Евген Мандичевський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Письменник, освітянин
Евген-Юліян Мандичевський
Евген-Юліян Мандичевський
Евген-Юліян Мандичевський
Псевдо: Фр. Улянович
Народження: 22.9.1873
с. Зарваниця, нині Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 1937
м-ко Кам'янка-Струмилова, нині м. Кам'янка-Бузька, Львівська область, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща
Родина: батько — о. Юліян, дід — о. Порфирій, стрийко — о. Корнило Мандичевський
Освіта: ц.-к. Тернопільська вища та Бродівська гімназії, Львівський, Ґрацький та Берлінський університети
Робота: шкільний інспектор, учитель, письменник
Творчість: новели, повість
Відзнаки: Золотий хрест заслуги
Примітки: з греко-католицтва перейшов на латинство

Евген-Юліян Мандичевський (або Євген Мандичевський, псевдоніми і криптоніми: Фр. Улянович, Ф. У., Е. М.; 22 вересня 1873, с. Зарваниця, нині Україна — 1937, м-ко Кам'янка-Струмилова, нині м. Кам'янка-Бузька, Україна) — український письменник, освітянин, викладач у гімназіях Тернополя, директор Бродівської української гімназії. Онук пароха Зарваниці о. Порфирія Мандичевського, небіж о. Корнила Мандичевського. Під час польської окупації перейшов на римо-католицизм та відійшов від українського громадського життя.

Життєпис

Народився 22 вересня 1873 року в с. Зарваниці[1] Підгаєцького повіту[2] коронного краю Королівство Галичини і Володимирії Австро-Угорської монархії (нині Теребовлянського району на Тернопільщині, Україна) в родині[3] греко-католицького священика о. Юліяна Мандичевського (1843—10.12.1921), пароха с. Білявців (Бродівщина, 1877—1896), Кутківців (нині у складі Тернополя, 1906—1920)[4]. Родичами Евгена були греко-католицькі священики о. Іван Мандичевський (1797—1862[5]), о. Порфирій Мандичевський (1823—1881[6]) — парохи Зарваниці, о. Корнило Мандичевський (1828—1914[7]) — відомий громадський діяч, посол Галицького крайового сейму.

1884/1885 навчального року — учень польськомовної Тернопільської вищої гімназії. Від 1885/1886[3] навчався у німецькомовній Бродівській цісарсько-королівській вищій гімназії, де зокрема, 1887 закінчив IIIb клас[8], 1888 — IV[9], 1889 — V[10], 1890 — VI[11], 1891 — VII[12], 1892 — VIII[13]. Потім студіював філологію в університетах у Львові, Ґрацу, Берліні[3], за фахом — германіст[14].

Рескриптом Крайової шкільної ради (КШР) від 27 серпня 1900 ч. 16057 призначений на посаду заступника учителя у цісарсько-королівській українській академічній гімназії у Львові[15]. Навчального року 1900/1901 викладав німецьку мову, був завідувачем німецької бібліотеки для учнів[16]. Рескриптом КШР від 19 липня 1901 ч. 15057 Е. Мандичевський, заступник учителя ц. к. української академічної гімназії у Львові, переведений на цю ж посаду до польськомовної Першої цісарсько-королівської гімназії у Перемишлі[17].

Розпорядженням міністра освіти та віросповідань № 25980 від 27 серпня 1902 заступник учителя І ц.-к. гімназії у Перемишлі переведений до ц.-к. вищої гімназії в Тернополі[18], де, зокрема, навчального року 1902/1903 був дійсним учителем, викладав німецьку мову[19]). Рескриптом від 24 серпня 1903 ч. 28392 переведений до ц.-к. Тернопільської української гімназії імені Франц-Йосифа І, навчального року 1903/1904 був дійсним учителем, викладав німецьку мову[20], у 1905/1906[21], 1906/7[22], 1907/1908[23], 1908/1909 — професором німецької мови, завідувачем німецької бібліотеки для молоді[24]. У 1904—1905 роках редагував освітянський журнал «Молодіж» (Тернопіль). Вчителював у Чернівцях[14]. У 1910[25]—1911 роках працював на посаді другого повітового шкільного інспектора в Кам'янці-Струмиловій[26] (нині м. Кам'янка-Бузька, Львівська область, Україна). На посаді повітового шкільного інспектора — зокрема, 1913[27] — в Надвірній, 1914 — в Кам'янці-Струмиловій[28], 1917–1918 (місце праці невідоме)[3], від 1927 (зокрема, 1931[29]) — у Стрию[3], 1932[3], 1933 — у Кам'янці-Струмиловій[30]. У січні–травні 1919 — директор української гімназії в Бродах, від 1921 — чоловічої державної учительської семінарії в Сокалі. 1925-го перейшов на римо-католицизм і повністю порвав з українством. Перебуваючи на посаді шкільного інспектора, проводив урядову політику спольщення освіти, переведення українських шкіл на двомовність тощо[3].

