Відмінності між версіями «Осівці»

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: {{Заготовка статті|село Бучацького району}} {{Населений пункт | Назва = Осівці | Герб = | О...)
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Заготовка статті|село Бучацького району}}
+
{{НП
{{Населений пункт
+
| назва картки = Село
  | Назва = Осівці
+
  | власна назва = Осівці
  | Герб =  
+
  | герб =  
  | Опис герба =  
+
  | опис герба =  
  | Прапор =  
+
  | прапор =  
  | Опис прапора =
+
  | опис прапора =  
| Країна = {{У}}
 
| Область = {{ТОп}}
 
| Район = {{ТОп-Бу}}
 
| Тип = село
 
| Статус =  
 
 
  | зображення =  
 
  | зображення =  
  | зображення_розмір = 300 пкс
+
  | зображення розмір = 250px
  | зображення_підпис =  
+
  | зображення підпис =  
<!-- Основні дані -->
+
| розташування = {{ТОп-Бу}}, {{ТОп}}, {{У}}
  | Заснування =  
+
| статус =
  | Перша згадка =  
+
  | заснування =  
  | Колишня назва =  
+
  | перша згадка = 1421
  | Населення =  
+
  | колишні назви = Бусовче, Гусовче, Усівці, Ossowce
  | Територія =  
+
  | територія = 2,497
  | Площа =  
+
  | населення = 1018
  | Густота населення =  
+
  | пошта = 48412
  | Поштовий індекс =  
+
  | телкод = 3544
  | Телефонний код =  
+
  | катойконіми =  
  | Катойконіми =  
+
  | свято =  
  | День села =  
+
  | сільська рада =  
<!-- Географічні дані -->
+
  | сільський голова = <!-- Світлана Жирівська<ref>[http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti ]</ref> -->
  | Географічні координати =  
+
  | адреса =  
  | Середня висота над рівнем моря =  
+
  | контакти =  
  | Водойми =  
+
  | координати = 49° 9′ пн. ш., 25° 21′ сх. д.
  | Відстань до обласного центру =  
+
  | висота = 315
  | Відстань до районного центру =  
+
  | водойми = р. [[Стрипа]]
  | Відстань до центру сільської ради =  
+
  | відстань область =  
  | Відстань до центру громади =  
+
  | відстань район = 14
  | Найближча залізнична станція =  
+
  | відстань сільрада =  
  | Відстань до залізничної станції =  
+
  | відстань громада =  
  | Розташування =  
+
  | залізниця = [[Бучач (станція)|Бучач]], 16 км
| Опис розташування =
+
  | примітки = Код КОАТУУ — 6121281201, щільність — 300,6
  | mapx =
+
  | альбом = {{Вікісховище|Osivtsi}}
| mapy =
 
<!-- Місцева влада -->
 
| Міська рада =
 
| Міський голова =
 
| Сільська рада =
 
| Сільський голова =
 
| Громада =
 
| Староста =  
 
  | Адреса ради =  
 
| Контакти =
 
| Веб-сторінка =
 
 
  }}
 
  }}
'''Осівці'''&nbsp;— [[Села Тернопільської області|село]] [[Бучацький район|Бучацького району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]] [[Україна|України]].
+
 
 +
'''Осівці́''' — [[Села Тернопільської области|село]] [[Бучацький район|Бучацького районі]] [[Тернопільська область|Тернопільської области]], [[Україна]].
  
 
== Загальні відомості ==
 
== Загальні відомості ==
 +
Cело — центр [[Осовецька сільська рада|однойменної сільради]]. Розташоване переважно на лівому березі р. [[Стрипа|Стрипи]], за 14 км від [[Бучач|райцентру]]. Відстань до найближчої [[Бучач (станція)|залізничної станції Бучач]] — 16 км. Територія — 3,24 км², дворів — 262, населення — 1974 осіб (2011).
 +
 +
== Географія ==
 +
Географічні координати — 49° 9′ пн. ш., 25° 21′ сх. д.<ref>Ймовірно, координати пошти — 49° 9′ 28′′ пн. ш., 25° 21′ 34′′ сх. д.</ref> Середня висота  — 315 м н. р. м.
  
 
== Назва ==
 
== Назва ==
 +
Єдиного трактування назви села немає. Назви, незважаючи на зовнішню схожість, — різні: Госовче (пол.) — ''гусяче'', Усівці — від прізвища Ус, Осівці — від оса.
  
