Лука Сафіян

Матеріал з Тернопедії
Версія від 22:12, 26 червня 2019, створена Микола Василечко (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Сафіян Лука}} {{Особа |назва картки = Лікар,<br/>громадський діяч |ім'я = Лука Сафіян |...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Лікар,
громадський діяч
Лука Сафіян
Народження: 27.06.1869
м. Копичинці, нині Гусятинський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 3.03.1926
м. Львів, нині Україна
Поховання: м. Копичинці
Громадянство: українець
size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща
Родина: батько — Олександер
Освіта: Краківський університет
Робота: лікар
Військо: австрійська армія в Чехії; старшина, лікар шпиталю УГА
Громадська діяльність: співзасновник і член головної управи «Народного дому», кредитних товариств

Лука Сафіян (27 червня 1869, м-ко, нині м. Копичинці, Україна — 3 березня 1926, м. Львів, похований у рідному місті) — український лікар, громадський діяч. Доктор медицини (1895).

Життєпис

Лука Сафіян, син Олександера, народився 27 червня 1869 року в містечку Копичинцях тодішньої Австро-Угорщини (нині місто Гусятинського району Тернопільської области, Україна).

Навчався в гімназії у м. Тернополі, на медичному факультеті Краківського університету (Польща); стажувався в м. Берліні (Німеччина).

Від 1895 — лікар у Кам’янці-Струмиловій (нині м. Кам’янка-Бузька Львівської области), 18961914 — у Копичинцях. Діяльний у роботі українських організацій і товариств; зокрема, співзасновник і член головної управи «Народного дому», кредитних товариств «Згода» і «Своя сила». Під час Першої світової війни — в австрійській армії в Чехії.

Учасник «Листопадового зриву» в Копичинцях, член повітового комісаріату. Старшина, лікар військового шпиталю УГА; в липні 1919 перейшов із армією у Велику Україну. Від 1920 — лікар у Львові (лікував, зокрема, внутрішні жіночі недуги й туберкульоз[1]), продовжував громадську діяльність.

Помер 3 березня 1926 року ві Львові, похований у Копичинцях.

Примітки

  1. Оголошення в газеті «Діло». — 1925. — Ч. 204 (13 вер.). — С. 4.

Джерела

Зауваги