Відмінності між версіями «Михаїл (Сабрига)»

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 90: Рядок 90:
 
==Зауваги==
 
==Зауваги==
 
{{Автори|{{АвМВ}}|}}
 
{{Автори|{{АвМВ}}|}}
{{Кляс}}
+
{{Інфо}}
{{Дороб}}
+
 
 +
{{ТЗА УГКЦ}}
  
 
{{КатА|Релігійні діячі|Священники}}
 
{{КатА|Релігійні діячі|Священники}}

Поточна версія на 04:38, 22 серпня 2023

Релігійний діяч, єпископ УГКЦ
Михаїл (Сабрига)
Владика Михаїл в Катедральному соборі Тернополя, квітень 2006
Владика Михаїл в Катедральному соборі Тернополя, квітень 2006
Инші імена: Михайло Сабрига
Народження: 22.11.1940
с. Бортків, нині Львівська область, Україна
Смерть: 29.06.2006
м. Житомир, Україна
Поховання: крипта Собору Зарваницької Матері Божої
Громадянство: українець
size УРСРsize Україна
Родина: батьки — Йосип і Стефанія, сестри — Марія, Галина
Освіта: Бортківська школа, богословські студії в підпільній семінарії УГКЦ
Військо: Радянська армія
Релігія,
духовне життя:
єпископ УГКЦ, архиєписокп Тернопільсько-Зборівський
Творчість: автор статей і проповідей; посмертно видана збірка проповідей «Зерна віри»
Відзнаки: орден «За заслуги» 3-го ступеня

Михаїл (Сабрига) (Михайло; 22 листопада 1940, с. Бортків, нині Україна — 29 червня 2006, м. Житомир; похований у с. Зарваниці, Україна) — український релігійний діяч, єпископ УГКЦ, архиєпископ Тернопільсько-Зборівський.

Життєпис

Дитинство, навчання і праця

Михайло Сабрига народився 22 листопада 1940 року в селі Борткові в околиці Золочева на Львівщині (нині село Красненської громади Львівської области України) в селянській сім'ї Йосипа і Стефанії.

З раннього дитинства любив читати книжки, особливо пригодницькі, також «Кобзар» Тараса Шевченка. Гроші, які давала мати на морозиво чи цукерки, збирав, щоб купити.

Закінчив Бортківську семирічну школу, середню — в селі Великих Вільшаницях[1]. Після служби у війську[2] Михайло повернувся у село. Мріяв про навчання в художньому інституті. Ще під час навчання та служби в армії листувався з односельцем, кінорежисером Григорієм Коханом, котрий працював на кіностудії імені Довженка, який і радив вступати до художнього вишу. Для вступу необхідний був паспорт, тож подався до Одеси на будівництво дороги Полтава—Кишинів, де працював шість місяців. Опісля переїхав до Львова, де рік працював у будівельному тресті, після того на заводі мотопедів, згодом — на «Кінескопі».

Духовний шлях

Духовний шлях майбутнього єпископа почався зі знайомства з одним хлопцем, який працював на «Кінескопі». Його мама давала Михайлові читати духовні книжки і познайомила з отцем-редемптористом Смалем, у якого висповідався у львівському костелі і заприятелював з ним. Згодом він познайомив Михайла з владикою Василем (Величковським), який у розмові сказав: «Ти будеш апостолом українського народу».

1963 [3] вступив до новіціяту Чину Найсвятішого Ізбавителя[2] оо. Редемптористів у м. Львові, водночас розпочав богословські студії в підпільній семінарії на вулиці Лісній. Першим духовним наставником у монастирі був о. Євген Пелех. Новики нічого не писали, а більше слухали, щоб кадебісти не довідалися, що тут готують стати священниками.

За деякий час Михайло таки опинився під наглядом КДБ, викликали на розмови в кабінет директора заводу, через що змушений був звільнитися і влаштувався на авторемонтний завод, де також за ним стежили співробітники КДБ, особливо переслідував і шантажував капітан Шаповалов.

1967 тодішній протоігумен редемптористів, пізніше владика, Филимон (Курчаба) підготовив та благословив на облечини. Перед кожними обітами і облечинами проходили так звані реколекції. Перші з них давав отець Лемішка, а другі — отець Мисак. 1 березня 1970 містоблюститель владика Володимир (Стернюк) уділив братові Михайлові піддияконат у каплиці на вулиці Рясній, 12 травня 1971 — склав обіти на шість місяців, а 8 листопада 1971 — вічні монаші обіти.

24 лютого 1974 митрополит Володимир (Стернюк) рукопоклав Михайла Сабригу в сан священника.

Провадив підпільну душпастирську діяльність у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Кожну останню неділю місяця приїжджав до братства Матері Божої Неустанної Помочі, яке існувало в Тернополі і збиралося конспіративно у різних будинках, де правили Службу Божу, виголошували духовні науки. Згодом отримав направлення на Золочівщину, де відвідував сестер-василіянок.

11 жовтня 1986 таємно висвячений на єпископа (святитель — Митрополит Володимир (Стернюк)[2]).