 
== Історія ==
 
== Історія ==
 +
[[Файл:Beauplan special fragment 7 Buchach.jpg|міні|праворуч|200пкс|<center>Осівці на фрагменті спеціяльної мапи України Ґійома Левассера де Боплана, 1650 р.</center>]]
 +
[[Файл:Mig500 14-10.jpg|міні|праворуч|200пкс|Осівці на мапі Фрідріха фон Міґа, XVIII ст.]]
 +
Поблизу Осівців виявлено археологічні пам’ятки липицької та черняхівської культур.
 +
 +
За збірником «Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie» (Акти гродські і земські), перша письмова згадка про село — [[1421]] року, коли воно згадане як ''Бусовче''<ref name="ТІМС">Гойда, Мельничук, Уніят, Чепурко, с. 629—630.</ref>. [[29 лютого]] [[1440]] в книгах галицького суду згадується «Maschka de Wszowcze»<ref>[http://polona.pl/item/665606/50/ Akta grodzkie i ziemskie]… —  Lwów, — T. XII. — S. 80. — № 792. {{мовад|лат|пол}}</ref>. [[1453]] року село згадується як ''Гусовче''<ref name="ТІМС"/>. Певний час землі села були власністю Міхала з Бучача. [[1465]] року село згадане як ''Усівці'', власність Міхала та Яна з Бучача. Власники земель — Міхал і Ян із Бучача; навколо їхнього двору й розвинулося село.
 +
 +
Коронний підчаший [[Адам Геронім Сенявський (коронний підчаший)|Адам Геронім Сенявський]] восени 1618, надсилаючи до коронного гетьмана Станіслава Жолкевського відомости про дії татар, писав про знищення Ямполя, Осівців, [[Крем'янець|Крем'янця]], [[Збараж]]a, Немирова, Меджибожа, Сеняви<ref>''Nagielski, M.'' Sieniawski Adam Hieronim (1576–1619) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — S. 101. {{мовад|пол}}</ref>. Згодом на правому березі Стрипи виникло кілька вулиць під загальною назвою Гора. Нині тут розташовано 80 дворів. Від кінця 19 ст. — власність шляхетської родини Цивінських (Cywiński)<ref>У ТІМС — Цівінських.</ref> гербу Пухала (у ТІМС стверджено, що вони мали титул ґрафів<ref name="ТІМС"/>, однак цього не підтверджують праці графа [[Єжи Дунін-Борковський|Єжи Дунін-Борковського]]<ref>''[[Єжи Дунін-Борковський|Dunin-Borkowski, J]].'' Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 172—175. {{мовад|пол}}</ref> та Адама Фредро-Бонєцького<ref>''Boniecki, A''. [https://polona.pl/item/herbarz-polski-wiadomosci-historyczno-genealogiczne-o-rodach-szlacheckich-cz-1-t-3,MTAzNTU5MDY/270/#item Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 244—246. {{мовад|пол}}</ref>). За родовою легендою, яку описала Ева Цєньська-Федорович, одна з її прабабусь була придворною французької королеви Марії з Лєщиньських. Дівчина закохалася в не дуже заможного шляхтича Анджея Цивіньського. Під час повернення диліжансом до Польщі їх, обдарованих королевою, зустрів власник Осівців Василь Ставінський, який, побачивши дарунки, запропонував зіграти в карти, і у випадку свої поразки відступав свою маєтність. Так і трапилося, а нещасливий Ставінський вчинив самогубство<ref>Cieńska-Fedorowicz, s. 46.</ref>.
 +
 +
За «першої Польщі» село входило до складу Галицької землі Руського воєводства Королівства Польського, яке 1569 року стало частиною федеративної Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої). Від 1772-го — у складі Монархії Габсбургів, від 1804 — Австрійської імперії (у цей час — у складі Чортківського округу<ref name="Шем_36">Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1836. — Leopoli, 1836. — P. 277. {{мовад|лат}}</ref>), у 1867—1918 — Австро-Угорської монархії.
 +
 +
1911 року в селі збудовано млин Александра Потоцького.
 +
 +
Від листопада 1918 до початку липня 1919, за винятком короткого проміжку часу перед [[Чортківська офензива|Чортківською офензивою]] УГА — у складі [[ЗУНР]]. У лавах УГА воювали І. Гуменюк, Я. Дзюбанчин, П. Микитів, В. Чорній та инші.
 +
 +
Від липня 1919, за винятком короткого проміжку червоної окупації в серпні—вересні 1920, до кінця десятих чисел вересня 1939 — у складі «другої Польщі». Діяли філії українських товариств «[[Просвіта]]», «[[Сокіл]]», «[[Луг (товариство)|Луг]]», «Сільський господар» та инші, кооператива «Єдність», «Хліборобський Вишкіл Молоді», молочарня, аматорський гурток.
 +
 +
[[12 жовтня]]<ref>[[Степан Шипилявий]] стверджував про пацифікацію 10—12 жовтня 1930 кооператив у Бобулинцях, Осівцях, Зеленій; див.: {{ББ|297|Шипилявий, С.|Національно-економічне відродження Бучаччини}}</ref> [[1930]] польська влада провела т. зв. [[Пацифікація на Тернопільщині 1930|пацифікацію]]<ref name="ПР11">Рогатинський, с. 611.</ref>,  зокрема, польські улани<ref name="ТІМС"/> знищили крам у кооперативі, читальняну книгозбірню, будинок дяківки, устаткування в молочарні, багатьох людей побили, зокрема, українців-латинників «за зраду ойчизни». 
 +
 +
Внаслідок більшовицької анексії — у складі СРСР, від липня 1941 до липня 1944 — у складі Дистрикту Галичина німецько-гітлерівського Третього Райху. [[27 вересня]] [[1942]] внаслідок пожежі згоріли всі сільські будинки, крім тих, що на вулиці Гора.
  
