Петро Атаманюк

Матеріал з Тернопедії
Версія від 10:07, 7 листопада 2020, створена Микола Василечко (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Громадсько-культурний діяч
Петро Атаманюк
Петро Атаманюк
Петро Атаманюк
Инші імена: англ. Petro Atamaniuk
Народження: 7.11.1921
с. Соколів, Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна
Смерть:  ?
Австралія
Громадянство: українець
size Польща → size Австралія
Родина: дружина — Катерина
Освіта: невідомо
Робота: робітник
Релігія,
духовне життя:
греко-католик
Громадська діяльність: діяч Ліги визволення України, «Української громади»

Петро Атаманюк (7 листопада 1921, с. Соколів, нині Україна — дата смерти невідома, правдоподібно, Австралія) — український громадсько-культурний діяч.

Життєпис

Сіднейська станиця Братства колишніх вояків 1-ої Української дивізії Української національної армії. Петро Атаманюк стоїть другий справа

Петро Атаманюк народився 7 листопада 1921 року в селі Соколові в околиці Теребовлі.

В юнацтві — активний учасник суспільно-громадських організацій. У час Другої світової війни вступив у ряди 1-ої Української дивізії та брав участь у боях в Україні, Австрії та Югославії. Під кінець війни потрапив до англійського полону і перебував три роки в таборі військовополонених у Ріміні (Італія). 1947 перевезений до Англії, де отримав амністію[1], після чого активно включився в суспільно-громадське життя, став членом СУМ та СУБ.

Від 1953 — в Австралії. Робітник.

Член Ліги визволення України, місцевої Станиці 1-ої Української дивізії Української національної армії (член імпрезового комітету[2]), «Української громади».

Жертводавець Дому української молоді, оселі «Говерля»[3], храму-пам’ятника на честь 1000-ліття християнства в Руси-Україні, катедри українознавства. Благодійник Фундації українознавчих студій.

Дата смерти невідома.

Родина

Дружина Катерина (дівоче — Деркач) (нар. 23 листопада 1923, м. Лебедин, Сумщина) — членкиня Союзу Українок, хору «Сурма», декляматорка.

Джерела

Основні

  • Атаманюк Петро / Гасла українців Австралії і Нової Зеляндії // Українці Австралії: Енциклопедичний довідник / ред. В. Шумський, М. Шумський. — Сідней : Вільна думка, 2001. — С. 62. — ISBN 0-908168-11-Х.
  • Мельничук, Б. Атаманюк Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 57. — ISBN 966-528-197-6.
  • Петро та Катерина Атаманюки / Будівничі Катедри Українознавства в Австралії: Пропам'ятна книга. — Сідней : Фундація українознавчих студій в Австралії, 1984. — С. 37.

Примітки

  1. У довіднику «Будівничі Катедри Українознавства в Австралії» уточнено, що «в час спортової олімпіади». Правдоподібно, що 1948 — саме тоді у Лондоні були Олімпійські ігри.
  2. Звіт Сіднейської станиці  // Бюлетень крайової управи 1 УД УНА в Австралії. — 1996. — Ч. 6 (Жовт.). — С. 13.
  3. У статті в ТЕС — «Говерла».

Зауваги