В'ячеслав Мельник

Матеріал з Тернопедії
Версія від 17:27, 31 січня 2018, створена Микола Василечко (обговореннявнесок) (Микола Василечко перейменував сторінку з Мельник В'ячеслав Олександрович на В'ячеслав Мельник)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Інші значення Шаблон:Військовик2

В'ячесла́в Олекса́ндрович Ме́льник (позивний «Анчоус»; 11 грудня 1988, с. Сєвєрний Усть-Янського району Якутії (РФ) — 20 січня 2015, поблизу Донецька) — український військовик, навідник зенітно-артилерійського підрозділу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.

Життєпис

Від 2 років проживав у с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області. У 1995—2004 навчався в Білокриницькій школі, після закінчення якої поїхав з батьками в Італію. Від 16 років почав працювати на фабриці, згодом — помічником столяра. Пізніше став водієм автобуса і займався перевезенням заробітчан.

Від 20 серпня 2014 року стає стрільцем 3 зенітного артилерійського взводу аеромобільно-десантного батальйону військової частини А0284[1]. Після двох місяців вишколу на Яворівському полігоні поїхав на фронт під Донецьк.

Загинув 20 січня 2015 у боях за аеропорт Донецька від крововтрати, численних проникаючих вогнепальних поранень грудної клітини та живота[2]. 20 січня група на 2-х БТР рушила забрати поранених до АД. В умовах щільного туману та за відсутності зв'язку — «глушили» терористи — десантники на БТР-ах потрапили у засідку. Під час бою БТР, в якому В'ячеслав здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Тоді ж загинули солдати Анатолій Доценко, Іван Євдокименко, Сергій Зулінський, Андрій Миронюк, Леонід Шевчук.

Похований 28 січня 2015 року.

Родина

З першою дружиною одружився у 18 років та шлюб розпався, від шлюбу з першою дружиною залишилися сини Юрій (2008 р. н.) та Артем (2011 р. н.).

У 2014 році напередодні мобілізації загинула друга дружина В'ячеслава Надія.

Залишилися батьки Олександр Петрович та Ірина Петрівна, сестри Ольга й Анжела.

Відзнаки

  • За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[3].
  • «За службу Україні», відзнака голови Тернопільської обласної державної адміністрації (2016)[4]

Див. також

Примітки

  1. Витяг з наказу № 203 командира військової частини А0284 від 20 серпня 2014 року.
  2. Довідка про причину смерті до лікарського свідоцтво про смерть № 83/А.
  3. Указ Президента України від 13 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України».
  4. Тернопільських кіборгів нагородили, чотирьох — посмертно // Телекомпанія TV-4, 19 січня 2016.

Джерела

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Тернопільщина зустріла загиблого в АТО В'ячеслава Мельника // Телекомпанія TV-4, 27 січня 2015.
В загиблого Героя — 2 дітей-сиріт // Телеканал ІНТБ, 28 січня 2015.

Шаблон:Учасники РУВ