Іван Труш (перекладач)

Матеріал з Тернопедії
Версія від 16:03, 24 жовтня 2021, створена Микола Василечко (обговореннявнесок) (Створена сторінка: {{DEFAULTSORT:Труш Іван}} {{Особа |назва картки=Публіцист, літератор, перекладач, освітянин |ім'...)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Публіцист, літератор, перекладач, освітянин
Іван Труш
Іван Труш
Іван Труш
Инші імена: справжнє — Аркадій Щербань
Народження: 24.11.1921,
м-ко Скала-над-Збручем, нині Скала-Подільська, Скала-Подільська громада, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 11.12.2013,
м. Кіцмань, нині Кіцманська громада, Кіцманський район, Чернівецька область, Україна
Поховання: правдоподібно,
Громадянство: українець,
size Польща → size УРСРsize Україна
Родина: батьки — Арсен і Клементина, дружина — Олена (з дому — Спиридонова), донька — Орися
Освіта: Тернопільська українська гімназія, ліцей у Тернополі, Львівський сільськогосподарський інститут, факультет іноземних мов Чернівецького університету
Робота: науковий співробітник Нікітського ботанічного саду (нині АР Крим), агроном у Чернігівській та Чернівецькій областях, викладач іноземної мови в Хотинському сільськогосподарському та Кіцманському зооветеринарному технікумах
Військо: воював у 1-й Українській Дивізії Української Національної Армії (за иншими даними — в УПА), згодом — у Червоній Армії
Творчість: автор віршів; перекладав з польської, німецької, італійської, чеської мов і цими мовами; видав кільканадцять книг перекладів

Іван Труш (справжнє — Аркадій Арсенович Щербань; 24 листопада 1921, м-ко Скала-над-Збручем, нині Скала-Подільська, Україна — 11 грудня 2013, м. Кіцмань, Україна) — український публіцист, літератор, перекладач, освітянин. Академік Універсальної академії імені Ф. ді Свевія (м. Корато, Італія).

Життєпис

Іван Труш народився 24 листопада 1921 року в містечку Скалі-над-Збручем (нині Скала-Подільська однойменної громади Чортківського району Тернопільської области України) в родині Арсена і Клементини Щербанів. Був четвертою дитиною в сім’ї.

Невдовзі родина перебралася в Тернопіль, де 1928 Аркадій вступає до початкової загальної польської школи. Згодом розпочинає навчання в польській[1] гімназії № 3 імені М. Коперника з поглибленим вивченням латинської мови, де навчався у 1934—1938. Улюбленими вчителями були Пилип Гайда та о. Пасіка. В 1938—1939 — навчався в ліцеї імені Юліуша Словацького. Від 1940 до війни Аркадій Щербань навчається на історичному факультеті Львівського університету.

Учасник Другої світової війни, воював у дивізії «Галичина» Української Національної Армії. У бою під Бродами йому вдається врятуватися і отримати документи на ім’я Івана Степановича Труша. Два місяці був на допитах, але свого справжнього прізвища не видав. 1944 його відправляють у м. Рівне, де видають обмундирування, видають обмундирування, червоноармійську книжку й відсилають на передову лінію фронту, де був важко поранений у боях під Краковом і перевезений до Києва.

Після війни здобув середню освіту, 1951 закінчив агрономічний факультет Львівського сільськогосподарського інституту (нині аграрний університет) в місті Дублянах, 1966 — факультет романо-германської філології Чернівецького університету (нині національний університет).

У 1951 подружжя переїхало в місто Ріпки Чернігівської области на роботу в лісозахисну зону. Того ж року Іван Труш стає референтом Нікітського ботанічного саду (нині АР Крим). 1952 переселяється в с. Мамаївці на Буковині, де працював агрономом. У 1953—1956 викладав у селі Рідківцях Новоселицького району в однорічній школі з підготовки кадрів для сільського господарства. 1956—1960 — вчителював школах селах Оршівцях на Кіцманського району Чернівецької области та Окопах Борщівського району Тернопільської области. Від 1967 — викладач іноземної мови в Хотинському сільськогосподарському та Кіцманському зооветеринарному технікумах (обидва — Чернівецька область).

Від 1980 проживав у Кіцмані. Співпрацював з редакціями багатьох газет і журналів, у т. ч. за кордоном. Самотужки вивчив іспанську, італійську, молдавську, німецьку, польську, португальську, румунську, французьку та майже всі слов’янські мови.

Помер 11 грудня 2013 року в місті Кіцмані, де й похований на міському цвинтарі.

Родина

Дружину Олену (з дому — Спиридонова) зустрів під час навчання в інституті в Дублянах, одружився з нею 1950 в місті Білозерці Херсонської области. Донька — Орися[2].

Творчість

Перекладав з польської, німецької, італійської (Альберта Моравіа, Д. Медіо, Джанні Родарі та инших), чеської (Їржі Волькера) мов і твори українських письменників цими мовами. Стараннями італійського видавця Джузеппе Мартуччі в журналі (італ., «ArteCultura».) (Мілан) опубліковані поезії 94 українських авторів у перекладі Івана Труша, зокрема, власні вірші й твори Сидора Воробкевича, Лесі Українки, Юрія Федьковича, Тараса Шевченка, сучасних тернопільських поетів Ірини Дем'янової, Євгена Зозуляка, Богдана Мельничука, Георгія Петрука-Попика.

