Відмінності між версіями «Гранітне»

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 35: Рядок 35:
 
  }}
 
  }}
  
'''Грані́тне''' (до 1964 року '''Баранів''') — [[Села Тернопільської області|село]] [[Монастириський район|Монастириського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]. Розташоване поблизу річки [[Золота Липа (річка)|Золотої Липи]]. Є центром [[гранітненська сільська рада|однойменної сільської ради]]. Біля Гранітного був хутір [[Мазурі]]. Населення — 284 особи (2014).
+
'''Грані́тне''' (до 1964 року '''Баранів''') — [[Села Тернопільської области|село]] [[Монастириський район|Монастириського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської области]]. Розташоване поблизу річки [[Золота Липа (річка)|Золотої Липи]]. Є центром [[гранітненська сільська рада|однойменної сільської ради]]. Біля Гранітного був хутір [[Мазурі]]. Населення — 284 особи (2014).
  
 
== Загальні відомості ==
 
== Загальні відомості ==
Рядок 41: Рядок 41:
  
 
== Назва ==
 
== Назва ==
До [[1964]] року село називалося '''Баранів'''. За однією з версій, походить від того, що в селі жив пан на прізвище Баран. За иншою, місцеві мешканці доглядали княжі отари.
+
До [[1964]] року село називалося '''Баранів'''. За однією з версій, ця назва походила від того, що в селі жив пан на прізвище Баран. За иншою, місцеві мешканці доглядали княжі отари.
  
 
== Географія ==
 
== Географія ==
Рядок 51: Рядок 51:
 
Перша відома нині писемна згадка — [[2 січня]] [[1441]] — походить із записок Галицького суду; згаданий Гуйн з Баранова<ref>[http://polona.pl/item/665606/55/ Запис 881]. — С. 90.</ref><ref>[https://polona.pl/item/akta-grodzkie-i-ziemskie-z-czasow-rzeczypospolitej-polskiej-z-archiwum-tak-zwanego,NjY1NjA2/11/#info:metadata Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej : z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego]. — Lwów : skł. gł. w księg. Seyfartha i Czajkowskiego, I. Związk. Drukarnia, 1887. — T. XII : Najdawniejsze zapiski sądów halickich 1435—1475. — № 881. — S. 89—90. {{Мовад|лат|пол}}</ref>. Ще одна відома писемна згадка — [[1461]] року<ref>Цю дату в ТІМСі вважають першою письмовою згадкою про село.</ref>.
 
Перша відома нині писемна згадка — [[2 січня]] [[1441]] — походить із записок Галицького суду; згаданий Гуйн з Баранова<ref>[http://polona.pl/item/665606/55/ Запис 881]. — С. 90.</ref><ref>[https://polona.pl/item/akta-grodzkie-i-ziemskie-z-czasow-rzeczypospolitej-polskiej-z-archiwum-tak-zwanego,NjY1NjA2/11/#info:metadata Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej : z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego]. — Lwów : skł. gł. w księg. Seyfartha i Czajkowskiego, I. Związk. Drukarnia, 1887. — T. XII : Najdawniejsze zapiski sądów halickich 1435—1475. — № 881. — S. 89—90. {{Мовад|лат|пол}}</ref>. Ще одна відома писемна згадка — [[1461]] року<ref>Цю дату в ТІМСі вважають першою письмовою згадкою про село.</ref>.
  
