Відмінності між версіями «Михаїл (Сабрига)»
(Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Сабрига Михаїл}} {{Особа |назва картки=Релігійний діяч, єпископ УГКЦ |ім'я=Михаїл (...) |
|||
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
З раннього дитинства любив читати книжки, особливо пригодницькі, також «Кобзар» Тараса Шевченка. Гроші, які давала мати на морозиво чи цукерки, збирав, щоб купити. | З раннього дитинства любив читати книжки, особливо пригодницькі, також «Кобзар» Тараса Шевченка. Гроші, які давала мати на морозиво чи цукерки, збирав, щоб купити. | ||
− | Закінчив Бортківську семирічну школу, середню — в селі Великих Вільшаницях<ref>''Ленцик, В.'' Нарис історії Української Церкви. Львів : Свічадо, 2003. — 600 с.</ref>. Після служби у війську<ref name="Прес">[https://web.archive.org/web/20071217210614/http://www.rr.lviv.ua/news.php?item=865 Помер Владика Михаїл (Сабрига)] / Прес-секретаріят Глави УГКЦ // Радіо «Воскресіння». — 2006. — 30 черв.</ref> Михайло повернувся у село. Мріяв про навчання в художньому інституті. Ще під час навчання та служби в армії листувався з односельцем, кінорежисером Григорієм | + | Закінчив Бортківську семирічну школу, середню — в селі Великих Вільшаницях<ref>''Ленцик, В.'' Нарис історії Української Церкви. Львів : Свічадо, 2003. — 600 с.</ref>. Після служби у війську<ref name="Прес">[https://web.archive.org/web/20071217210614/http://www.rr.lviv.ua/news.php?item=865 Помер Владика Михаїл (Сабрига)] / Прес-секретаріят Глави УГКЦ // Радіо «Воскресіння». — 2006. — 30 черв.</ref> Михайло повернувся у село. Мріяв про навчання в художньому інституті. Ще під час навчання та служби в армії листувався з односельцем, кінорежисером Григорієм Коханом, котрий працював на кіностудії імені Довженка, який і радив вступати до художнього вишу. Для вступу необхідний був паспорт, тож подався до Одеси на будівництво дороги Полтава—Кишинів, де працював шість місяців. Опісля переїхав до Львова, де рік працював у будівельному тресті, після того на заводі мотопедів, згодом — на «Кінескопі». |
===Духовний шлях=== | ===Духовний шлях=== | ||
Духовний шлях майбутнього єпископа почався зі знайомства з одним хлопцем, який працював на «Кінескопі». Його мама давала Михайлові читати духовні книжки і познайомила з отцем-редемптористом Смалем, у якого висповідався у львівському костелі і заприятелював з ним. Згодом він познайомив Михайла з владикою [[Василь (Величковський)|Василем (Величковським)]], який у розмові сказав: «''Ти будеш апостолом українського народу''». | Духовний шлях майбутнього єпископа почався зі знайомства з одним хлопцем, який працював на «Кінескопі». Його мама давала Михайлові читати духовні книжки і познайомила з отцем-редемптористом Смалем, у якого висповідався у львівському костелі і заприятелював з ним. Згодом він познайомив Михайла з владикою [[Василь (Величковський)|Василем (Величковським)]], який у розмові сказав: «''Ти будеш апостолом українського народу''». | ||
− | [[1963]] <ref>На сайті ТЗЕ вказано 1967 — див. [ | + | [[1963]] <ref>На сайті ТЗЕ вказано 1967 — див. [http://tze.org.ua/arhyjeparhija/yepyskopy/vladyka-mykhail-sabryha.html Преосвященний владика Михаїл Сабрига] // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ.</ref> вступив до новіціяту Чину Найсвятішого Ізбавителя<ref name="Прес"/> оо. Редемптористів у м. Львові, водночас розпочав богословські студії в підпільній семінарії на вулиці Лісній. Першим духовним наставником у монастирі був о. Євген Пелех. Новики нічого не писали, а більше слухали, щоб кадебісти не довідалися, що тут готують стати священниками. |
