Йосиф Ваврик

Матеріал з Тернопедії
Версія від 14:33, 10 грудня 2019, створена Микола Василечко (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Ваврик Йосиф}} {{Особа |назва картки=Освітянин, добродійник |ім'я=Йосиф Ваврик |зо...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Освітянин, добродійник
Йосиф Ваврик
Йосиф Ваврик
Йосиф Ваврик
Народження: 11.12.1889
с. Лосяч, нині Борщівський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: після 1974
Канада
Громадянство: українець
size Австро-Угорщинаsize Канада
Родина: власної сім’ї не мав
Освіта: Лосяцька школа, українські школи в Канаді
Робота: учителював у провінції Саскачеван
Релігія,
духовне життя:
християнин
Творчість: автор публікацій у періодиці
Громадська діяльність: жертводавець на культурні та релігійні потреби

Йосиф Ваврик (11 грудня 1889, с. Лосяч, нині Україна — після 1974, Канада) — український освітянин, добродійник.

Життєпис

Йосиф Ваврик народився 11 грудня 1889 року в селі Лосячі в околиці Скали-Подільської, нині Борщівського району Тернопільської области України.

Закінчив школу в рідному селі.

1903 емігрував з батьками до Канади, де родина осіла в провінції Саскачеван на фармерській садибі за 50 миль від найближчих міста й залізниці. Тут кілька років працював з батьками. В 1909/1910 вступив до української школи, яку заснував уряд провінції, опісля до середної школи, потім до Нормальної школи, де по закінченні 12 кляси отримав учительський сертифікат першої кляси. 25 років учителював у провінції Саскачеван, переважно працюючи над освітою української молоді. 1958 пішов на вчительську пенсію.

Фундатор збірника «Чортківська Округа», пожертвував найбільше — 1100 дол., вмістив у ньому спогади про рідне село.

Автор публікацій у періодиці, жертводавець на культурні та релігійні потреби.

Власної сім’ї не мав. Увесь вік тужив за рідною землею, про що в одному з листів до редакції збірника «Чортківська Округа» написав так:

«
Мені розлогі поля лосяцькі не можуть зійти з пам’яті. Так хотілось би дивитись на їх красу, мінливу в різних порах року. І на потоки з чистою джерельною водою, що дзюрчить серед піль, і на луги, обрамовані вербами, і на ліси з пахучими травами та всяким зіллям. Краса зеленого гаю наповнює людину почуванням, немов би то в якійсь величавій, містичній святині. І досі здається, ніби чую весняний запах густих вишневих садів лосяцьких.
 »

Помер у Канаді після 1974 року.

Джерела

Зауваги