Відмінності між версіями «Стефанія Кульчицька»
(Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Кульчицька Стефанія}} {{Особа |назва картки=Вишивальниця, освітянка |ім'я=Стефані...) |
|||
Рядок 46: | Рядок 46: | ||
;Твори: | ;Твори: | ||
− | *рушники — «Гори мої високії» (1964), «Два кольори мої», «Брівки» (обидва | + | *рушники — «Гори мої високії» (1964), «Два кольори мої», «Брівки» (обидва — 1972), «Чорна рілля» (1973); |
*жіночий комплект «Космачанка» (1966); | *жіночий комплект «Космачанка» (1966); | ||
− | * | + | *свити — «Чарівна Марічка» (1966), «Квітка Верховини», «Ярославна», «Перлина Гуцульщини», «Веселка» (усі — 1967), «Мрія» (1968), «Гуцулка Ксеня» (1969), «Косівчанка» (1973), «Тополя» (1976), «Каштани Києва», «Маруся Чурай» (обидві — 1978), «Водограй» (1979), «Уманське диво» (1983); |
− | *сердаки — «О. Довбуш» (1969), «Закарпатський гуцул», «Княжич Василько» (обидва — 1975), | + | *сердаки — «О. Довбуш» (1969), «Закарпатський гуцул», «Княжич Василько» (обидва — 1975), «Захар Беркут» (1978); |
*набір серветок «Тече вода в синє море» (1972); | *набір серветок «Тече вода в синє море» (1972); | ||
− | * | + | *костюми — князів Кия, Щека, Хорива (1982), княжни Либеді (1983). |
==Відзнаки та вшанування== | ==Відзнаки та вшанування== |
Версія за 11:12, 13 січня 2022
Вишивальниця, освітянка | ||
---|---|---|
Стефанія Кульчицька | ||
Стефанія Кульчицька | ||
Народження: | 13.01.1912, с. Великі Чорнокінці, нині Колиндянська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна | |
Смерть: | 03.11.1989, м. Львів, нині Львівська громада, Львівська область, Україна | |
Поховання: | правдоподібно, там само | |
Громадянство: | українка, Австро-Угорщина → ЗУНР → Польща → УРСР | |
Родина: | батько — Василь | |
Освіта: | 4 кляси гімназії в Чорткові, трирічна професійна школа | |
Робота: | викладала кравецтво і художню вишивку в одній із середніх шкіл Львова | |
Творчість: | авторка вишивок, учасниця виставок | |
Відзнаки: | Заслужена майстериня народної творчости УРСР | |
Стефанія Кульчи́цька (13 січня 1912, с. Великі Чорнокінці, нині Україна — 3 листопада 1989, м. Львів, нині Україна) — українська вишивальниця, освітянка.
Зміст
Життєпис
Стефанія Кульчицька[1] народилася 13 січня 1912 року в селі Великих Чорнокінцях в околиці Чорткова (нині село у складі Колиндянської громади Чортківського району Тернопільської области України) в багатодітній сім’ї Василя Кульчицького.
Закінчила 4 кляси гімназії в Чорткові, навчалася в трирічній професійній школі хутряно-кушнірської майстерні.
До 1939 працювала у приватних кравецьких майстернях і салонах Львова. Від 1950 викладачка швейної справи та художньої вишивки Вищих курсів прикладного мистецтва при Будинку культури працівників зв'язку та обласному Будинку вчителя; викладачка малювання, креслення та швейної справи в одній із середніх шкіл.
Померла 3 листопада 1989 року в місті Львові, де, правдоподібно[2], й похована.
- Родина
На даний час ця інформація для редакторів статті є невідомою або ще не опрацьовано відповідні джерела.
Творчість
На початку 1940-х почала збирати зразки народного мистецтва в селах і містах України, слухала та записувала народні легенди, перекази, пісні.
Вишивала рушники, серветки, доріжки, скатертини, подушки, оздоблювала орнаментами верхній одяг (основні техніки – низь, стебнівка, хрестик). Вироби майстерині відзначаються виразністю, довершеністю, високою культурою технічного виконання.
Від 1962 — учасниця виставок декоративно-ужиткового мистецтва; персональні в містах Львові (1970—1971, 1983), Івано-Франківську (1972), Києві (1973, 1980, 1984), Чернівцях (1980), Коломиї (Івано-Франківська область, 1980), Ворошиловграді (нині Луганськ, 1984), Каневі (1978), Полтаві (1979), Тернополі (1980), Ленінграді (нині Санкт-Петербурґ, РФ, 1976), Москві (РФ,1977), Владимирі (РФ, 1974), Ризі (Латвія, 1974), Кишиневі (Молдова, 1981), Загребі (Хорватія, 1977), Едмонтоні, Торонті, Вінніпеґу, Ванкувері (всі — Канада, 1978) та инших.
Кандидатка на здобуття Державної премії імені Тараса Шевченка (1978).
Членка Спілки художників України (1979).