За деякий час Михайло таки опинився під наглядом КДБ, викликали на розмови в кабінет директора заводу, через що змушений був звільнитися і влаштувався на авторемонтний завод, де також за ним стежили співробітники КДБ, особливо переслідував і шантажував капітан Шаповалов. | За деякий час Михайло таки опинився під наглядом КДБ, викликали на розмови в кабінет директора заводу, через що змушений був звільнитися і влаштувався на авторемонтний завод, де також за ним стежили співробітники КДБ, особливо переслідував і шантажував капітан Шаповалов. | ||
Рядок 57: | Рядок 57: | ||
===Смерть і поховання=== | ===Смерть і поховання=== | ||
− | Помер після тривалої хвороби серця о 12-й годині<ref name="Прес"/> [[29 червня]] [[2006]] року в місті Житомирі. Велелюдні<ref>{{ВДМВ}}</ref> похоронні богослужіння розпочалися в неділю, [[30 червня]], о 19:00 у [[Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці|Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці]] м. Тернополя Чином архиєрейського похорону. Наступного дня об 11:00 у Катедральному соборі відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої тіло покійного перевезли до Марійського духовного центру в Зарваниці, де в Соборі Зарваницької Матері Божої відбулася Панахида<ref name="Прес"/>. У неділю, [[2 липня]], о 12:00 у Зарваниці відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої — Архиєрейський похорон та покладення домовини з тілом у крипті<ref name="Шподарунок">''Шподарунок, Н.'' [ | + | Помер після тривалої хвороби серця о 12-й годині<ref name="Прес"/> [[29 червня]] [[2006]] року в місті Житомирі. Велелюдні<ref>{{ВДМВ}}</ref> похоронні богослужіння розпочалися в неділю, [[30 червня]], о 19:00 у [[Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці|Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці]] м. Тернополя Чином архиєрейського похорону. Наступного дня об 11:00 у Катедральному соборі відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої тіло покійного перевезли до Марійського духовного центру в Зарваниці, де в Соборі Зарваницької Матері Божої відбулася Панахида<ref name="Прес"/>. У неділю, [[2 липня]], о 12:00 у Зарваниці відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої — Архиєрейський похорон та покладення домовини з тілом у крипті<ref name="Шподарунок">''Шподарунок, Н.'' [http://tze.org.ua/ostanni-novyny/1165-до-ювілею-єпархії-вийшла-збірка-проповідей-«зерна-віри».html До ювілею єпархії вийшла збірка проповідей «Зерна віри» єпископа Михаїла Сабриги] / Надія Шподарунок // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2013.</ref> [[Собор Зарваницької Матері Божої|Собору Зарваницької Матері Божої]]<ref name="Прес"/> в с. [[Зарваниця|Зарваниці]] [[Золотниківська громада|Золотниківської громади]] [[Тернопільський район|Тернопільського району]] Тернопільської области. |
===Родина=== | ===Родина=== | ||
Рядок 68: | Рядок 68: | ||
З нагоди 20-ї річниці створення Тернопільської епархії та інтронізації владики Михаїла вийшла у світ збірка проповідей «[[Зерна віри]]», яку презентували [[22 грудня]] [[2013 у Тернополі|2013]] на храмовий празник Архикатедрального собору після Святої Літургії<ref name="Шподарунок"/>. | З нагоди 20-ї річниці створення Тернопільської епархії та інтронізації владики Михаїла вийшла у світ збірка проповідей «[[Зерна віри]]», яку презентували [[22 грудня]] [[2013 у Тернополі|2013]] на храмовий празник Архикатедрального собору після Святої Літургії<ref name="Шподарунок"/>. | ||
+ | |||
