Іван Швак

Матеріал з Тернопедії
Версія від 11:26, 12 вересня 2021, створена Микола Василечко (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Швак Іван}} {{Особа |назва картки=Інженер, учасник національно-визвольних змаган...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Інженер, учасник національно-визвольних змагань
Іван Швак
Псевдо: Орлик
Народження: 8.10.1921,
с. Тростянець, нині Саранчуківська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 3.08.2011,
м. Львів, Україна
Поховання: правдоподібно, там само
Громадянство: українець,
size Польща → size УРСРsize Україна
Родина: батьки — Андрій та Емілія, сім сестер, доньки — Леся, Марта, Оксана
Освіта: Бережанська гімназія, медичні фахові курси у Львові, Львівський політехнічний інститут
Робота: працював на залізниці
Військо: член ОУН

Іван Швак (псевдо: Орлик; 8 жовтня 1921, с. Тростянець, нині Україна — 3 серпня 2011, м. Львів, Україна) — український інженер, учасник національно-визвольних змагань.

Життєпис

Іван Швак народився 8 жовтня 1921 року в селі Тростянці в околиці Бережан (нині село у складі Саранчуківської громади Тернопільського району Тернопільської области України) в родині Андрія та Емілії. Крім Івана в родині було ще сім доньок: найстарша Ольга, Лідія, Леся, ?.

1928 почав навчатися грамоти у першій клясі сільської школи, два роки — в Бережанах у «Рідній школі», а 1934 вступив до першої кляси гімназії.

Після окупації краю більшовиками у вересні 1939 — став десятикласником Бережанської середньої школи (навчався з Мирославом Кушніром, Ілярієм Бабуняком, Ярославом Скасківим, Осипом Дяківим), яку закінчив 1940 з відзнакою і зразу поступив на енергетичний факультет Львівської політехніки, але через два місяці навчання захворів і дістав академвідпустку.

Приїхавши 1941 до рідного села, під час німецької окупації, кілька місяців працював учителем сільської початкової школи.

Від 1942 навчався на лікувальному факультеті медичних фахових курсів у м. Львові, де вступив у ОУН. Допомагав воякам УПА — зі студентами-медиками збирав у львів’ян білизну, взуття, рушники, простирадла й ліки, розповсюджував бофони. Після арешту Ірени Б’єнько (у майбутньому — дружини), перейшов у підпілля.

12 квітня 1944 Іван і ще декілька медиків прибули в Тростянець на першу головну військову базу ВО-3 «Лисоня». Мав псевдо «Орлик». Його призначили лікарем-фармацевтом Чортківської округи. 6 листопада 1944 з куренем «Сірі Вовки» командира «Бистрого» перейшов на постій на Чортківщину. Після поранення лівої ноги в 1945 півтора року лікувався і переховувався у с. Улашківцях.

16 грудня 1946 прибув до Львова, де леґалізований як переселенець із Польщі, взяв прізвище Іван Михайлович Шуль (на підставі евакуаційного листа на ім’я уродженця Любачева[1]). Щоб не видати себе, ще раз пішов до 10 кляси вечірньої середньої школи.

1957 вступив на механічний факультет Львівського політехнічного інституту (нині національний університет «Львівська політехніка»), здобув фах інженера-механіка.

1947—1991 працював на залізниці: лаборант-хімік, старший лаборант, бригадир, інженер, начальник бюро раціоналізації і винахідництва, оператор котельні, механік, налагодник колійних машин залізничного транспорту.

Могила Івана та Ірини Шулів

Помер 3 серпня 2011 року в місті Львові, похований на полі № 42 Личаківського цвинтаря.

Родина

11 листопада[1] 1947 одружився з Іреною (Іриною) Б’єнько, яка, за його дорученням, у 1944 розповсюджувала бофони для збору грошей на купівлю ліків для УПА. Була заарештована ґестапо, але Івана не видала. Народилася 23 червня 1918 в с. Вовчому біля Перемишля[2]. Після закінчення навчання в Інституті радянської торгівлі в 1946 отримала спеціяльність бухгалтерки-економістки, працювала, зокрема, старшою викладачкою у Львівському сільськогосподарському інституті. Була членкою «Просвіти», «Союзу Українок», «Товариства Надсяння», «Львівської спілки політв'язнів України» та инших. Померла 8 травня 2020 року у Львові[3].

Доньки Марта (у заміжжі — Літинська; шахістка, срібна призерка Всесвітніх шахових олімпіад, чемпіонка Європи 1992), Оксана (програмістка).

Один з онуків — Святослав Літинський — відомий захисник української мови.

Джерела

Основні

Література

  • Швак-Шуль, І. («Орлик»). Медична опіка УПА на Тернопільщині. Спогади / І. Швак-Шуль // Літопис Української Повстанської Армії / [ред. М. Ріпецький]. — Торонто; Львів, 2001. — Т. 32.

Посилання

Примітки

  1. 1,0 1,1 Ребрик, А. Моя остання розмова з бабусею Іриною: Розповідь про Пласт 1929 року / Андрій Ребрик // Історія Пласту. — 2020. — 8 трав.
  2. Бобкова, С. «Ніякого секрету довголіття немає. Любила спорт. Досі зранку роблю зарядку» / Сюзання Бобкова // Високий замок. — 2018. — 28 жовт. — 10:47.
  3. Громада міста співчуває рідним Ірини Б’єнько-Шуль // Львівська міська рада. — 2020. — 8 трав. — 13:02.

Зауваги