершеністю, високою культурою технічного виконання.

Від 1962 — учасниця виставок декоративно-ужиткового мистецтва; персональні в містах Львові (1970—1971, 1983), Івано-Франківську (1972), Києві (1973, 1980, 1984), Чернівцях (1980), Коломиї (Івано-Франківська область, 1980), Во­рошиловграді (нині Луганськ, 1984), Каневі (1978), Полтаві (1979), Тернополі (1980), Ленінграді (нині Санкт-Петербурґ, РФ, 1976), Москві (РФ,1977), Владимирі (РФ, 1974), Ризі (Латвія, 1974), Кишиневі (Молдова, 1981), Загребі (Хорватія, 1977), Едмонтоні, Торонті, Вінніпеґу, Ванкувері (всі — Канада, 1978) та инших.

Кандидатка на здобуття Державної премії імені Тараса Шевченка (1978).

Членка Спілки художників України (1979).

Окремі роботи зберігаються у Музеї народної архітектури та побуту України (Київ), Музеї етнографії та художнього промислу (Львів), Національному музеї Тараса Шевченка.

Твори
  • рушники — «Гори мої високії» (1964), «Два кольори мої», «Брівки» (обидва — 1972), «Чорна рілля» (1973);
  • жіночий комплект «Космачанка» (1966);
  • свити — «Чарівна Марічка» (1966), «Квітка Верховини», «Ярославна», «Перлина Гуцульщини», «Веселка» (усі — 1967), «Мрія» (1968), «Гуцулка Ксеня» (1969), «Косівчанка» (1973), «Тополя» (1976), «Каштани Києва», «Маруся Чурай» (обидві — 1978), «Водограй» (1979), «Уманське диво» (1983);
  • сердаки — «О. Довбуш» (1969), «Закарпатський гуцул», «Княжич Василько» (обидва — 1975), «Захар Беркут» (1978);
  • набір серветок «Тече вода в синє море» (1972);
  • костюми — князів Кия, Щека, Хорива (1982), княжни Либеді (1983).

Відзнаки та вшанування

  • Почесне звання «Заслужений майстер народної творчости УРСР» (1987).

Про творчість Стефанії Кульчицької вийшли окремі видання:

Джерела

Основні

  • Дуда, І. Кульчицька Стефанія Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 277. — ISBN 966-528-199-2.
  • Т. А. Галькевич Кульчицька Стефанія Василівна [електронний ресурс] // Енциклопедія Сучасної України / Гол. редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ин.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
  • Кульчицька Стефанія Василівна // Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 345.
  • Селівачов, М. Кульчицька Стефанія Василівна // Оранта нашої світлиці : розвідки й нариси з народознавства. / Євгенія Шудря. — Київ, 2011. — С. 192—194. — ISBN 978-966-1668-05-7.

Література

  • Кара-Васильєва Т. В. Барвами грайливими [3 нагоди висунення С. Кульчицької на здобуття Державної премії імені Т. Г. Шевченка] // Сільські вісті. — 1978. — 18 лют. — С. 2.
  • Пожоджук, Д. О. Майстер народного одягу Стефанія Кульчицька // НТЕ. — 1983. — № 6. — С. 76—77.
  • Савчук, Г. [Передмова] // Стефанія Кульчицька: Альбом. — К., 1987. — С. 5—18.
  • Антонович, Є. А., Захарчук-Чугай, Р. В., Станкевич, М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво. — Львів, 1992. — С. 155.
  • Ющенко, О. Ніби слухаєш хвилюючу музику // Культура і життя. — 1993. — 21 вер.
  • Ніби слухаєш хвилюючу музику // Ющенко О. О. Краплини життя. — К., 2004. — С. 265-268.
  • Кара-Васильєва, Т., Чегусова, З. Декоративне мистецтво України XX століття. У пошуках «великого стилю». — К., 2005. — С. 98—99.
  • Кульчицька Стефанія Василівна // Художники України: Енциклопедичний довідник. Вип. 1 / Автор-упорядник М. Г. Лабінський. — К., 2006. — С. 324—325.
  • Історія українського мистецтва у п’яти томах. Том 5: Мистецтво XX століття. — К., 2007. — С. 673.
  • Мирослава Кот: Краса й талант. Збірник до 75-річчя вишивальниці й дослідниці рукоділля / Упорядник Є. С. Шудря. — К.: Дрогобич, 2008. — С. 308.
  • Лебедева, А. А., Шмелева, М. Н. Выставка работ Стефании Кульчицкой: «Народные традиции в современной одежде и вышивке» // Сов. Этнография. — 1977. — № 4. — С. 146—149. (рос.)
  • Орел, Л. По национальным мотивам // Декоративное искусство СССР. — 1978. — № 3. — С. 43. (рос.)

Посилання

Примітки

  1. На деяких сайтах — Кульчицька-Пожарнюк. Наразі джерела на прізвище Пожарнюк не виявлено.
  2. Власне дослідження Миколи Василечка.

Зауваги