Дарія Бабала

Матеріал з Тернопедії
Версія від 23:18, 27 листопада 2019, створена Микола Василечко (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Бабала Дарія}} {{Особа |назва картки=Літераторка,<br/>фольклористка |ім'я=Дарія Баб...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Літераторка,
фольклористка
Дарія Бабала
Дарія Бабала
Дарія Бабала
Народження: 22.05.1933
с. Возилів, Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українка
size Польща → size УРСРsize Україна
Родина: батько — Матвій, чоловік — Василь, сини — Василь, Михайло, Іван
Освіта: неповна середня школа
Робота: різна в рідному селі
Релігія,
духовне життя:
християнка
Творчість: пише вірші, сценки, сценарії; збірник «Ярозьба» (два видання)
Громадська діяльність: організаторка вистав, вертепних дійств, фестин

Дарія Бабала (нар. 22 травня 1933, с. Возилів, нині Україна) — українська літераторка, вишивальниця, фольклористка.

Життєпис

Дарія Бабала, дочка Матвія, народилася 22 травня 1933 року в селі Возилові в околиці Золотого Потоку (тоді — Бучацького повіту, нині — Бучацького району) на Тернопільщині.

Після закінчення неповної середньої школи працювала на різних роботах у рідному селі.

З юних літ вишиває за взірцями та зберігає, пропагує бучацьку традиційну вишивки, малює, записує фольклор, в основному пісні, народні обряди, які побутують у тернопільському Придністров’ї. 1991 — організаторка церковного хору з 34 осіб, донині співає в ньому.

Активна в громадсько-культурному житті: організаторка вистав, вертепних дійств, фестин. У 1990-х виступала з ними в селах Бучаччини (зібрані колективом кошти використані на оздоблення церкви).

Пише вірші, сценки, розробила сценарії галицького весілля, низки вертепів, різдвяних і великодніх святкувань тощо, які увійшли до збірника «Ярозьба» (перше видання — 2008, друге (доповнене) — 2011).

Родина

З чоловіком Василем виховала трьох синів: підприємця ливарного виробництва Василя, інженера Михайла, історика Івана; має сім онуків, четверо правнуків.

Примітки

Джерела

Література

Посилання

Зауваги