== Географія ==
+
В ОУН і УПА загинули або пропали безвісти: М. Біловус, П. Варварчук, І. Дзюба, Т. Карачка, А. Книжник, А. Кулина, Я. Лосій, В., Д., П. Мариняки, Ф. Олійник, П. Орищій, М. Рурський, О. Тимчій, С. Химчій, Ю. Чорній, Катерина, Ксенія та Микита Шимківи, О. Ямнюк; у Червоній армії — 50 уродженців Осівців. За участь в ОУН і УПА та допомогу підпільникам близько 30 сімей із села було вивезено до Сибіру.
 +
 
 +
<!-- Польськомовні кресові джерела стверджували, що 7 квітня 1944 було вбито вісім поляків<ref>''Żurek, S.'' [http://www.stankiewicze.com/ludobojstwo/1944_3.html Kalendarium ludobójstwa ukraińskiego dokonanego na ludności polskiej w latach 1939—1948]. {{мовад|пол}}</ref>, у вересні 1945 — одного, який повертався з війська<ref>[http://www.stankiewicze.com/ludobojstwo/1945_4.html tamże, rok 1945]</ref>. -->
 +
 
 +
1950 року до місцевого колективного господарства приєднано колгосп с. Білявинців. Голови правління колгоспу: В. Болячко, Й. Гайда та инші. У листопаді 1959 до сільської ради приєднано с. Курдибанівка. У червні 1984 сільська рада с. Бобулинців виступила з ініціативою перейменувати сільраду з Бобулинської на Осівецьку, оскільки центр сільради розташований у с. Осівці. 1990 року Осівці та Бобулинці роз’єдналися в окремі сільради.
 +
 
 +
Від 24 серпня 1991 — у складі України. 2006-го село газифікували.
  
 
== Релігія ==
 
== Релігія ==
 +
* Церква святого Миколая (УГКЦ, [[1991]]), перебудована з костелу<ref name="ТІМС"/>, спорудженого в міжвоєнний час, для чого перебудували двірський будинок — возівню — в 1927—1928 роках<ref name="ПР_9">[[Петро Рогатинський|Рогатинський,]] с. 609.</ref>. Кошти для цього надав власник маєтку в селі [[Вітольд Антоній Цєньський]] на знак вдячности Всевишньому після того, як його дочка Ева 1926 року одужала після черевного тифу. Ева Цєнька-Федорович стверджувала, що 1999 року храм був запущений, утратив вітражі, мав вибиті вікна<ref name="ЦФ_48">Cieńska-Fedorowicz, s. 48.</ref>.
 +
* Церква святого Миколая ([[1927]], мурована під керівництвом бучацького майстра Кізюка, УПЦКП — ПЦУ); 1796 року спорудили дерев’яну церкву, яку розібрали весною 1925.
 +
* Чотири каплички, одна біля православної церкви.
 +
 +
== Пам'ятники ==
 +
Споруджено:
 +
* чотири пам'ятні хрести (для охорони села від стихійних лих, два — на честь полеглих вояків УПА і на братській могилі 9-и повстанців);
 +
* насипана символічна могила Українським Січовим Стрільцям ([[1992]]);
 +
* статуя («фіґура») [[Ікона Божої Матері Зарваницької|Зарваницької Матері Божої]] (споруджена 2001 коштом громади і ПП Чириків);
 +
* пам'ятник на могилі уродженця Казані лейтенанта ЧА В. Ковалевича ([[1959]]), розташований на березі Стрипи, де загинув під час бою з нацистами за оволодіння мостом; пірамідальний обеліск, угорі якого барельєфне зображення зірки, на обеліску є  світлина і напис<ref>''Андрушків, Б.'' Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль : Підручники і посібники, 1998. — С. 18.</ref>;
 +
* пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні ([[1967]]).
  
