Гранітне

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Село
Гранітне
Розташування: Монастириський район, Тернопільська область, size Україна
Перша згадка: 2 січня 1441
Територія: 2.654 км²
Населення: 384
Поштовий індекс: 48331
Телефонний код: 3555
Сільська рада: Гранітненська сільська рада
Сільський голова: Степан Оленчук[1]
Адреса ради: 48331, с. Гранітне
Координати: Шаблон:Коорд
Відстань до обласного центру: 100[2] км
Відстань до райцентру: 18 км
Залізниця: Шаблон:Станція), 40 км
Примітки: код КОАТУУ — 6124283401, річка — Золота Липа

Грані́тне (до 1964 року Баранів) — село Монастириського району Тернопільської области. Розташоване поблизу річки Золотої Липи. Є центром однойменної сільської ради. Біля Гранітного був хутір Мазурі.

Загальні відомості

Гранітне — село, центр сільської ради. Територія — 2,654 км², дворів — 112, населення — 284 осіб (2014).

Назва

До 1964 року село називалося Баранів. За однією з версій, ця назва походила від того, що в селі жив пан на прізвище Баран. За иншою, місцеві мешканці доглядали княжі отари.

Географія

Розташоване на заході Монастириського району, за 18 км від районного центру і 40 — від найближчої залізничної станції Бучач. Географічні координати: 49°05΄ пн. ш. 25°01 сх. д.

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та голіградської культур.

Перша відома нині писемна згадка — 2 січня 1441 — походить із записок Галицького суду; згаданий Гуйн з Баранова[3][4]. Ще одна відома писемна згадка — 1461 року[5].

1469 року належало до галицького каштеляна[6], ким тоді був Андрій (Анджей) Фредро[7]. У лютому 1624 зазнало значних збитків унаслідок нападу татар[8].

Шляхтич Зиґмунт Кароль Пшерембський гербу Новина (пом. 1669) — син Анни з Могил і Максиміліяна Пшерембського[9] — певний час посідав королівщини село Баранів та містечко Кінчаки[10]. 1671 року Міхал Александер Курдвановський на Курдванові[11] гербу Півкозич (пом. 1695), підсудок земський галицький, разом з дружиною N. з Лабенцьких отримав дозвіл на викуп у Потоцьких сіл Баранова та Кінчаків[12].

У 1434—1772 роках входило до складу Галицького повіту Галицької землі Руського воєводства Польського королівства, яке 1569 року стало складовою частиною федеративної Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої). У 1804—1867 роках Баранів входив до складу Австрійської імперії, від 1867 до 1918 — Австро-Угорської монархії (Австро-Угорщини). Від листопада 1918 — у складі Бучацького повіту ЗУНР. Від липня 1919 до 18 вересня 1939 — у складі Польської Республіки (за винятком серпня—вересня 1920, коли входило до складу так званої Галицької Радянської Соціялістичної Республіки).

На основі польського Закону про тимчасову організацію адміністративної влади ІІ інстанції (воєводств) на теренах колишнього Королівства Галичини та Володимирії і на теренах Спишу та Орави, які входять до складу Польської Республіки[13], зокрема, статті 103, від 3 грудня 1920, увійшло до складу Бучацького повіту Тернопільського воєводства[14]. Певний час, зокрема, у 1920-ті роки, село було центром ґміни Баранів[15], яка 1 серпня 1934 увійшла до складу ґміни Устя-Зелене на основі розпорядження міністра внутрішніх справ Мар'яна Зиндрама-Косьцялковського від 21 липня 1934[16].

Станом на 1880 рік велика земельна власність складала 324 австрійських морґи ріллі, лук — 26, пасовищ — 86, лісу — 238. Селяни натомість мали ріллі — 555, лук — 112, пасовищ — 272, лісу — 0[17]. Певний час великими земельними власниками в селі (власниками маєтку) були представники польської родини Стажинських (очевидно[18], гербу Сліповрон[19][20]), зокрема, Ян (1880 року),[17] Ян (1902 року), Юліян (1925).