1469 року належало до галицького каштеляна<ref>[http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/applet?mimetype=image%2Fx.djvu&sec=false&handler=djvu_html5&content_url=%2FContent%2F57222%2Finst-zach--ii1017-18.1.djvu&p=182 Zródla dziejowe]. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta i Wolfa, 1902. — T. XVIII. — Cz. II : Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — Cz. I : Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — S. 30 [182]. {{Мовад|пол}}</ref>, ким тоді був [[Анджей Фредро|Андрій (Анджей) Фредро]]<ref>{{УДРП|3|1|42}}</ref>.
+
[[1469]] року належало до галицького каштеляна<ref>[http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/applet?mimetype=image%2Fx.djvu&sec=false&handler=djvu_html5&content_url=%2FContent%2F57222%2Finst-zach--ii1017-18.1.djvu&p=182 Zródla dziejowe]. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta i Wolfa, 1902. — T. XVIII. — Cz. II : Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — Cz. I : Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — S. 30 [182]. {{Мовад|пол}}</ref>, ким тоді був [[Анджей Фредро|Андрій (Анджей) Фредро]]<ref>{{УДРП|3|1|42}}</ref>. У лютому [[1624]] зазнало значних збитків унаслідок нападу татар<ref>''Тимів, І.'' Напад татар на Поділля і Прикарпаття взимку 1624 р. // Наукові записки з української історії: збірник наукових праць. — Переяслав-Хмельницький, 2015. — Вип. 37. — С. 17.</ref>.
  
Шляхтич [[Зиґмунт Кароль Пшерембський]] гербу Новина ({{п}} 1669) — син [[Анна Могила|Анни з Могил]] і [[Максиміліян Пшерембський|Максиміліяна Пшерембського]]<ref>''Byliński, J.'' Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. ХХVIII/4, zeszyt 119. — S. 758—762. {{Мовад|пол}}</ref> — певний час посідав королівщини село Баранів та містечко Кінчаки<ref>''Ciara, S.'' Przerębski (Przerembski) Zygmunt Karol h. Nowina (zm. 1669) // Polski Słownik Biograficzny. — 1986. — T. ХХIX/1, zeszyt 120. — S. 8—9. {{Мовад|пол}}</ref>. [[1671]] року [[Міхал Александер Курдвановський]] на Курдванові<ref>Kurdwanów, нині село Сохачівського повіту Мазовецького воєводства.</ref> гербу Півкозич ({{п}} 1695), підсудок земський галицький, разом з дружиною N. з Лабенцьких отримав дозвіл на викуп у Потоцьких сіл Баранова та Кінчаків<ref name="АБ_215-216">Boniecki, s. 215—216.</ref>.
+
Шляхтич [[Зиґмунт Кароль Пшерембський]] гербу Новина ({{п}} 1669) — син [[Анна Могила|Анни з Могил]] і [[Максиміліян Пшерембський|Максиміліяна Пшерембського]]<ref>''Byliński, J.'' Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. ХХVIII/4, zeszyt 119. — S. 758—762. {{Мовад|пол}}</ref> — певний час посідав королівщини село Баранів та містечко Кінчаки<ref>''Ciara, S.'' Przerębski (Przerembski) Zygmunt Karol h. Nowina (zm. 1669) // Polski Słownik Biograficzny. — 1986. — T. ХХIX/1, zeszyt 120. — S. 8—9. {{Мовад|пол}}</ref>. [[1671]] року [[Міхал Александер Курдвановський]] на Курдванові<ref>Kurdwanów, нині село Сохачівського повіту Мазовецького воєводства.</ref> гербу Півкозич ({{п}} 1695), підсудок земський галицький, разом з дружиною N. з Лабенцьких отримав дозвіл на викуп у Потоцьких сіл Баранова та Кінчаків<ref name="АБ_215-216">Boniecki, s. 215—216.</ref>.
  
Станом на 1880 рік велика земельна власність складала 324 австрійських морґи ріллі, лук — 26, пасовищ — 86, лісу — 238. Селяни натомість мали ріллі — 555, лук — 112, пасовищ — 272, лісу — 0<ref name="B_103">Baranów, wś… — S. 103.</ref>.
+
Станом на 1880 рік велика земельна власність складала 324 австрійських морґи ріллі, лук — 26, пасовищ — 86, лісу — 238. Селяни натомість мали ріллі — 555, лук — 112, пасовищ — 272, лісу — 0<ref name="B_103">Baranów, wś… — S. 103. {{Мовад|пол}}</ref>.
  