== Пам'ятки ==
+
== Освіта ==
 +
1832 року діяла парохіяльна школа<ref name="ТІМС"/> (священник — о. [[Василь Лекавський]]<ref name="Шем_36">Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1836. — Leopoli, 1836. — P. 277. {{мовад|лат}}</ref><ref>У ТІМС — Б. Лекавський.</ref>), пізніше  — одноклясна етатова (зокрема, 1882-го учитель — Franciszek Barogiewicz, правдоподібно<ref>Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1882. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1882. — S. 395. {{мовад|пол}}</ref>, поляк Францішек Бароґєвіч, у 1885<ref>Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1885… — S. 375. {{мовад|пол}}</ref>, 1886<ref>Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1886… — S. 375. {{мовад|пол}}</ref>, 1887<ref>Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1887… — S. 376. {{мовад|пол}}</ref>, 1888 — Кароль Найдер (Karol Hayder)<ref>Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1888… — S. 376. {{мовад|пол}}</ref>, 1889 — Антоній Островський<ref>Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1889… — S. 424. {{мовад|пол}}</ref>).
  
== Соціальна сфера ==
+
1958<ref name="ПР_13">Рогатинський, с. 613.</ref> або 1963 року<ref name="ТІМС"/> на місці, де в міжвоєнний час мешкав солтис, збудували школу-десятирчку (нині [[Осівецька школа|загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів]]).
  
== Господарство ==
+
== Господарка ==
 +
У селі є гідроелектростанція потужністю 125 кВт, збудована 1952 року. Станом на 2013 рік діяло ТзОВ «Поділля», на стадії будівництва перебувала тваринницька ферма агрофірми «Бучачагрохлібпром».
 +
 
 +
== Соціяльна сфера ==
 +
Працюють клюб, бібліотека, дошкільний заклад «Журавлик», лікарська амбулаторія, ФАП, відділення зв'язку, аптека, чотири продовольчі магазини та один — промислових товарів.
  
 
== Населення ==
 
== Населення ==
 +
* 1880 — 1192 українці, 420 поляків, 45 євреїв;
 +
* 1915 — 1786 осіб;
 +
* 1921 — 350 мешкальних домів, 1931-го — 408<ref name="ПР_9"/>;
 +
* 1939 — 1670 українців, 480 поляків (не виключено, до їх складу зарахували принаймні частину «латинників» — українців-римо-католиків), 40 євреїв;
 +
* 1990 — 337 будинків, 1245 осіб;
 +
* 2001 — 1018 осіб;
 +
* 2011 — 974.
  