+ | Збереглася частина малюнків початку 1960-х років. | ||
==Відзнаки== | ==Відзнаки== | ||
Рядок 73: | Рядок 75: | ||
==Пам'ять== | ==Пам'ять== | ||
− | На замовлення Тернопільсько-Зборівської епархії мультимедійна студія «Свічадо» відзняла документальний фільм «[[Владика Михаїл Сабрига. Штрихи до портрета]]», який уперше продемонстрований в Архикатедральному Соборі УГКЦ [[21 листопада]] [[2018 у Тернополі|2018]]<ref>[ | + | На замовлення Тернопільсько-Зборівської епархії мультимедійна студія «Свічадо» відзняла документальний фільм «[[Владика Михаїл Сабрига. Штрихи до портрета]]», який уперше продемонстрований в Архикатедральному Соборі УГКЦ [[21 листопада]] [[2018 у Тернополі|2018]]<ref>[http://tze.org.ua/reportazhi/3104-документальний-фільм-про-владику-михаїла-сабригу-презентували-у-тернополі.html Документальний фільм про владику Михаїла (Сабригу) презентували у Тернополі] / Прес-служба архиєпархії // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2018.</ref>. |
==Джерела== | ==Джерела== | ||
===Основні=== | ===Основні=== | ||
*{{ТЕС|3|212|Головин, Б., Ханас, М., о. Шаварин, М., Щербак, Л.|Сабрига Михаїл}} | *{{ТЕС|3|212|Головин, Б., Ханас, М., о. Шаварин, М., Щербак, Л.|Сабрига Михаїл}} | ||
− | *[ | + | *[http://tze.org.ua/arhyjeparhija/yepyskopy/vladyka-mykhail-sabryha.html Преосвященний владика Михаїл Сабрига] // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. |
===Додаткове=== | ===Додаткове=== | ||
*''Жук, А.''. Владика Михаїл Сабрига (1940—2006): Спроба історичного портрету. Матеріяли конференцій Молодіжної наукової ліги. 2020. — С. 83—87. | *''Жук, А.''. Владика Михаїл Сабрига (1940—2006): Спроба історичного портрету. Матеріяли конференцій Молодіжної наукової ліги. 2020. — С. 83—87. | ||
+ | ===Посилання=== | ||
+ | *''Шподарунок, Н.'' [http://www.tze.org.ua/reportazhi/3170-великий-книголюб-з-мольбертом-художника.html Владика Михаїл Сабрига: великий книголюб з мольбертом] / Надія Шподарунок // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2019. — 27 лют. | ||
===Примітки=== | ===Примітки=== | ||
{{Примітки}} | {{Примітки}} |
Версія за 17:12, 22 листопада 2020
Релігійний діяч, єпископ УГКЦ | ||
---|---|---|
Михаїл (Сабрига) | ||
Владика Михаїл в Катедральному соборі Тернополя, квітень 2006 | ||
Инші імена: | Михайло Сабрига | |
Народження: | 22.11.1940 с. Бортків, нині Львівська область, Україна | |
Смерть: | 29.06.2006 м. Житомир, Україна | |
Поховання: | крипта Собору Зарваницької Матері Божої | |
Громадянство: | українець УРСР → Україна | |
Родина: | батьки — Йосип і Стефанія, сестри — Марія, Галина | |
Освіта: | Бортківська школа, богословські студії в підпільній семінарії УГКЦ | |
Військо: | Радянська армія | |
Релігія, духовне життя: |
єпископ УГКЦ, архиєписокп Тернопільсько-Зборівський | |
Творчість: | автор статей і проповідей; посмертно видана збірка проповідей «Зерна віри» | |
Відзнаки: | орден «За заслуги» 3-го ступеня | |
Михаїл (Сабрига) (Михайло; 22 листопада 1940, с. Бортків, нині Україна — 29 червня 2006, м. Житомир; похований у с. Зарваниці, Україна) — український релігійний діяч, єпископ УГКЦ, архиєпископ Тернопільсько-Зборівський.
Зміст
Життєпис
Дитинство, навчання і праця
Михайло Сабрига народився 22 листопада 1940 року в селі Борткові в околиці Золочева на Львівщині (нині село Красненської громади Львівської области України) в селянській сім'ї Йосипа і Стефанії.
З раннього дитинства любив читати книжки, особливо пригодницькі, також «Кобзар» Тараса Шевченка. Гроші, які давала мати на морозиво чи цукерки, збирав, щоб купити.