Окремі роботи зберігаються у Музеї народної архітектури та побуту України (Київ), Музеї етнографії та художнього промислу (Львів), Національному музеї Тараса Шевченка.
- Твори
- рушники — «Гори мої високії» (1964), «Два кольори мої», «Брівки» (обидва — 1972), «Чорна рілля» (1973);
- жіночий комплект «Космачанка» (1966);
- свити — «Чарівна Марічка» (1966), «Квітка Верховини», «Ярославна», «Перлина Гуцульщини», «Веселка» (усі — 1967), «Мрія» (1968), «Гуцулка Ксеня» (1969), «Косівчанка» (1973), «Тополя» (1976), «Каштани Києва», «Маруся Чурай» (обидві — 1978), «Водограй» (1979), «Уманське диво» (1983);
- сердаки — «О. Довбуш» (1969), «Закарпатський гуцул», «Княжич Василько» (обидва — 1975), «Захар Беркут» (1978);
- набір серветок «Тече вода в синє море» (1972);
- костюми — князів Кия, Щека, Хорива (1982), княжни Либеді (1983).
Відзнаки та вшанування
- Почесне звання «Заслужений майстер народної творчости УРСР» (1987).
Про творчість Стефанії Кульчицької вийшли окремі видання:
- Выставка работ Стефании Кульчицкой: Нар. традиции в современ. одежде и вышивке. Л., [1976]. (рос.)
- Стефанія Кульчицька: Альбом. К., 1987.
Джерела
Основні
- Дуда, І. Кульчицька Стефанія Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 277. — ISBN 966-528-199-2.
- Т. А. Галькевич Кульчицька Стефанія Василівна [електронний ресурс] // Енциклопедія Сучасної України / Гол. редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ин.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.
- Кульчицька Стефанія Василівна // Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 345.
- Селівачов, М. Кульчицька Стефанія Василівна // Оранта нашої світлиці : розвідки й нариси з народознавства. / Євгенія Шудря. — Київ, 2011. — С. 192—194. — ISBN 978-966-1668-05-7.
Література
- Кара-Васильєва Т. В. Барвами грайливими [3 нагоди висунення С. Кульчицької на здобуття Державної премії імені Т. Г. Шевченка] // Сільські вісті. — 1978. — 18 лют. — С. 2.
- Пожоджук, Д. О. Майстер народного одягу Стефанія Кульчицька // НТЕ. — 1983. — № 6. — С. 76—77.
- Савчук, Г. [Передмова] // Стефанія Кульчицька: Альбом. — К., 1987. — С. 5—18.
- Антонович, Є. А., Захарчук-Чугай, Р. В., Станкевич, М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво. — Львів, 1992. — С. 155.
- Ющенко, О. Ніби слухаєш хвилюючу музику // Культура і життя. — 1993. — 21 вер.
- Ніби слухаєш хвилюючу музику // Ющенко О. О. Краплини життя. — К., 2004. — С. 265-268.
- Кара-Васильєва, Т., Чегусова, З. Декоративне мистецтво України XX століття. У пошуках «великого стилю». — К., 2005. — С. 98—99.
- Кульчицька Стефанія Василівна // Художники України: Енциклопедичний довідник. Вип. 1 / Автор-упорядник М. Г. Лабінський. — К., 2006. — С. 324—325.
- Історія українського мистецтва у п’яти томах. Том 5: Мистецтво XX століття. — К., 2007. — С. 673.
- Мирослава Кот: Краса й талант. Збірник до 75-річчя вишивальниці й дослідниці рукоділля / Упорядник Є. С. Шудря. — К.: Дрогобич, 2008. — С. 308.
- Лебедева, А. А., Шмелева, М. Н. Выставка работ Стефании Кульчицкой: «Народные традиции в современной одежде и вышивке» // Сов. Этнография. — 1977. — № 4. — С. 146—149. (рос.)
- Орел, Л. По национальным мотивам // Декоративное искусство СССР. — 1978. — № 3. — С. 43. (рос.)
Посилання
- Стефанія Кульчицька — майстер декоративної вишивки // Укрінформ.
Примітки
- ↑ На деяких сайтах — Кульчицька-Пожарнюк. Наразі джерела на прізвище Пожарнюк не виявлено.
- ↑ Власне дослідження Миколи Василечка.
Зауваги
- Особи (за абеткою)
- Вишивальники (за абеткою)
- Освітянки (за абеткою)
- Особи на ім'я Стефанія
- Народилися 13 січня на Тернопільщині
- Народилися 1912 на Тернопільщині
- Народилися у Великих Чорнокінцях
- Українські вишивальниці, які народилися на Тернопільщині
- Українські освітянки, які народилися на Тернопільщині
- Тернопільці — заслужені майстри народної творчости УРСР
- Тернопільці — члени Спілки художників України
- Померли 3 листопада
- Померли 1989
- Тернопільці, які померли у Львові
- Тернопільці, які поховані у Львові