Люба Балько-Паньків

Матеріал з Тернопедії
Версія від 16:43, 25 жовтня 2020, створена Микола Василечко (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Балько-Паньків Люба}} {{Особа |назва картки=Громадська діячка |ім'я=Люба Балько-Па...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Громадська діячка
Люба Балько-Паньків
Инші імена: англ. 
Народження: 25.10.1920
с. Довге, нині Теребовлянська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: дата смерти невідома, правдоподібно м. Вінніпег, Канада
Поховання: правдоподібно м. Вінніпег, Канада
Громадянство: українка
size Польща → size УРСРШаблон:Кан
Родина: батько — Володимир, чоловік — Осип
Освіта: гімназії в Теребовлі та Львові
Робота: вчителька в с. Ласківцях, секретарка Українського комітету в Теребовлі
Творчість: спогадів та инших публікації
Громадська діяльність: діяльна в українських організаціях Канади

Люба Балько-Паньків (25 жовтня 1920, с. Довге, нині Україна — дата смерти невідома, правдоподібно м. Вінніпег, Канада) — українська громадська діячка.

Життєпис

Люба Балько-Паньків народилася 25 жовтня 1920 року в селі Довгому в околиці Теребовлі (нині село Теребовлянської громади Тернопільського району Тернопільської области України) в родині священника Володимира Балька.

Навчалася в гімназіях у містах Теребовлі та Львові.

19401941 вчителювала в с. Ласківцях, нині Теребовлянської громади. 1941—1944 — секретарка Українського комітету в Теребовлі.

1944[1], за иншими даними — в грудні 1950[2] з чоловіком еміґрували до Канади й оселилися в місті Вінніпегу. Діяльна в українських організаціях.

Авторка спогадів, віршів[3] та инших публікацій.

Родина

1949 вийшла заміж за сотника УСС, УГА, офіцера УНА Осипа Паньківа (15 квітня 1902, м. Львів, нині Україна — 4 серпня 1992, Вінніпег, Канада)[2].

Джерела

Основні

Примітки

  1. За ТЕС.
  2. 2,0 2,1 Помер Осип Паньків // Патріярхат. — 1993. — № 1.
  3. Барагура, В. 35-ий Відділ СУА в Озон Парку відзначив Свято героїнь /Володимир Барагура // Свобода. — 1993. — Ч. 57 (25 бер.). — С. 7.

Зауваги