 
Певний час великими земельними власниками в селі (власниками маєтку) були представники польської родини Стажинських (очевидно<ref>{{ВД|{{ДЛ|а=1}}}}</ref>, гербу Сліповрон<ref>[http://www.antoniego26.pl/genealogia/starzynski.htm Genealogia rodu Boguta Starzyński herbu Ślepowron]. {{Мовад|пол}}</ref><ref>Представники Стажинських цього гербу фігурують у гербівнику о. Каспера Нєсєцького Т. І.; див.: [https://polona.pl/item/herbarz-polski-kaspra-niesieckiego-powiekszony-dodatkami-z-pozniejszych-autorow,MTAzMDI3NzQ/518/#info:metadata Herbarz polski Kaspra Niesieckiego] / powiększony… i wydany przez J. N. Bobrowicza. — Lipsk : Breitkopf i Hærtel, 1841. — T. VIII. — S. 511. {{Мовад|пол}}</ref>), зокрема, Ян (1880 року),<ref name="B_103"/> Ян (1902 року), Юліян (1925).
 
Певний час великими земельними власниками в селі (власниками маєтку) були представники польської родини Стажинських (очевидно<ref>{{ВД|{{ДЛ|а=1}}}}</ref>, гербу Сліповрон<ref>[http://www.antoniego26.pl/genealogia/starzynski.htm Genealogia rodu Boguta Starzyński herbu Ślepowron]. {{Мовад|пол}}</ref><ref>Представники Стажинських цього гербу фігурують у гербівнику о. Каспера Нєсєцького Т. І.; див.: [https://polona.pl/item/herbarz-polski-kaspra-niesieckiego-powiekszony-dodatkami-z-pozniejszych-autorow,MTAzMDI3NzQ/518/#info:metadata Herbarz polski Kaspra Niesieckiego] / powiększony… i wydany przez J. N. Bobrowicza. — Lipsk : Breitkopf i Hærtel, 1841. — T. VIII. — S. 511. {{Мовад|пол}}</ref>), зокрема, Ян (1880 року),<ref name="B_103"/> Ян (1902 року), Юліян (1925).
  
1928 року українська громада збудувала Народний дім. Діяли українські товариства «[[Просвіта]]» і «[[Луг (товариство)|Луг]]», хор при читальні «Просвіти», споживча кооператива, аматорський і театральний гуртки.
+
[[1928]] року українська громада збудувала Народний дім. Діяли українські товариства «[[Просвіта]]» і «[[Луг (товариство)|Луг]]», хор при читальні «Просвіти», споживча кооператива, аматорський і театральний гуртки.
  
1938 року створено місцевий осередок ОУН.
+
[[1938]] року створено місцевий осередок ОУН.
 
   
 
   
 
Арештовані та вивезені на спецпоселення московсько-більшовицькою владою близько 80 осіб, зокрема Анастасія (1927—1951) і Ганна ({{н}} 1933) Абрамці, Микола Надорожний ({{н}} 1909), Анастасія Городецька ({{н}} 1936), Анастасія ({{н}} 1932), Ганна (1889—1978), Ганна ({{н}} 1944), Іван (1890—1956) і Михайло ({{н}} 1933) Турчини.
 
Арештовані та вивезені на спецпоселення московсько-більшовицькою владою близько 80 осіб, зокрема Анастасія (1927—1951) і Ганна ({{н}} 1933) Абрамці, Микола Надорожний ({{н}} 1909), Анастасія Городецька ({{н}} 1936), Анастасія ({{н}} 1932), Ганна (1889—1978), Ганна ({{н}} 1944), Іван (1890—1956) і Михайло ({{н}} 1933) Турчини.
  
[[1957]] року Баранів охопила велика [[повені на Тернопільщині|повінь]]. До 1958 року в селі працював водяний млин.
+
[[1957]] року Баранів охопила велика [[повені на Тернопільщині|повінь]]. До [[1958]] року в селі працював водяний млин.
  
 
Усі землі сільськогосподарського призначення обробляло ТзОВ «Лемківська мрія».
 