Двічі, 1972 і 1987, у нього проводилися обшуки, забирали духовні книжки, сфабрикували справу, нібито продавав «церковную утварь». Постійний тиск кадебістів, стеження за кожним кроком змусили звільнитися з авторемонтного заводу, довгий час не міг влаштуватися на роботу. Деякий час працював у книгарні № 1, де 1989 з ним востаннє спілкувалися агенти КДБ. Вони так і не змогли доказати, що о. Михаїл — священник, бо жодного разу не застали його на Богослужіннях. До 1990-го про священство не знали навіть мати і сестра.

У підпіллі з 1986 до 1990 єп. Михаїл висвятив вісім священників.

Після виходу УГКЦ з підпілля — єпископ-помічник кардинала Мирослава-Івана (Любачівського) у Львові.

Від січня 1990 — у м. Тернополі, 1992 — екзарх новоствореної Тернопільської епархії, 17 жовтня 1993 — єпископ Тернопільсько-Зборівської епархії УГКЦ. Інтронізація, на якій були присутні Блаженнійший Мирослав-Іван (Любачівський) та папський нунцій Антоніо Франко, відбулася перед Собором Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Тернополі.

Як ініціятор відродження УГКЦ освятив новозбудовані та відновлені храми і богослужебні споруди на Тернопільщині, зокрема Монастир Святого Теодора Студита в с. Колодіївці тодішнього Підволочиського району. 1994 — співзасновник благодійного міжнародного фонду «Карітас» у Тернополі. Засновник (1995) і видавець газети «Божий сіяч».

Смерть і поховання

Помер після тривалої хвороби серця о 12-й годині[2] 29 червня 2006 року в місті Житомирі. Велелюдні[4] похоронні богослужіння розпочалися в неділю, 30 червня, о 19:00 у Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці м. Тернополя Чином архиєрейського похорону. Наступного дня об 11:00 у Катедральному соборі відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої тіло покійного перевезли до Марійського духовного центру в Зарваниці, де в Соборі Зарваницької Матері Божої відбулася Панахида[2]. У неділю, 2 липня, о 12:00 у Зарваниці відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої — Архиєрейський похорон та покладення домовини з тілом у крипті[5] Собору Зарваницької Матері Божої[2] в с. Зарваниці Золотниківської громади Тернопільського району Тернопільської области.

Родина

Батько Йосип був бухгалтером у крамниці, а мати Стефанія, після утворення колгоспу, працювала на фермі. Коли прийшли німці і запропонували працювати секретарем у сільраді, батько відмовився і його вивезли на роботу до Німеччини. Після німецького полону ще деякий час працював у селі бухгалтером, але швидко помер від раку. Мати померла 2007 року.

Сестра Марія закінчила десять класів і померла. Молодша сестра Галина проживала в Брюховичах, працювала бухгалтеркою.

Доробок

Автор статей і проповідей.

З нагоди 20-ї річниці створення Тернопільської епархії та інтронізації владики Михаїла вийшла у світ збірка проповідей «Зерна віри», яку презентували 22 грудня 2013 на храмовий празник Архикатедрального собору після Святої Літургії[5].

Збереглася частина малюнків початку 1960-х років.

Відзнаки

  • Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999).

Пам'ять

На замовлення Тернопільсько-Зборівської епархії мультимедійна студія «Свічадо» відзняла документальний фільм «Владика Михаїл Сабрига. Штрихи до портрета», який уперше продемонстрований в Архикатедральному Соборі УГКЦ 21 листопада 2018[6].

Джерела

Основні

Додаткове

  • Жук, А.. Владика Михаїл Сабрига (1940—2006): Спроба історичного портрету. Матеріяли конференцій Молодіжної наукової ліги. 2020. — С. 83—87.

Посилання

Примітки

  1. Ленцик, В. Нарис історії Української Церкви. Львів : Свічадо, 2003. — 600 с.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Помер Владика Михаїл (Сабрига) / Прес-секретаріят Глави УГКЦ // Радіо «Воскресіння». — 2006. — 30 черв.
  3. На сайті ТЗЕ вказано 1967 — див. Преосвященний владика Михаїл Сабрига // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ.
  4. Власне дослідження Миколи Василечка.
  5. 5,0 5,1 Шподарунок, Н. До ювілею єпархії вийшла збірка проповідей «Зерна віри» єпископа Михаїла Сабриги / Надія Шподарунок // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2013.
  6. Документальний фільм про владику Михаїла (Сабригу) презентували у Тернополі / Прес-служба архиєпархії // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2018.

Зауваги


* * * ••• Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ •••
Єпископи Михаїл (Сабрига) (1992—2006)митр. Василій (Семенюк) (від 2006)єп-пом. Теодор (Мартинюк) (від 2015)єп-пом. Володимир (Фірман) (від 2023)
Структура
та
установи
КуріяЗарваницький духовний центрТернопільська вища духовна семінарія імені Патріарха Йосифа СліпогоХристиянський колегіум імені Патріярха Йосифа СліпогоКолегіум для дівчат «Знамення»Благодійний фонд «Карітас»Притулок «Пресвята родина»
Деканати БережанськийВеликоберезовицькийВеликобірківськийВеликоглибочанськийЗалозецькийЗарваницькийЗбаразькийЗборівськийКозівськийКозлівськийМикулинецькийОзернянськийПідволочиськийТеребовлянськийм. Тернополя — Центральнийм. Тернополя — Східний
Колишні: Кам'янець-ПодільськийХмельницький
Видання Радіо «Світанок»газета «Божий сіяч»
«Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм»
Див. також Бучацька єпархія