Помер 1937 року[3][31] в Кам'янці-Струмиловій (тоді повітовому центрі Тернопільського воєводства), де й похований[32].

Доробок

На думку літературознавців, у його творчости помітні певні риси імпресіонізму. Дебютував 1899 року новелою «Груша» в газеті «Діло». Писав оповідання, новели, мініатюри, «аква­­рельки», невеликі повісті, поезії, веснянки, казки, нариси, статті; перекладав твори з німецької, польської і римської мов. «Літературно-науковий вісник» (ЛНВ, 1899–1901) опублікував: «Сільська ідилія», «У бій!», «Чому?», «Непоправна», «Навесну», «Зі сходом сонця», «В світ!», «Галицьке село». Твори публікував також у журналі «Дзвінок», альманахах «З-над хмар і долин» (1903) і «Багаття» (1905), збірнику поезій «Українська муза» (1908), газетах «Діло» і «Руслан» (Львів), «Подільський голос» (Тернопіль), «Буковина» (Чернівці) та ін. Автор:

  • збірок новел «З живого і мертвого» (Львів, 1901), «Судьба» (1906), «В ярмі» (1907), «Казки: з образками» (1908; усі — Тернопіль)
  • малих повістей «Ярополк: повістка з перших початків християнства на Русі» (Коломия, 1897) і «Дві долі» (Львів, 1904)
  • казки «Блудний син: за Ф. Гофманом» (1895), оповідання «Добра дитина» (1898), перекладу збірки поезій Йогана фон Ґете «Вільховий король» (1898; усі — Коломия)
  • 1992 р. в Києві вийшла книжка «Нелюд. Повчальна казка про те, що природа чинить з тими, хто її не любить»; дві його казки надруковані у збірниках «Срібна книга казок» (1992) та «Українські літературні казки» (1994; обидві — Київ).

Відзнаки

Ювійлейні медаль для цивільних урядників та хрест (обидва — часів Австро-Угорщини)[27], Золотий хрест заслуги (1933, Польща)[30]

Примітки

  1. Spis, s. 50.
  2. Zarwanica 2.) Z, wś, pow. podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn. — S. 427. (пол.)
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 3,5 3,6 3,7 Гуцал, с. .
  4. Mandyčevs'kyj Julijan // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 293. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. Mandyčevs'kyj Ivan // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 293. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  6. Mandyčevs'kyj Porfyrij // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 294. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  7. Mandyčevs'kyj Kornylij // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 294. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  8. Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das Schuljahr 1887. — Brody : Druck von J. Rosenheim, 1887. — S. 22. (нім.)
  9. Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das Schuljahr 1888. — Brody, 1888. — S. 22.
  10. Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das Schuljahr 1889. — Brody : Druck von Feliks West, 1889. — S. 22.
  11. Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das Schuljahr 1890. — Brody, 1890. — S. 24.
  12. Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das Schuljahr 1891. — Brody, 1891. — S. 21.
  13. Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das Schuljahr 1892. — Brody, 1892. — S. 22. (нім.)
  14. 14,0 14,1 Головин, Фроленков, с. 456.
  15. Звіт дирекциї ц.к. академічної ґімназиї у Львові за рік шкільний 1900/1901. — Львів, 1901. — Часть урядова. — С. 28 [76].
  16. Там само. — С. 4 [52].
  17. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum I. w Przemyślu za rok szkolny 1902.
  18. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1903. — Tarnopol : drukarnia Leona Wierzbickiego, 1903. — S. 50.
  19. Там само. — S. 48.
  20. Часть адмінїстрацийна ц. к. гімназиї Франц-Йосифа І // Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1904. — Tarnopol, 1904. — S. 73—74.
  21. I. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1905/6. — Тернопіль : друкарня Йосифа Степка, 1906. — С. 20.
  22. II. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1906/1907. — Тернопіль, 1907. — С. 2 [50].
  23. III. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1907/8. — 1908. — С. 2 [42].
  24. IМ. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1908/9. — 1909. — С. 5.
  25. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1910. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1910. — S. 584. (пол.)
  26. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1911. — S. 617.
  27. 27,0 27,1 Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1913. — S. 683.
  28. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1914. — S. 688.
  29. Новинки. Іспит зрілости // Діло. — 1931. — Ч. 151 (10 липня). — С. 5.
  30. 30,0 30,1 Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. — 1933. — № 14 (1 grudnia). — S. 168.
  31. Іноді подають иншу дату — 1929 → див.: Мандичевський Євген Порфирович.
  32. Євген Мандичевський (Ф. Улянович) (1873-1937) // Теребовлянська центральна районна бібліотека.

Джерело

Посилання

Зауваги