Усі землі сільськогосподарського призначення обробляло ТзОВ «Лемківська мрія».
Рядок 127: Рядок 127:
  
 
[[Категорія:Гранітне| ]]
 
[[Категорія:Гранітне| ]]
[[Категорія:Села Тернопільської області]]
+
[[Категорія:Села Тернопільської области]]

Поточна версія на 13:05, 14 липня 2019

Село
Гранітне
Розташування: Монастириський район, Тернопільська область, size Україна
Перша згадка: 2 січня 1441
Колишні назви: Баранів
Територія: 2.654 км²
Населення: 384
Поштовий індекс: 48331
Телефонний код: 3555
Сільська рада: Гранітненська сільська рада
Сільський голова: Степан Оленчук[1]
Адреса ради: 48331, с. Гранітне
Відстань до обласного центру: 100[2] км
Відстань до райцентру: 18 км
Залізниця: станція Бучач, 40 км
Примітки: код КОАТУУ — 6124283401, річка — Золота Липа

Грані́тне (до 1964 року Баранів) — село Монастириського району Тернопільської области. Розташоване поблизу річки Золотої Липи. Є центром однойменної сільської ради. Біля Гранітного був хутір Мазурі. Населення — 284 особи (2014).

Загальні відомості

Гранітне — село, центр сільської ради. Територія — 2,654 км², дворів — 112, населення — 284 осіб (2014).

Назва

До 1964 року село називалося Баранів. За однією з версій, ця назва походила від того, що в селі жив пан на прізвище Баран. За иншою, місцеві мешканці доглядали княжі отари.

Географія

Розташоване на заході Монастириського району, за 18 км від районного центру і 40 — від найближчої залізничної станції Бучач. Географічні координати: 49°05΄ пн. ш. 25°071 сх. д.

Історія

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та голіградської культур.

Перша відома нині писемна згадка — 2 січня 1441 — походить із записок Галицького суду; згаданий Гуйн з Баранова[3][4]. Ще одна відома писемна згадка — 1461 року[5].

1469 року належало до галицького каштеляна[6], ким тоді був Андрій (Анджей) Фредро[7]. У лютому 1624 зазнало значних збитків унаслідок нападу татар[8].

Шляхтич Зиґмунт Кароль Пшерембський гербу Новина (пом. 1669) — син Анни з Могил і Максиміліяна Пшерембського[9] — певний час посідав королівщини село Баранів та містечко Кінчаки[10]. 1671 року Міхал Александер Курдвановський на Курдванові[11] гербу Півкозич (пом. 1695), підсудок земський галицький, разом з дружиною N. з Лабенцьких отримав дозвіл на викуп у Потоцьких сіл Баранова та Кінчаків[12].

Станом на 1880 рік велика земельна власність складала 324 австрійських морґи ріллі, лук — 26, пасовищ — 86, лісу — 238. Селяни натомість мали ріллі — 555, лук — 112, пасовищ — 272, лісу — 0[13].

Певний час великими земельними власниками в селі (власниками маєтку) були представники польської родини Стажинських (очевидно[14], гербу Сліповрон[15][16]), зокрема, Ян (1880 року),[13] Ян (1902 року), Юліян (1925).

1928 року українська громада збудувала Народний дім. Діяли українські товариства «Просвіта» і «Луг», хор при читальні «Просвіти», споживча кооператива, аматорський і театральний гуртки.

1938 року створено місцевий осередок ОУН.

Арештовані та вивезені на спецпоселення московсько-більшовицькою владою близько 80 осіб, зокрема Анастасія (1927—1951) і Ганна (нар. 1933) Абрамці, Микола Надорожний (нар. 1909), Анастасія Городецька (нар. 1936), Анастасія (нар. 1932), Ганна (1889—1978), Ганна (нар. 1944), Іван (1890—1956) і Михайло (нар. 1933) Турчини.

1957 року Баранів охопила велика повінь. До 1958 року в селі працював водяний млин.

Усі землі сільськогосподарського призначення обробляло ТзОВ «Лемківська мрія».

Пам'ятки

  • церква святого Димитрія (1855; дерев'яна, відновлена 1986);
  • «фігура» Ангела-Хоронителя на склепі панської родини (кам'яна; реставрована 1987; висота 5 м);
  • хрест на честь скасування панщини (відновлено 1990);
  • насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Освіта

На початку 1920-х побудували початкову школу, де навчали спочатку українською мовою, згодом польською. Нині діє загальноосвітня школа І ступеня.