Бібліографія

Поетичні твори:

  • Часу плин: Пісня // Акорди любові. — Чернівці. — 2005. — С. 4.;

Прозові твори:

  • Hot dog // Барвисток: літ. альманах. — Кіцмань, 1999. — Вип. 8. — С. 42—43.;
  • Adria : Оповідання. — Чернівці: Прут, 2001. — 20 с.

Переклади українською мовою:

  • Моравіа, А. Римські оповідання / А. Моравіа ; пер. з італ. І. Труш ; вступ. сл. В. Скуратівського. — К. : Дніпро, 1974. — 238 с. — (сер. : «Зарубіжна новела» ; Кн. 17).;
  • Волькер, Ї. Про мільйонера, який вкрав сонце: казка / пер. з чес. — К. : Веселка, 1979. — 16 с.;
  • Родарі Дж. Джіп у телевізорі: оповідання / пер. з італ. — К. : Веселка, 1981. — 47 с.;
  • Медіо, Д. Ходімо, Тімотео: оповідання / пер. з ісп. — К. : Веселка, 1985. — 66 с.;
  • Джованнуцці, У. Був собі чоловік і ще буде: казки і вірші / пер. з італ. — Чернівці: Місто, 2000. — 33 с.

Переклади иншими мовами з української:

  • Voci dell' Ucraina. — Arezzo: De Filippis Editore, 1991. — 22 c.;
  • Голоси України, Антологія української поезії / на італ. — Чернівці: Прут, 1993;
  • Славутич, Я. Вибрані поезії / на італ. — Львів: Каменяр, 1996;
  • Райдуга = L'arcobaleno: літ. огляд = Rassegna letteraria / пер. італ. — Чернівці. — 1996. — Вип. 5. — 32 с. — (Усього випусків — 5)
  • Лепкий, Б. Вибрані поезії / на італ. — Бережани, 1997;
  • Хвала життю / пер з укр. ; іл. О. Труш. — Чернівці: Місто, 1999. — 39 с.
  • Українська поезія в Італії (1-9 вип.) / Чернівці: Місто, 1999—2004;
  • Загул, Д. Вибрані твори / Д. Загул. — Чернівці: Місто, 2002. — 18 с. — Текст парал. нім. і укр.
  • На бистрині життя: Поезія, проза, статті / Чернівці: Прут, 2003;
  • Antologia della poesia Ucraina / Traduzini di Ivan Trush (Переклади Івана Труша). — Чернівці, 2009. — 200 с.

Відзнаки

  • Лавреат літературно-мистецької премії імені Віктора Зубара (м. Кіцмань)[3][4].

Джерела

Основні

  • Барна, В., Мельничук, Б. Щербань Аркадій Арсенович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 667. — ISBN 978-966-528-279-2.[5]
  • Дем'янова, І. Труш Іван Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 474. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • [5012[id]=6794 Іван Труш — Буковинський італіїніст] // Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. — 2016. — 24 лист.
  • Мурашкевич, Т. Д. Пропагандист українського слова  / Т. Д. Мурашкевич // Освіта Буковини. — 2017. — № 1 (7 січ.). — С. 2. — Сила слова.

Література

  • Абрамович, С. Голоси України — італійською!  / С. Абрамович // Час. — 1995. — № ? (10 бер.). — С. 6.
  • Бабух, В. Голоси України в італійському звучанні  / В. Бабух // Голос України. — 1994. — № 163 (30 серп.). — С. 4.
  • Борщівщина літературна / підгот.: Л. Бояновська, ред. : М. Войтухів, комп. набір С. Гарасюк, відповід. за вип.: С. Миколинська ; Борщівська ЦБС : метод. кабінет. — Борщів, 2005. — [45] c.: фот.
  • Воробей, М. Іванові Трушу — 90!  / М. Воробей // Вільне життя. — 2011. — № 48 (25 лист.). — С. 8.
  • Гаврищук, Л. Подвижник перекладацької справи  / Л. Гаврищук // Буковинське Віче. — 2003. — № 92 (28 лист.). — С. 3.
  • Іван Степанович Труш [Текст] : [перекладач] // Кривий Г. П. Кіцмань і кіцманчани. Погляд крізь простір і час : історико-краєзнавчий нарис / Г. П. Кривого ; літ. ред.: М. Куєк, С. Деревенко. — Чернівці, 2011. — С. 116—117.
  • Куєк, М. Іван Труш — літератор-перекладач  / М. Куєк // Вільне життя. — 2007. — № 32 (10 серп.). — С. 2.
  • Мурашевич, Т. До ювілею письменника, перекладача Івана Труша // Вісті Комбатанта. — Торонто — Нью-Йорк, 2007. — Ч. 2. — С. 54.
  • Палятинський, Й. Кіцманські грані євроінтеграції  / Йосип Палятинський // Буковинське Віче. — 2008. — № ? (24 вер.). — С. ?.
  • Росинська, О. «Каменяр» у Мілані  / О. Росинська // Свобода слова. — 2004. — Ч. 16 (15 квіт.). — С. 2.

Примітки

  1. За словами самого письменника, в ТЕС подана інформація про навчання в українській гімназії.
  2. Баран, Є. Одержимість замкнутого простору / Євген Баран // Буквоїд. — 2010. — 25 черв. — 12:59.
  3. Лауреатом премії імені Віктора Зубара стала Ольга Савченко-Гнатюк  // Вільне життя. — 2018. — № 33 (17 серп.). — С. 5.
  4. Удостоєний між 1995 і 2017 — точно не встановлено.
  5. Два гасла в ТЕС про ту ж особу.

Зауваги