== Відомі люди ==
+
== Люди ==
 
=== Народилися ===
 
=== Народилися ===
 +
* [[Емілія Стернюк]] (з дому — Крушельницька, 1875—1965) — українська фольклористка, дочка отця, сестра [[Крушельницький Антон Амвросійович|Антона]], [[Соломія Крушельницька|Соломії]], [[Ганна Крушельницька|Ганни]] Крушельницьких
 +
* [[Петро Рогатинський]] (1914—1995) — український публіцист, редактор, громадський діяч (також у діяспорі)
 +
* [[Богдан Смертюк]] ({{н}} 1948) — український архітектор, живе і працює в РФ
 +
* [[Богдан Чепурко]] ({{н}} 1949) — український поет, письменник, критик, культуролог, народознавець, громадський діяч
 +
* Микола Бойко — засновник і видавець газети «Агровісник», один із засновників дорадчого сільськогосподарського руху на Тернопільщині;
 +
* науковці Андрій Карачка, Богдан Кафтан, Галина Микитів;
 +
* [[Юліян Зубчевський]] (1855—1924) — польський освітянин<ref>Spis nauczycieli szkół średnich w Galicyi oraz polskiego gimnazyum w Cieszynie: na podstawie nadesłanych tabel konskrypcyjnych / ułożył [[Генрик Копія|Henryk Kopia]]. — Lwów : Towarzystwo Nauczycieli Szkół Wyższych, 1909. — S. 3. {{мовад|пол}}</ref>; директор Тернопільської учительської семінарії<ref>''Zajączkowski, W.'' C. K. Szkoła Politechniczna we Lwowie. Rys historyczny jej założenia i rozwoju, tudzież stan jej obecny. — Lwów : nakładem Szkoły Politechnicznej, 1894. — S. 284. {{мовад|пол}}</ref>;
 +
* Анна Цєньська (1926—1941, с. Пєрвомайка, Казахстан<ref>На сайті Марека Мінаковського помилково стверджено, що померла в Сибірі; див.: [http://www.sejm-wielki.pl/b/cz.I050556 Anna Cieńska z Cieni h. Pomian (ID: cz.I050556)]. {{мовад|пол}}</ref>) — дочка власника маєтку, померла від виснаження та хвороб після вивезення більшовиками.
 +
 +
=== Пов'язані зі селом ===
 +
* о. [[Амвросій Крушельницький]] — греко-католицький священник, служив у селі як парох;
 +
* о. [[Володислав Гнатів]] — греко-католицький священник, служив у селі як парох від 1920 року, за його ініціятивою заснували тут читальню «Просвіти», також він сприяв створенню кооперативи<ref name="ПР11"/>;
 +
* Пьотрашевський (Пйотрашевський) — державець маєтку в селі за часів В. А. Цєньського; радше симпатизував українцям, ніж підтримував шовінізм польської влади<ref name="ПР_9"/>, під час т. зв. пацифікації він переховав у себе пароха о. Володислава Гнатіва, а потім вивіз його зі села в безпечне місце<ref name="ПР11"/>;
 +
* Ева Анна<ref>[http://www.sejm-wielki.pl/b/cz.I050554 Ewa Anna Cieńska z Cieni h. Pomian (ID: cz.I050554)]. {{мовад|пол}}</ref> Цєньська-Федорович — дочка власника маєтку, польська громадська діячка, авторка книги спогадів, де описує й Осівці.
 +
 +
=== Дідичі, власники маєтку ===
 +
* Францішек Цивіньський (зокрема, 1836 року)<ref name="Шем_36"/>
 +
* Марія Цєньська з Цивіньських <ref>[http://www.sejm-wielki.pl/b/3.391.147 Maria Cywińska h. Puchała (ID: 3.391.147)]. {{мовад|пол}}</ref>;
 +
* Гелена Потоцька з Цивіньських, чоловік — Александер Потоцький на Хшонстові<ref>[http://www.sejm-wielki.pl/b/lu.23210 Aleksander hr. Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: lu.23210)]. {{мовад|пол}}</ref>; 
 +
* [[Вітольд Антоній Цєньський]]<ref>[http://www.sejm-wielki.pl/b/cz.I005178 Witold Antoni Cieński z Cieni h. Pomian (ID: cz.I005178)]. {{мовад|пол}}</ref>, небіж Гелени Потоцької, продав свій маєток у с. Буківні на Тлумаччині, який перейшов до рук його тітки Лелі Коморніцької, яка так з ним і не розрахувалася, що спричинило тривалі судові суперечки; 1926 року переїхав з дружиною (Анеля Зофія Ружа з графів Дідушицьких<ref>[http://www.sejm-wielki.pl/b/cz.I005177 Aniela Zofia Róża hr. Dzieduszycka z Dzieduszyc h. Sas (ID: cz.I005177)]. {{мовад|пол}}</ref>) і дітьми до Осівців<ref>Cieńska-Fedorowicz, s. 37—38.</ref>
  
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
{{reflist|2}}
+
{{примітки|2}}
  
== Джерела ==
+
== Джерела, література ==
 +
* {{ТІМС|2|629—630|Гойда, С., Мельничук, Б., Уніят, В., Чепурко, Б.|Осівці}}
 +
* {{ТЕС|2|689–690|Жирівська, С., Мельничук, Б.|Осівці}}
 +
* {{ББ|608—613|[[Петро Рогатинський|Рогатинський, П.]]|Осівці}}
 +
* {{SgKP|VII|658|Ossowce}}
 +
* ''Cieńska-Fedorowicz, E.'' [[Wędrówki niezamierzone]]. — Łomianki : Wydawnictwo LTW, 2012. — 400 s. + dod. — ISBN 978-83-7565-255-0. {{мовад|пол}}
  
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 +
* [http://zhnyborody.te.ua/ «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»].
 +
* [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=30650 Осівці] // Облікова картка на сайті Верховної ради України.
  
{{Бучацький район}}
+
== Зауваги ==
 
+
{{Автори|{{СтМВ}}|{{ДЛ}}}}
{{ТО-доробити}}
+
{{дороб}}
  
[[Категорія:Села Тернопільської області]]
+
[[Категорія:Осівці|*]]
 +
[[Категорія:Села Тернопільської области]]

Версія за 16:38, 14 червня 2019

Село
Осівці
Розташування: size Бучацький район, size Тернопільська область, size Україна
Перша згадка: 1421
Колишні назви: Бусовче, Гусовче, Усівці, Ossowce
Територія: 2,497 км²
Населення: 1018
Поштовий індекс: 48412
Телефонний код: 3544
Координати: 49° 9′ пн. ш., 25° 21′ сх. д.
Висота над рівнем моря: 315 м
Водойми: р. Стрипа
Відстань до району: 14 км
Залізниця: Бучач, 16 км
Примітки: Код КОАТУУ — 6121281201, щільність — 300,6

Осівці́село Бучацького районі Тернопільської области, Україна.

