Авксентій Бойчук

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священник, освітянин,
церковний діяч
Авксентій Бойчук
о. д-р Авксентій Бойчук, ректор Станиславівської духовної семінарії
о. д-р Авксентій Бойчук, ректор Станиславівської духовної семінарії
Инші імена: англ. Boĭchuk, Avksentiĭ
Народження: 26.02.1888,
с. Іване-Пусте, нині Іване-Пустенська громада, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 1.08.1971,
там само
Поховання: правдоподібно, там само
Громадянство: українець,
size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща → size УРСР
Родина: батько — Григорій
Освіта: Львівська українська академічна гімназія, Станіславівська духовна семінарія, Віденський університет
Робота: віце-ректор, ректор і професор Станіславівської духовної семінарії, священник у селах Надсяння
Релігія,
духовне життя:
УГКЦ

Авксентій Бойчу́к (26 лютого 1888, с. Іване-Пусте, нині Україна — 1 серпня 1971, там само) — український греко-католицький священник, освітянин, церковний діяч. Доктор богослов'я (1916).

Життєпис

Авксентій Бойчук, син Григорія, народився 26 лютого 1888 року в селі Іване-Пустому в околиці Борщева (нині село — адмінцентр Іване-Пустенської громади Чортківського району Тернопільської области України). Був шостою дитиною у батьків[1].

Закінчив Львівську українську академічну гімназію, навчався у Станіславівській духовній семінарії (1909—1913) та Віденському університеті (1916—1920). Вивчив п’ять іноземних мов[1].

Священничі свячення отримав 1913.

Референт Станіславівської єпископської консисторії, віце-ректор, ректор і професор Станіславівської духовної семінарії (1920—1939).

Засновник і редактор журналу «Добрий пастир» (1930—1936; Станіславів). Віце-президент Земельного банку у Львові, виконавчий директор «Фонду дієцезального» та Інституту Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (Станіславів). Папський прелат та архидиякон крилошанської капітули у Станіславові.

Уникаючи арешту, у січні 1940 виїхав у Надсяння (нині Польща), де 1939—1944 — священник у селах.

Заарештований 26 квітня[2] 1945 СГ УНКДБ у Станіславській области (ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР), хоча орден на його арешт виписаний 16 квітня 1945. Згодом переведений у Лук’янівську тюрму в Києві, де перебував до лютого 1947. Звинувачений в «антирадянській діяльности», «підтримці політики Ватикану щодо просування унії на Схід», а також «наданні неправдивої інформації стосовно призовного віку студентів-богословів». За постановою ОН при МДБ СРСР від 25 січня 1947 ув’язнений на 8 років[3]. Звільнений із ВТТ 1955. Перебував на спецпоселенні в Сибіру, у Воркуті та Магадані (Росія).

Від 1958[4] проживав у рідному селі, де й помер у неділю 1 серпня 1971 року. Правдоподібно[5], там само й похований.

Реабілітований 23 серпня 1996.

Автор споминів «Мої переживання під большевиками: 1939—1940», які вийшли 1978 в нью-йоркському часописі «Українська духовна біб­ліотека»[6].

Джерела

Основні

Література

  • Головин, Б. Мученики та ісповідники Української церкви ХХ століття. Нариси. Статті. Дослідження. — Тернопіль: Просвіта, 2000. — С. 75—77.
  • Григорук, М. (о.). Сильний Божим Духом [Текст] : іст.-біогр. нарис про життя і діяльність о. д-ра Авксентія Бойчука / о. Микола Григорук. — Жовква : Місіонер, 2017. — 214, XL с. : фот. — Бібліогр.: с. 181—196. — ISBN 978-966-658-392-8.
  • Шувалов, В. Переслідування УГКЦ в період з 1939 по 1946 роки у особі отця Авксентія Бойчука.

Посилання

Примітки

  1. 1,0 1,1 Каськів, О. «Я боровся доброю борнею, скінчив біг — віру зберіг» / о. д-р Олег Каськів // Івано-Франківська духовна семінарія. — 2006. — 16 вер.
  2. За книгою «Реабілітовані історією». У ТЕС — 24 жовтня.
  3. За книгою «Реабілітовані історією». У ТЕС — 10 років.
  4. За книгою «Реабілітовані історією». У ТЕС — від 1956.
  5. Власне дослідження Миколи Василечка.
  6. Бондарев, І. Переживання отця Авксентія: ректор Станиславівської семінарії згадує, як у місто прийшли совіти / Іван Бондарев // Репортер. — 2020. — 18 лист.

Зауваги