Василь Бабала

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Підприємець
Василь Бабала
Василь Бабала на другій сесії Тернопільської обласної ради 6-го скликання, 4.01.2016
Василь Бабала на другій сесії Тернопільської обласної ради 6-го скликання, 4.01.2016
Народження: 10.04.1954
с. Возилів, Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українець
size УРСРsize Україна
Родина: батько — Василь, мати — Дарія, дружина — Марія, діти — Ольга, Леся, зять — Ярослав
Освіта: Возилівська школа, Дрогобицький технікум нафти і газу
Робота: інженер-кадровик, начальник вентиляторного і ливарного цеху, старший інженер-механік, головний інженер, голова кооперативу
Військо: строкова служба в радянській армії; молодший лейтенант
Релігія,
духовне життя:
греко-католик
Політична діяльність: прихильник ВО «Батьківщина»
Громадська діяльність: жертводавець, депутат Тернопільської обласної та двічі — Бучацької районної рад, член виконкому Бучацької міської ради
У спорті: вів гурток «Картинг» при Бучацькому РК ДТСААФ
Відзнаки: Орден Св. Миколая Чудотворця, кращий підприємець Бучацького району, «Почесний галичанин», почесне звання і золотий нагрудний знак «Кращий керівник України» та инші
Контакти: Василь Бабала у Фейсбуку.

Васи́ль Баба́ла (нар. 10 квітня 1954, с. Возилів, нині Україна) — український підприємець, інженер, благодійник, громадсько-політичний діяч. Депутат Тернопільської обласної (від 2015, фракція ВО «Батьківщина», член комісії з питань бюджету) та двічі — Бучацької районної рад, член виконкому Бучацької міської ради та колегiї Бучацької РДА.

Життєпис

Василь Бабала народився 10 квітня 1954 року в селі Возилові в околиці Золотого Потоку (тоді — Золотопотіцький район, нині — Бучацький) на Тернопільщині в родині Василя та Дарії Бабал.

1961 розпочав навчання в першому клясі Возилівської восьмирічної школи, яку закінчив у 1969-му. Після цього вступив на перший курс Дрогобицького нафтового технікуму (нині Дрогобицький коледж нафти та газу), який закінчив 1973-го[1].

У 1973—1975 проходив військову службу в ракетних військах стратегічного призначення в третьому навчальному центрі в м. Капустиному Яру Астраханської области (нині РФ). Після демобілізації йому присвоєно звання молодшого лейтенанта.

Працював як інженер з підготовки кадрів, начальник вентиляторного цеху, старший інженер-механік, інженер-технолог, начальник ливарного цеху Бучацького ВО металовиробів («Астрон»). Від 1988 — головний інженер Бучацької філії ВТО «Надзбруччя».

Упродовж 10 років, крім основної роботи, вів гурток «Картинг» при Бучацькому РК ДТСААФ. Районна команда неодноразово ставала призером першостей Тернопільської области.

Від 1990 — ініціятор створення[2], співзасновник[3] і голова кооперативу «Іскра», який спеціялізується на виробництві чавунного литва. Під керівництвом Василя Бабали колектив увійшов до числа лідерів серед ливарних підприємств України.

Греко-католик, постійно бере участь у хресних ходах вулицями Бучача[4].

Родина

Одружений, дружина — Марія, дочки — Ольга та Леся, зять — Ярослав.

Доброчинність

Доброчинні проєкти розпочав у 1990-х, коли власними коштами допоміг побудувати церкву Успіння Божої Матері в рідному селі, а згодом — капличку святого Володимира. У 2003—2009 впровадив низку соціяльно-культурних програм, зокрема

Політична та громадська діяльність

У 2006—2014 був депутатом Бучацької районної ради, головою постійної комісії з промисловости двох скликань[1], представляв фракцію ВО «Батьківщина». Член колегiї Бучацької районної державної адміністрації, також — виконкому Бучацької міської ради.

Від 2015 — депутат Тернопільської обласної ради (фракція ВО «Батьківщина»)[1]. Є прихильником цієї політсили, однак не є членом партії[4].

Відзнаки

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Бабала Василь Васильович // Тернопільська обласна рада.
  2. Дем'янова, с. 22.
  3. Кооператив «Іскра» // Ліга-закон.
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 Власне дослідження Дмитра Лоґуша.
  5. Левицька, С. Бучач: пам'ятник Пінзелю постав завдяки меценату Василю Бабалі / Софія Левицька // 7 Днів-Україна. — 2014. — 17 лист.
  6. Чорній, О. 250-літній ювілей Покровецької святині / Оксана Чорній // Нова доба. — 2013. — № 27 (8545 (5 лип.). — С. 1, 4.

Джерела

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Відкриття пам'ятника Пінзелю в Бучачі // Студія «Клен». — 2014. — 19 лист.

Зауваги