1928 року українська громада збудувала Народний дім. Діяли українські товариства «Просвіта» і «Луг», хор при читальні «Просвіти», споживча кооператива, аматорський і театральний гуртки.

1938 року створено місцевий осередок ОУН.

Арештовані та вивезені на спецпоселення московсько-більшовицькою владою близько 80 осіб, зокрема Анастасія (1927—1951) і Ганна (нар. 1933) Абрамці, Микола Надорожний (нар. 1909), Анастасія Городецька (нар. 1936), Анастасія (нар. 1932), Ганна (1889—1978), Ганна (нар. 1944), Іван (1890—1956) і Михайло (нар. 1933) Турчини.

1957 року Баранів охопила велика повінь. До 1958 року в селі працював водяний млин.

Усі землі сільськогосподарського призначення обробляло ТзОВ «Лемківська мрія».

Пам'ятки

  • церква святого Димитрія (1855; дерев'яна, відновлена 1986);
  • «фігура» Ангела-Хоронителя на склепі панської родини (кам'яна; реставрована 1987; висота 5 м);
  • хрест на честь скасування панщини (відновлено 1990);
  • насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Шкільництво

На початку 1920-х побудували початкову школу, де навчали спочатку українською мовою, згодом польською. Нині діє загальноосвітня школа І ступеня.

Релігія

Станом на 1880 рік у селі мешкали 457 греко-католиків, які належали до парафії у Красієві, 86 римо-католиків — 86, які належали до парафії Святої Трійці в Устю-Зеленому, також — 8 юдеїв[17].

Соціяльна сфера

Діють клуб, бібліотека.

Господарство

Населення

  • 1841 — 350 українців.
  • 1880 — 504 українців, 92 поляків, 20 євреїв.
  • 1900 — 648 українців, 69 поляків, 23 євреїв.
  • 1912 — 625 українців, 48 поляків, 8 євреїв.
  • 2003 — 365 осіб.
  • 2014 — 284 особи.

Люди

Діячі ОУН, вояки УПА

  • Степан Абрамець (1926—?)
  • Василь Батога (нар. 1926)

Баранівські старости

Примітки

  1. Гранітненська сільська рада.
  2. Тернопіль — Монастириська відстань.
  3. Запис 881. — С. 90.
  4. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej : z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. — Lwów : skł. gł. w księg. Seyfartha i Czajkowskiego, I. Związk. Drukarnia, 1887. — T. XII : Najdawniejsze zapiski sądów halickich 1435—1475. — № 881. — S. 89—90. (лат., пол.)
  5. Цю дату в ТІМСі вважають першою письмовою згадкою про село.
  6. Zródla dziejowe. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta i Wolfa, 1902. — T. XVIII. — Cz. II : Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — Cz. I : Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — S. 30 [182]. (пол.)
  7. Шаблон:УДРП
  8. Тимів, І. Напад татар на Поділля і Прикарпаття взимку 1624 р. // Наукові записки з української історії: збірник наукових праць. — Переяслав-Хмельницький, 2015. — Вип. 37. — С. 17.
  9. Byliński, J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. ХХVIII/4, zeszyt 119. — S. 758—762. (пол.)
  10. Ciara, S. Przerębski (Przerembski) Zygmunt Karol h. Nowina (zm. 1669) // Polski Słownik Biograficzny. — 1986. — T. ХХIX/1, zeszyt 120. — S. 8—9. (пол.)
  11. Kurdwanów, нині село Сохачівського повіту Мазовецького воєводства.
  12. 12,0 12,1 12,2 12,3 Boniecki, s. 215—216.
  13. Своєю чергою, він прийнятий на основі тимчасового Закону від 2 серпня 1919.
  14. Ustawa z dnia 3 grudnia 1920 r. o tymczasowej organizacji władz administracyjnych II instancji (województw) na obszarze b. Królestwa Galicji i Lodomerji z W. Ks. Krakowskiem oraz na wchodzących w skład Rzeczypospolitej Polskiej obszarach Spisza i Orawy // Dziennik Urzędowy. — 1920. — № 117. — Poz. 768. (пол.)
  15. Podział administracyjny województwa tarnopolskiego na powiaty i gminy (Stan z dnia 1 października 1929 r.) // Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. — 1929. — № 26 (1 grud.). — S. 275. (пол.)
  16. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu buczackiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie // Dziennik Urzędowy. — 1934. — № 168. — Poz. 631. (пол.)
  17. 17,0 17,1 17,2 Baranów, wś… — S. 103. (пол.)
  18. Власне дослідження Дмитра Лоґуша.
  19. Genealogia rodu Boguta Starzyński herbu Ślepowron. (пол.)
  20. Представники Стажинських цього гербу фігурують у гербівнику о. Каспера Нєсєцького Т. І.; див.: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego / powiększony… i wydany przez J. N. Bobrowicza. — Lipsk : Breitkopf i Hærtel, 1841. — T. VIII. — S. 511. (пол.)
  21. Mikołaj Michał Kurdwanowski z Kurdwanowa h. Półkozic (ID: 13.399.283). (пол.)
  22. Maurycy Józef Kurdwanowski z Kurdwanowa h. Półkozic (ID: 13.399.300). (пол.)