Релігія

Станом на 1880 рік у селі мешкали 457 греко-католиків, які належали до парафії у Красієві, 86 римо-католиків — 86, які належали до парафії Святої Трійці в Устю-Зеленому, також — 8 юдеїв[13].

Соціяльна сфера

Діють клуб, бібліотека.

Господарство

Населення

  • 1841 — 350 українців.
  • 1880 — 504 українців, 92 поляків, 20 євреїв.
  • 1900 — 648 українців, 69 поляків, 23 євреїв.
  • 1912 — 625 українців, 48 поляків, 8 євреїв.
  • 2003 — 365 осіб.
  • 2014 — 284 особи.

Люди

Діячі ОУН, вояки УПА

  • Степан Абрамець (1926—?)
  • Василь Батога (нар. 1926)

Баранівські старости

Примітки

  1. Гранітненська сільська рада.
  2. Тернопіль — Монастириська відстань.
  3. Запис 881. — С. 90.
  4. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej : z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. — Lwów : skł. gł. w księg. Seyfartha i Czajkowskiego, I. Związk. Drukarnia, 1887. — T. XII : Najdawniejsze zapiski sądów halickich 1435—1475. — № 881. — S. 89—90. (лат., пол.)
  5. Цю дату в ТІМСі вважають першою письмовою згадкою про село.
  6. Zródla dziejowe. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta i Wolfa, 1902. — T. XVIII. — Cz. II : Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. — Cz. I : Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — S. 30 [182]. (пол.)
  7. Шаблон:УДРП
  8. Тимів, І. Напад татар на Поділля і Прикарпаття взимку 1624 р. // Наукові записки з української історії: збірник наукових праць. — Переяслав-Хмельницький, 2015. — Вип. 37. — С. 17.
  9. Byliński, J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. ХХVIII/4, zeszyt 119. — S. 758—762. (пол.)
  10. Ciara, S. Przerębski (Przerembski) Zygmunt Karol h. Nowina (zm. 1669) // Polski Słownik Biograficzny. — 1986. — T. ХХIX/1, zeszyt 120. — S. 8—9. (пол.)
  11. Kurdwanów, нині село Сохачівського повіту Мазовецького воєводства.
  12. 12,0 12,1 12,2 12,3 Boniecki, s. 215—216.
  13. 13,0 13,1 13,2 Baranów, wś… — S. 103. (пол.)
  14. Власне дослідження автора — Дмитра Лоґуша.
  15. Genealogia rodu Boguta Starzyński herbu Ślepowron. (пол.)
  16. Представники Стажинських цього гербу фігурують у гербівнику о. Каспера Нєсєцького Т. І.; див.: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego / powiększony… i wydany przez J. N. Bobrowicza. — Lipsk : Breitkopf i Hærtel, 1841. — T. VIII. — S. 511. (пол.)
  17. Mikołaj Michał Kurdwanowski z Kurdwanowa h. Półkozic (ID: 13.399.283). (пол.)
  18. Maurycy Józef Kurdwanowski z Kurdwanowa h. Półkozic (ID: 13.399.300). (пол.)

Джерела, література

Посилання

Зауваги


••• Монастириський район •••
Міста Монастириська
Селища Коропець
Села БертникиБобрівникиВелеснівВербкаВисокеВістряГончарівкаГориглядиГорішня СлобідкаГорожанкаГранітнеГригорівДіброваДоброводиДобромишльДубенкаЗавадівкаЗадарівЗаліссяЗаставціЗатишнеКовалівкаКомарівкаКоржоваКрасіївКриницяЛазарівкаЛукаЛядськеМарковаМежигір'яНизьколизиНова ГутаОлешаПідліснеРідколіссяСавелівкаСаджівкаСадовеСвітлеСеньківСтиглаТростянціУстя-ЗеленеЧехівШвейківЯргорів
П/Р Окремо див. Монастириська