Закінчив Бортківську семирічну школу, середню — в селі Великих Вільшаницях[1]. Після служби у війську[2] Михайло повернувся у село. Мріяв про навчання в художньому інституті. Ще під час навчання та служби в армії листувався з односельцем, кінорежисером Григорієм Коханом, котрий працював на кіностудії імені Довженка, який і радив вступати до художнього вишу. Для вступу необхідний був паспорт, тож подався до Одеси на будівництво дороги Полтава—Кишинів, де працював шість місяців. Опісля переїхав до Львова, де рік працював у будівельному тресті, після того на заводі мотопедів, згодом — на «Кінескопі».
Духовний шлях
Духовний шлях майбутнього єпископа почався зі знайомства з одним хлопцем, який працював на «Кінескопі». Його мама давала Михайлові читати духовні книжки і познайомила з отцем-редемптористом Смалем, у якого висповідався у львівському костелі і заприятелював з ним. Згодом він познайомив Михайла з владикою Василем (Величковським), який у розмові сказав: «Ти будеш апостолом українського народу».
1963 [3] вступив до новіціяту Чину Найсвятішого Ізбавителя[2] оо. Редемптористів у м. Львові, водночас розпочав богословські студії в підпільній семінарії на вулиці Лісній. Першим духовним наставником у монастирі був о. Євген Пелех. Новики нічого не писали, а більше слухали, щоб кадебісти не довідалися, що тут готують стати священниками.
За деякий час Михайло таки опинився під наглядом КДБ, викликали на розмови в кабінет директора заводу, через що змушений був звільнитися і влаштувався на авторемонтний завод, де також за ним стежили співробітники КДБ, особливо переслідував і шантажував капітан Шаповалов.
1967 тодішній протоігумен редемптористів, пізніше владика, Филимон (Курчаба) підготовив та благословив на облечини. Перед кожними обітами і облечинами проходили так звані реколекції. Перші з них давав отець Лемішка, а другі — отець Мисак. 1 березня 1970 містоблюститель владика Володимир (Стернюк) уділив братові Михайлові піддияконат у каплиці на вулиці Рясній, 12 травня 1971 — склав обіти на шість місяців, а 8 листопада 1971 — вічні монаші обіти.
24 лютого 1974 митрополит Володимир (Стернюк) рукопоклав Михайла Сабригу в сан священника.
Провадив підпільну душпастирську діяльність у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Кожну останню неділю місяця приїжджав до братства Матері Божої Неустанної Помочі, яке існувало в Тернополі і збиралося конспіративно у різних будинках, де правили Службу Божу, виголошували духовні науки. Згодом отримав направлення на Золочівщину, де відвідував сестер-василіянок.
11 жовтня 1986 таємно висвячений на єпископа (святитель — Митрополит Володимир (Стернюк)[2]).
Двічі, 1972 і 1987, у нього проводилися обшуки, забирали духовні книжки, сфабрикували справу, нібито продавав «церковную утварь». Постійний тиск кадебістів, стеження за кожним кроком змусили звільнитися з авторемонтного заводу, довгий час не міг влаштуватися на роботу. Деякий час працював у книгарні № 1, де 1989 з ним востаннє спілкувалися агенти КДБ. Вони так і не змогли доказати, що о. Михаїл — священник, бо жодного разу не застали його на Богослужіннях. До 1990-го про священство не знали навіть мати і сестра.
У підпіллі з 1986 до 1990 єп. Михаїл висвятив вісім священників.
Після виходу УГКЦ з підпілля — єпископ-помічник кардинала Мирослава-Івана (Любачівського) у Львові.
Від січня 1990 — у м. Тернополі, 1992 — екзарх новоствореної Тернопільської епархії, 17 жовтня 1993 — єпископ Тернопільсько-Зборівської епархії УГКЦ. Інтронізація, на якій були присутні Блаженнійший Мирослав-Іван (Любачівський) та папський нунцій Антоніо Франко, відбулася перед Собором Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Тернополі.
Як ініціятор відродження УГКЦ освятив новозбудовані та відновлені храми і богослужебні споруди на Тернопільщині, зокрема Монастир Святого Теодора Студита в с. Колодіївці тодішнього Підволочиського району. 1994 — співзасновник благодійного міжнародного фонду «Карітас» у Тернополі. Засновник (1995) і видавець газети «Божий сіяч».