Загальні відомості

Cело — центр однойменної сільради. Розташоване переважно на лівому березі р. Стрипи, за 14 км від райцентру. Відстань до найближчої залізничної станції Бучач — 16 км. Територія — 3,24 км², дворів — 262, населення — 1974 осіб (2011).

Географія

Географічні координати — 49° 9′ пн. ш., 25° 21′ сх. д.[1] Середня висота — 315 м н. р. м.

Назва

Єдиного трактування назви села немає. Назви, незважаючи на зовнішню схожість, — різні: Госовче (пол.) — гусяче, Усівці — від прізвища Ус, Осівці — від оса.

Історія

Осівці на фрагменті спеціяльної мапи України Ґійома Левассера де Боплана, 1650 р.
Осівці на мапі Фрідріха фон Міґа, XVIII ст.

Поблизу Осівців виявлено археологічні пам’ятки липицької та черняхівської культур.

За збірником «Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie» (Акти гродські і земські), перша письмова згадка про село — 1421 року, коли воно згадане як Бусовче[2]. 29 лютого 1440 в книгах галицького суду згадується «Maschka de Wszowcze»[3]. 1453 року село згадується як Гусовче[2]. Певний час землі села були власністю Міхала з Бучача. 1465 року село згадане як Усівці, власність Міхала та Яна з Бучача. Власники земель — Міхал і Ян із Бучача; навколо їхнього двору й розвинулося село.

Коронний підчаший Адам Геронім Сенявський восени 1618, надсилаючи до коронного гетьмана Станіслава Жолкевського відомости про дії татар, писав про знищення Ямполя, Осівців, Крем'янця, Збаражa, Немирова, Меджибожа, Сеняви[4]. Згодом на правому березі Стрипи виникло кілька вулиць під загальною назвою Гора. Нині тут розташовано 80 дворів. Від кінця 19 ст. — власність шляхетської родини Цивінських (Cywiński)[5] гербу Пухала (у ТІМС стверджено, що вони мали титул ґрафів[2], однак цього не підтверджують праці графа Єжи Дунін-Борковського[6] та Адама Фредро-Бонєцького[7]). За родовою легендою, яку описала Ева Цєньська-Федорович, одна з її прабабусь була придворною французької королеви Марії з Лєщиньських. Дівчина закохалася в не дуже заможного шляхтича Анджея Цивіньського. Під час повернення диліжансом до Польщі їх, обдарованих королевою, зустрів власник Осівців Василь Ставінський, який, побачивши дарунки, запропонував зіграти в карти, і у випадку свої поразки відступав свою маєтність. Так і трапилося, а нещасливий Ставінський вчинив самогубство[8].

За «першої Польщі» село входило до складу Галицької землі Руського воєводства Королівства Польського, яке 1569 року стало частиною федеративної Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої). Від 1772-го — у складі Монархії Габсбургів, від 1804 — Австрійської імперії (у цей час — у складі Чортківського округу[9]), у 1867—1918 — Австро-Угорської монархії.

1911 року в селі збудовано млин Александра Потоцького.

Від листопада 1918 до початку липня 1919, за винятком короткого проміжку часу перед Чортківською офензивою УГА — у складі ЗУНР. У лавах УГА воювали І. Гуменюк, Я. Дзюбанчин, П. Микитів, В. Чорній та инші.

Від липня 1919, за винятком короткого проміжку червоної окупації в серпні—вересні 1920, до кінця десятих чисел вересня 1939 — у складі «другої Польщі». Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар» та инші, кооператива «Єдність», «Хліборобський Вишкіл Молоді», молочарня, аматорський гурток.

12 жовтня[10] 1930 польська влада провела т. зв. пацифікацію[11], зокрема, польські улани[2] знищили крам у кооперативі, читальняну книгозбірню, будинок дяківки, устаткування в молочарні, багатьох людей побили, зокрема, українців-латинників «за зраду ойчизни».

Внаслідок більшовицької анексії — у складі СРСР, від липня 1941 до липня 1944 — у складі Дистрикту Галичина німецько-гітлерівського Третього Райху. 27 вересня 1942 внаслідок пожежі згоріли всі сільські будинки, крім тих, що на вулиці Гора.

В ОУН і УПА загинули або пропали безвісти: М. Біловус, П. Варварчук, І. Дзюба, Т. Карачка, А. Книжник, А. Кулина, Я. Лосій, В., Д., П. Мариняки, Ф. Олійник, П. Орищій, М. Рурський, О. Тимчій, С. Химчій, Ю. Чорній, Катерина, Ксенія та Микита Шимківи, О. Ямнюк; у Червоній армії — 50 уродженців Осівців. За участь в ОУН і УПА та допомогу підпільникам близько 30 сімей із села було вивезено до Сибіру.


