Ольга Рудик

Матеріал з Тернопедії
Версія від 15:23, 14 січня 2022, створена Микола Василечко (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Лікарка, освітянка
Ольга Рудик
Ольга Рудик
Ольга Рудик
Народження: 14.01.1937,
с. Буданів, нині Білобожницька громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 03.04.2020,
м. Тернопіль, нині Тернопільська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Поховання: правдоподібно, там само
Громадянство: українка,
size Польща → size УРСРsize Україна
Родина: батько — Іван, чоловік — Дмитро, сини — Вадим, Андрій
Освіта: Чортківське медичне училище, Тернопільський медичний інститут
Робота: акушерка, медична сестра, ординаторка торакального хірурга, завідувачка відділення, викладачка університету
Відзнаки: Відмінник охорони здоров’я УРСР

Ольга Ру́дик (14 січня 1937, с. Буданів, нині Україна — 7 квітня 2020, м. Тернопіль, Україна) — українська лікарка-хірургиня, освітянка.

Життєпис

Ольга Рудик, донька Івана, народився 14 січня 1937 року в селі Буданові в околицях Теребовлі та Чорткова (нині село у складі Білобожницької громади Чортківського району Тернопільської области України).

Правдоподібно[1], закінчила школу в рідному селі. Спробувала вступити до Вінницького медінституту, але не пройшла за конкурсом. 1956 закінчила Чортківське медичне училище (нині Чортківський медичний фаховий коледж), 1967 — Тернопільський медичний інститут (нині Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського) з відзнакою і стала торакальним хірургом — на той час єдиною жінкою з таким фахом в области та однією з чотирьох в Україні.

Після закінчення училища кілька років працювала акушеркою в Кошилівцях, Попівцях та инших селах в околиці Товстого, згодом — медичною сестрою у Тернопільській обласній клінічній лікарні. 1967—1975 — ординаторка торакального хірурга в Тернопільському обласному протитуберкульозному диспансері. 1975—1998 — завідувачка відділення грудної хірургії Тернопільської обласної клінічної лікарні, водночас — обласний торакальний хірург. За 30 років хірургічної діяльности виконала майже 3 тисячі операцій.

Співорганізаторка (з Леонідом Ковальчуком) і директорка (1989—2002) консультативно-лікувального центру медичного університету, 1999—2003 — працювала в міжкафедральній науково-клінічній лабораторії вишу, викладала хірургію в університетському медичному коледжі.

Авторка наукових статей.

Померла 3 квітня 2020[2] року в місті Тернополі, де, правдоподібно[3], й похована.

Родина

Чоловік Дмитро, з яким познайомилася в медучилищі, — лікар, працював рентгенологом у тубдиспансері, завідувачем першим терапевтичним відділенням. Церковний шлюб узяли у старій церковці в Карпатах, проживши разом п’ятдесят років.

Сини: Вадим — головний лікар КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр»; Андрій — живе та працює у США.

Відзнаки

  • Відмінник охорони здоров’я УРСР (1989).

Джерела

Основні

  • Вандзеляк, Г. А годинник, мов серце, тік-так... / Галина Вандзеляк // Медична академія. — 2007. — № 7 (7 квіт.). — С. 9. — (Ювілей).
  • Незвичайна жінка-хірург /  Медична академія. — 2012. — № 2 (18 січ.). — С. 15. — (Ювілей).
  • Садовська, Г. Як запросив на перший танець, так і досі разом / Галина Садовська // Вільне життя плюс. — 2017. — № 3 (13 січ.). — С. 5. — (Ювілей).
  • Щербак, Л. Рудик Ольга Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 518. — ISBN 978-966-528-318-8.

Примітки

  1. Власне дослідження Миколи Василечка.
  2. Померла почесна тернопільська лікарка // Місто. — 2020. — 7 квіт. — 17:41.
  3. Власне дослідження Миколи Василечка.

Зауваги