Смерть і поховання
Помер після тривалої хвороби серця о 12-й годині[2] 29 червня 2006 року в місті Житомирі. Велелюдні[4] похоронні богослужіння розпочалися в неділю, 30 червня, о 19:00 у Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці м. Тернополя Чином архиєрейського похорону. Наступного дня об 11:00 у Катедральному соборі відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої тіло покійного перевезли до Марійського духовного центру в Зарваниці, де в Соборі Зарваницької Матері Божої відбулася Панахида[2]. У неділю, 2 липня, о 12:00 у Зарваниці відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої — Архиєрейський похорон та покладення домовини з тілом у крипті[5] Собору Зарваницької Матері Божої[2] в с. Зарваниці Золотниківської громади Тернопільського району Тернопільської области.
Родина
Батько Йосип був бухгалтером у крамниці, а мати Стефанія, після утворення колгоспу, працювала на фермі. Коли прийшли німці і запропонували працювати секретарем у сільраді, батько відмовився і його вивезли на роботу до Німеччини. Після німецького полону ще деякий час працював у селі бухгалтером, але швидко помер від раку. Мати померла 2007 року.
Сестра Марія закінчила десять класів і померла. Молодша сестра Галина проживала в Брюховичах, працювала бухгалтеркою.
Доробок
Автор статей і проповідей.
З нагоди 20-ї річниці створення Тернопільської епархії та інтронізації владики Михаїла вийшла у світ збірка проповідей «Зерна віри», яку презентували 22 грудня 2013 на храмовий празник Архикатедрального собору після Святої Літургії[5].
Збереглася частина малюнків початку 1960-х років.
Відзнаки
- Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999).
Пам'ять
На замовлення Тернопільсько-Зборівської епархії мультимедійна студія «Свічадо» відзняла документальний фільм «Владика Михаїл Сабрига. Штрихи до портрета», який уперше продемонстрований в Архикатедральному Соборі УГКЦ 21 листопада 2018[6].
Джерела
Основні
- Головин, Б., Ханас, М., о. Шаварин, М., Щербак, Л. Сабрига Михаїл // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 212. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Преосвященний владика Михаїл Сабрига // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ.
Додаткове
- Жук, А.. Владика Михаїл Сабрига (1940—2006): Спроба історичного портрету. Матеріяли конференцій Молодіжної наукової ліги. 2020. — С. 83—87.
Посилання
- Шподарунок, Н. Владика Михаїл Сабрига: великий книголюб з мольбертом / Надія Шподарунок // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2019. — 27 лют.
Примітки
- ↑ Ленцик, В. Нарис історії Української Церкви. Львів : Свічадо, 2003. — 600 с.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Помер Владика Михаїл (Сабрига) / Прес-секретаріят Глави УГКЦ // Радіо «Воскресіння». — 2006. — 30 черв.
- ↑ На сайті ТЗЕ вказано 1967 — див. Преосвященний владика Михаїл Сабрига // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ.
- ↑ Власне дослідження Миколи Василечка.
- ↑ 5,0 5,1 Шподарунок, Н. До ювілею єпархії вийшла збірка проповідей «Зерна віри» єпископа Михаїла Сабриги / Надія Шподарунок // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2013.
- ↑ Документальний фільм про владику Михаїла (Сабригу) презентували у Тернополі / Прес-служба архиєпархії // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2018.
Зауваги
- Особи (за абеткою)
- Релігійні діячі (за абеткою)
- Священники (за абеткою)
- Особи на ім'я Михайло
- Народилися 22 листопада
- Народилися 1940
- Народилися на Львівщині
- Єпископи УГКЦ, які працювали(-ють) на Тернопільщині
- Єпископи УГКЦ, які працювали(-ють) у Тернополі
- Єпископи УГКЦ, які проживали(-ють) на Тернопільщині
- Єпископи УГКЦ, які проживали(-ють) у Тернополі
- Єпископи УГКЦ, які поховані на Тернопільщині
- Випускники шкіл України
- Випускники семінарій УГКЦ
- Нагороджені орденом «За заслуги» III ступеня
- Померли 29 червня
- Померли 2006
- Померли в Україні
- Померли від хвороб серця
- Поховані в крипті Собору Зарваницької Матері Божої