1950 року до місцевого колективного господарства приєднано колгосп с. Білявинців. Голови правління колгоспу: В. Болячко, Й. Гайда та инші. У листопаді 1959 до сільської ради приєднано с. Курдибанівка. У червні 1984 сільська рада с. Бобулинців виступила з ініціативою перейменувати сільраду з Бобулинської на Осівецьку, оскільки центр сільради розташований у с. Осівці. 1990 року Осівці та Бобулинці роз’єдналися в окремі сільради.

Від 24 серпня 1991 — у складі України. 2006-го село газифікували.

Релігія

  • Церква святого Миколая (УГКЦ, 1991), перебудована з костелу[2], спорудженого в міжвоєнний час, для чого перебудували двірський будинок — возівню — в 1927—1928 роках[12]. Кошти для цього надав власник маєтку в селі Вітольд Антоній Цєньський на знак вдячности Всевишньому після того, як його дочка Ева 1926 року одужала після черевного тифу. Ева Цєнька-Федорович стверджувала, що 1999 року храм був запущений, утратив вітражі, мав вибиті вікна[13].
  • Церква святого Миколая (1927, мурована під керівництвом бучацького майстра Кізюка, УПЦКП — ПЦУ); 1796 року спорудили дерев’яну церкву, яку розібрали весною 1925.
  • Чотири каплички, одна біля православної церкви.

Пам'ятники

Споруджено:

  • чотири пам'ятні хрести (для охорони села від стихійних лих, два — на честь полеглих вояків УПА і на братській могилі 9-и повстанців);
  • насипана символічна могила Українським Січовим Стрільцям (1992);
  • статуя («фіґура») Зарваницької Матері Божої (споруджена 2001 коштом громади і ПП Чириків);
  • пам'ятник на могилі уродженця Казані лейтенанта ЧА В. Ковалевича (1959), розташований на березі Стрипи, де загинув під час бою з нацистами за оволодіння мостом; пірамідальний обеліск, угорі якого барельєфне зображення зірки, на обеліску є світлина і напис[14];
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).

Освіта

1832 року діяла парохіяльна школа[2] (священник — о. Василь Лекавський[9][15]), пізніше — одноклясна етатова (зокрема, 1882-го учитель — Franciszek Barogiewicz, правдоподібно[16], поляк Францішек Бароґєвіч, у 1885[17], 1886[18], 1887[19], 1888 — Кароль Найдер (Karol Hayder)[20], 1889 — Антоній Островський[21]).

1958[22] або 1963 року[2] на місці, де в міжвоєнний час мешкав солтис, збудували школу-десятирчку (нині загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів).

Господарка

У селі є гідроелектростанція потужністю 125 кВт, збудована 1952 року. Станом на 2013 рік діяло ТзОВ «Поділля», на стадії будівництва перебувала тваринницька ферма агрофірми «Бучачагрохлібпром».

Соціяльна сфера

Працюють клюб, бібліотека, дошкільний заклад «Журавлик», лікарська амбулаторія, ФАП, відділення зв'язку, аптека, чотири продовольчі магазини та один — промислових товарів.

Населення

  • 1880 — 1192 українці, 420 поляків, 45 євреїв;
  • 1915 — 1786 осіб;
  • 1921 — 350 мешкальних домів, 1931-го — 408[12];
  • 1939 — 1670 українців, 480 поляків (не виключено, до їх складу зарахували принаймні частину «латинників» — українців-римо-католиків), 40 євреїв;
  • 1990 — 337 будинків, 1245 осіб;
  • 2001 — 1018 осіб;
  • 2011 — 974.

Люди

Народилися

  • Емілія Стернюк (з дому — Крушельницька, 1875—1965) — українська фольклористка, дочка отця, сестра Антона, Соломії, Ганни Крушельницьких
  • Петро Рогатинський (1914—1995) — український публіцист, редактор, громадський діяч (також у діяспорі)
  • Богдан Смертюк (нар. 1948) — український архітектор, живе і працює в РФ
  • Богдан Чепурко (нар. 1949) — український поет, письменник, критик, культуролог, народознавець, громадський діяч
  • Микола Бойко — засновник і видавець газети «Агровісник», один із засновників дорадчого сільськогосподарського руху на Тернопільщині;
  • науковці Андрій Карачка, Богдан Кафтан, Галина Микитів;
  • Юліян Зубчевський (1855—1924) — польський освітянин[23]; директор Тернопільської учительської семінарії[24];
  • Анна Цєньська (1926—1941, с. Пєрвомайка, Казахстан[25]) — дочка власника маєтку, померла від виснаження та хвороб після вивезення більшовиками.

