Леонід Бицюра

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Економіст, правник, управлінець, громадсько-політичний діяч
Леонід Бицюра
Леонід Бицюра, квітень 2016
Леонід Бицюра, квітень 2016
Народження: 07.01.1977,
м. Тернопіль, нині Тернопільська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українець,
size УРСРsize Україна
Родина: батьки — Олексій та ?, дружина — ?, діти — двоє
Освіта: Тернопільська академія народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет), Академію адвокатури України

Леонід Бицюра (нар. 7 січня 1977, м. Тернопіль, нині Україна) — український економіст, правник, управлінець, громадсько-політичний діяч.

Життєпис

Леонід Бицюра, син Олексія, народився 7 січня 1977 року в місті Тернополі (нині — адмінцентр Тернопільської громади, Тернопільського району і Тернопільської области України). Кандидат економічних наук України (2021)[1][2].

Освіта

1998 закінчив інститут банківського бізнесу Тернопільської академії народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет), 2007 — Академію адвокатури України (м. Київ).

Закінчив магістратури: за спеціяльністю «Екологія» у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, за спеціяльністю «Державна служба», також спеціальність «Фінанси та кредит» у Західноукраїнському національному університеті4, за спеціяльністю «Громадське здоров'я» у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського[3].

Пройшов стажування у муніципальному управлінні в США, Бельгії, Німеччині, Польщі, Словаччині, Грузії, Угорщині, Азербайджані[4].

Робота і політична діяльність

Працював головним спеціялістом організаційного відділу Тернопільської обласної державної адміністрації (1999), економістом приватного підприємства (2000—2001), головним спеціялістом Тернопільського районного відділу Пенсійного фонду України (2001), головним ревізором-інспектором фінансового управління Тернопільської районної державної адміністрації (2001—2002), маркетологом, економістом (2002—2003), юристом (2003—2006) приватного підприємства.


На місцевих виборах 26 березня 2006 обраний депутатом Тернопільської міської ради V скликання; голова постійної комісії з питань дотримання законодавства та взаємодії з правоохоронними органами. У жовтні 2006—? — заступник міського голови (Романа Заставного) — керівник справами виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

На позачергових місцевих виборах 15 березня 2009 обраний депутатом Тернопільської обласної ради; голова постійної комісії з питань законности та правової політики, здійснення демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави. У 2012[5] претендував на посаду голови обласної ради.

У 2010 деякий час проживав у Запоріжжі, де очолював виборчий штаб кандидата в президенти Олега Тягнибока[6].

У грудні 2010 — квітні 2014 — заступник міського голови Тернополя (Сергія Надала).

У квітні 2014 — серпні 2015 — заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації (Олега Сиротюка), відповідав за будівництво, за житлово-комунальне, дорожнє господарство, інфраструктуру, транспорт, економіку, міжнародні відносини[6].

У листопаді 2015 — ? — заступник міського голови Тернополя (Сергія Надала) з питань діяльности виконавчих органів ради[7].

Кандидат у народні депутати України на виборах 21 липня 2019 в окрузі № 163 від Об’єднаних сил націоналістів (набрав 11,55% голосів, зайняв 4-те місце)[6].

До 18 вересня 2020[6] — член партії «Всеукраїнське об'єднання “Свобода”», заступник голови Тернопільської обласної організації.

Кандидат на посаду міського голови Тернополя на виборах 25 жовтня 2020 від партії «Всеукраїнське об'єднання “Батьківщина”»[8][4].

Працює в Західноукраїнському національному університеті[3].

Громадсько-культурна діяльність

Від 2002 — заступник голови правління Тернопільської громадської організації «Правнича спілка»; 2003 — заступник голови Молодіжної адміністрації з питань економіки при Тернопільській обласній державній адміністрації.

Від 2015 — голова Тернопільського осередку Союзу юристів України.[9]

Заступник співголови редакційної колегії 3-томного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».

Член Союзу юристів України (2006), Національної спілки журналістів України (2010), Української кіноакадемії (2017).

Засновник та керівник ряду організацій[10], серед яких ГО «Правнича спілка» (керівник), ГО «Музей м. Тернополя» (співзасновник і керівник), ГО «Навчально-тренувальний центр безпеки та громадського порядку “Захисти свій дім”» (співзасновник), БФ «Єднання поколінь» (співзасновник і керівник), ГО «Міжуніверситетська науково-дослідна лабораторія розвитку міста» (співзасновник), ТО «Кінохвиля» (співзасновник) та ГО «Тернопільська кінокомісія» (співзасновник і керівник). У лютому 2019 обраний головою громадської спілки «Асоціяція кінокомісій України»[11].