Джерела, література

Посилання

Зауваги


* * * ••• Монастириський район •••
Адміністрація Монастириська районна державна адміністрація
Громади КоропецькаМонастириська
Ради
(існуючі та колишні)
Монастириська районна радаМонастириська міська радаКоропецька селищна рада
Сільські ради:
БертниківськаВістрянськаВелеснівськаВербківськаВисоцькаГончарівськаГорішньослобідськаГориглядівськаГорожанськаГранітненськаГригорівськаДоброводівськаДубенківськаЗавадівськаЗадарівськаЗаставецькаКовалівськаКомарівськаКрасіївськаКриницькаЛазарівськаЛядськаОлешівськаПідліснянськаСадівськаТростянецькаУстя-ЗеленськаЧехівськаШвейківськаЯргорівська
Міста й містечка МонастириськаКоропець
Села БертникиБобрівникиВелеснівВербкаВисокеВістряГончарівкаГориглядиГорішня СлобідкаГорожанкаГранітнеГригорівДіброваДоброводиДобромишльДубенкаЗавадівкаЗадарівЗаліссяЗаставціЗатишнеКовалівкаКомарівкаКоржоваКрасіївКриницяЛазарівкаЛукаЛядськеМарковаМежигір'яНизьколизиНова ГутаОлешаПідліснеРідколіссяСавелівкаСаджівкаСадовеСвітлеСеньківСтиглаТростянціУстя-ЗеленеЧехівШвейківЯргорів

Колишні:
БерезівкаПужникиСлобідка ДолішняСтара ГутаТеребіжФільварки

Хутори
(існуючі та колишні)
БерезинаБоржинкаБорсуковоВадоваВербовицяВербськийВеселаГрабарівкаГрабина (Низьколизи)Грабина (Устя-Зелене)Гуралів ЛісГутаҐуральняДіброваДобромишльДодаткиДубоваДубовиця (Гончарівка)Дубовиця (Дубенка)Дубовиця (Монастириська)ДумкаЗахарівкаЗеленеЗрубиКадубиКізяКривулинаКудяркаКурячийЛевентоваЛисаЛісМазуріОдаїОкопиОчеретиПерегордаПідгірнийПідмонастирПолеПолянчеПрискиСемакиСкляна ГутаСтавокСуходіл (Високе)Суходіл (Горигляди)ФранцузівкаХимицяЧимерівкаЯвирківЯмнеЯрковицяЯценкова
Також див. ГеографіяПриродно-заповідний фондДепутати Монастириськ та околиці
Окремо див.: КоропецьМонастириськаКоропецький район