Пов'язані зі селом

  • о. Амвросій Крушельницький — греко-католицький священник, служив у селі як парох;
  • о. Володислав Гнатів — греко-католицький священник, служив у селі як парох від 1920 року, за його ініціятивою заснували тут читальню «Просвіти», також він сприяв створенню кооперативи[11];
  • Пьотрашевський (Пйотрашевський) — державець маєтку в селі за часів В. А. Цєньського; радше симпатизував українцям, ніж підтримував шовінізм польської влади[12], під час т. зв. пацифікації він переховав у себе пароха о. Володислава Гнатіва, а потім вивіз його зі села в безпечне місце[11];
  • Ева Анна[26] Цєньська-Федорович — дочка власника маєтку, польська громадська діячка, авторка книги спогадів, де описує й Осівці.

Дідичі, власники маєтку

  • Францішек Цивіньський (зокрема, 1836 року)[9]
  • Марія Цєньська з Цивіньських [27];
  • Гелена Потоцька з Цивіньських, чоловік — Александер Потоцький на Хшонстові[28];
  • Вітольд Антоній Цєньський[29], небіж Гелени Потоцької, продав свій маєток у с. Буківні на Тлумаччині, який перейшов до рук його тітки Лелі Коморніцької, яка так з ним і не розрахувалася, що спричинило тривалі судові суперечки; 1926 року переїхав з дружиною (Анеля Зофія Ружа з графів Дідушицьких[30]) і дітьми до Осівців[31]

Примітки

  1. Ймовірно, координати пошти — 49° 9′ 28′′ пн. ш., 25° 21′ 34′′ сх. д.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 Гойда, Мельничук, Уніят, Чепурко, с. 629—630.
  3. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, — T. XII. — S. 80. — № 792. (лат., пол.)
  4. Nagielski, M. Sieniawski Adam Hieronim (1576–1619) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — S. 101. (пол.)
  5. У ТІМС — Цівінських.
  6. Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 172—175. (пол.)
  7. Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 244—246. (пол.)
  8. Cieńska-Fedorowicz, s. 46.
  9. 9,0 9,1 9,2 Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1836. — Leopoli, 1836. — P. 277. (лат.)
  10. Степан Шипилявий стверджував про пацифікацію 10—12 жовтня 1930 кооператив у Бобулинцях, Осівцях, Зеленій; див.: Шипилявий, С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 297. — (Український архів, т. XXVII).
  11. 11,0 11,1 11,2 Рогатинський, с. 611.
  12. 12,0 12,1 12,2 Рогатинський, с. 609.
  13. Cieńska-Fedorowicz, s. 48.
  14. Андрушків, Б. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль : Підручники і посібники, 1998. — С. 18.
  15. У ТІМС — Б. Лекавський.
  16. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1882. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1882. — S. 395. (пол.)
  17. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1885… — S. 375. (пол.)
  18. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1886… — S. 375. (пол.)
  19. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1887… — S. 376. (пол.)
  20. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1888… — S. 376. (пол.)
  21. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1889… — S. 424. (пол.)
  22. Рогатинський, с. 613.
  23. Spis nauczycieli szkół średnich w Galicyi oraz polskiego gimnazyum w Cieszynie: na podstawie nadesłanych tabel konskrypcyjnych / ułożył Henryk Kopia. — Lwów : Towarzystwo Nauczycieli Szkół Wyższych, 1909. — S. 3. (пол.)
  24. Zajączkowski, W. C. K. Szkoła Politechniczna we Lwowie. Rys historyczny jej założenia i rozwoju, tudzież stan jej obecny. — Lwów : nakładem Szkoły Politechnicznej, 1894. — S. 284. (пол.)
  25. На сайті Марека Мінаковського помилково стверджено, що померла в Сибірі; див.: Anna Cieńska z Cieni h. Pomian (ID: cz.I050556). (пол.)
  26. Ewa Anna Cieńska z Cieni h. Pomian (ID: cz.I050554). (пол.)
  27. Maria Cywińska h. Puchała (ID: 3.391.147). (пол.)
  28. Aleksander hr. Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: lu.23210). (пол.)
  29. Witold Antoni Cieński z Cieni h. Pomian (ID: cz.I005178). (пол.)
  30. Aniela Zofia Róża hr. Dzieduszycka z Dzieduszyc h. Sas (ID: cz.I005177). (пол.)
  31. Cieńska-Fedorowicz, s. 37—38.

Джерела, література

  • Cieńska-Fedorowicz, E. Wędrówki niezamierzone. — Łomianki : Wydawnictwo LTW, 2012. — 400 s. + dod. — ISBN 978-83-7565-255-0. (пол.)

Посилання

Зауваги