У Тернополі за ініціятиви Леоніда Бицюри реалізовано ряд соціяльних проєктів: «Відкрите місто», «Громада і влада», «Безпечне місто», «Екологічна стратегія», «Здоров'я тернополян», «Розвиток водосховища “Тернопільський став”»[4] та инші.

Учасник суспільної ініціятиви «Батьківська платформа»[12][4].

Член редакційної колегії спеціяльного випуску № 4 науково-практичного журналу «Економіка та митно-правові відносини»[13].

Родина

Дружина — Наталія Дудок, син — Макар , донька — Дарія[14].

Доробок

Автор 10 наукових праць, статей на правові та суспільні теми в тернопільських ЗМІ, зокрема, в газетах «Вільне життя плюс», «Свобода» та инших;

  • «Віра і воля» — про останній бій УПА, що відбувся на Тернопільщині в 1960-му (Тернопіль: Мандрівець, 2017; співавтор).

Відзнаки, нагороди

  • Орден Союзу юристів України «За заслуги» 3-го ступеня (2008);
  • «Людина року» (2013, Тернопільщина)[15];
  • почесна відзнака Національної спілки журналістів України (2014)[16];
  • відзнака «За відданість справі» від Всеукраїнського форуму «Формула успіху правової держави очима дітей» (2014)[17];
  • пам'ятний знак «За сприяння Військово-Морським Силам України» (2015)[18];
  • «Почесний громадянин Батумі» (2016) — перший тернополянин, якому присвоєно це звання[19][20].

Джерела

Основне

  • Левицький, В. Бицюра Леонід Олексійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 49. — ISBN 978-966-528-318-8.

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
«Акценти». Заступник голови ТОДА Леонід Бицюра // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 6 квіт.
Телемарафон. Вибір 2015. Леонід Бицюра // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 26 жовт.
Леонід Бицюра, 28 листопада, музей політв'язнів // Відеоканал Наталі Чорної. — 2015. — 28 лист.
Леонід Бицюра // 1000 причин залишитись в Україні. — 2016. — 28 січ.
Про важливе. Леонід Бицюра // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 1 лют.
Про важливе. Леонід Бицюра // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 1 бер.
«Європа очима українця». Гість: Леонід Бицюра // ТТБ. — 2016. — 29 січ.

Примітки

  1. Бицюра Леонід Олексійович // Західноукраїнський національний університет.
  2. Екс-заступник міського голови Тернополя захистив наукову дисертацію // ОбласТь. — 2021. — 11 бер. — 11:00.
  3. 3,0 3,1 Інформація з Фейсбук-сторінки Леоніда Бицюри, потрібні уточнення джерел.
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 Серед претендентів на посаду міського голови з’явився серйозний гравець // Галас. — 2020. — 24 вер. — 10:49.
  5. Після обрання Олексія Кайди народним депутатом України.
  6. 6,0 6,1 6,2 6,3 Вацик, А. Леонід Бицюра: «Моє балотування на посаду мера – це в жодному разі не помста» / Андрій Вацик // Терміново. — 2020. — 21 вер. — 08:49.
  7. Виконавчий комітет // Тернопільська міська рада.
  8. Леонід Бицюра вийшов зі “Свободи” і балотуватиметься на міського голову Тернополя // Політичний Тернопіль. — 2020. — 19 вер.
  9. Віце-мер Тернополя очолив тернопільських юристів // Тернополяни. — 2015. — 29 груд.
  10. Бицюра Леонід Олексійович — каталог власників та директорів компаній // You Control.
  11. Миколайчук, Н. Леонід Бицюра очолив Асоціацію кінокомісій України / Надія Миколайчук // Голос України. — 2019. — 27 лют.
  12. Сліпченко, М. У Тернополі презентували суспільну ініціативу «Батьківська платформа» / Микола Сліпченко // Політичний Тернопіль. — 2020. — 20 черв.
  13. Економіка та митно-правові відносини. — 2018. — Спецвипуск 4. — Квіт. — С. 3.
  14. Бицюра Леонід Олексійович // Декларації. (подана 23.03.2021)
  15. Садовська, Г. Високі досягнення, ще амбітніші плани / Галина Садовська // Вільне життя плюс. — 2013. — № 17 (1 бер.). — С. 1. — (Людина року-2012).
  16. На Бицюру зійшов знак // За Збручем. — 2014. — 6 черв.
  17. Організатори Всеукраїнського форуму «Формула успіху правової держави очима дітей» відзначили Леоніда Бицюру // Тернопільська ОДА. — 2015. — 27 лют.
  18. Заступнику тернопільського губернатора дали медаль // Тернополяни. — 2015. — 7 лип.
  19. Заступник міського голови Тернополя став почесним громадянином Батумі // Наш день. — 2016. — 29 лют.
  20. Мирослав Салко. Тернопіль — Батумі: співпраця триває / Мирослав Салко // Вільне життя плюс. — 2016. — 6 бер.

Зауваги