Євген Філь
Громадсько-політичний діяч, підприємець, краєзнавець | ||
---|---|---|
Євген Філь | ||
Євген Філь, серпень 2009 |
||
Псевдо: | Афганець | |
Народження: | 27.08.1960 с. Росохуватець, нині Підволочиська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна | |
Громадянство: | українець УРСР → Україна | |
Родина: | батько — Василь, дружина — Лариса, діти — Наталя та Ольга | |
Освіта: | ТАНГ | |
Робота: | приватний підприємець | |
Військо: | полковник; Збройні Сили СРСР, війна в Афганістані | |
Творчість: | автор статей, упорядник книг | |
Політична діяльність: | кандидат у депутати ВРУ | |
Громадська діяльність: | голова «Тризубу» ім. С. Бандери (1999—2005), голова виконкому Координаційної ради «Українська справа» та инше | |
Відзнаки: | орден «За заслуги» III ступеня, лавреат премій | |
Євген Філь (псевдо: Афганець; нар. 27 серпня 1960, с. Росохуватець, нині Україна) — український громадсько-політичний діяч, підприємець, краєзнавець, журналіст, благодійник. Член НСЖУ (2012), Спілки офіцерів України (1998), НТШ (2018). Директор Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.
Зміст
Життєпис
Євген Філь, син Василя, народився 27 серпня 1960 року в селі Росохуватці в околиці Підволочиська (нині — Підволочиської громади Тернопільського району Тернопільської области України).
1978 закінчив Тернопільське ПТУ № 8 (нині Тернопільське вище професійне училище сфери послуг та туризму). До військової служби працював на Тернопільському заводі «Ремпобуттехніка».
Навесні 1979 призваний у Збройні Сили СРСР. Військовій справі навчався в м. Бердичеві, де отримав звання сержанта, командира відділення. У січні 1980 — переведений на службу до Афганістану, де був 1,5 року: спершу командиром міномета, а потім потрапив у взвод, який коректував вогонь артилерії (командир відділення взводу артилерійської розвідки у 180 мотопіхотного полку). 23 лютого потрапив у перший бій у м. Кабулі, де провів половину служби, потім — у Баграмі, де охороняв паливно-мастильні матеріяли дивізії. 1989, будучи членом Української Гельсінської спілки, став одним з перших, хто засудив радянсько-афганську війну і назвав себе воїном-окупантом.
Після повернення з Афганістану, Євгена пробували вербувати у КДБ, пропонували йти вчитися у школу прапорщиків і давали направлення у Харківський юридичний університет, але він відмовився, послухавши порад бабці Марійки, бо «потрібно було… доносити на своїх». Саме вона найбільше доклалася до формування внука як патріота-українця.
У 1981—1991 працював слюсарем контрольно-вимірювальних приладів і автоматів у Тернопільському хлібооб'єднанні, згодом — 1991—1996 — головою профкому Тернопільського виробничо-торговельного об'єднання хлібопекарної промисловости.
У 2003—2013 — приватний підприємець, виготовляв продукцію з українською символікою (значки, вимпели, хоругви, прапори, вишиванки, поліграфічну продукцію тощо) під гаслом «Свій до свого по своє», яку реалізовував у власній крамниці в м. Тернополі.
2004 закінчив Тернопільську академію народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет).
Від 2019 — в. о.[1], від квітня 2020[2] — директор Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.
Найбільше захоплення — книги: у домашній бібліотеці є близько 7 тисяч примірників, найбільше — книги на проукраїнську тематику (культура, енциклопедії, історія, національно-визвольні змагання всіх періодів), у т. ч. повна колекцію літописів УПА (131 том), 74 книги про Степана Бандеру та всі його праці, 648 примірників журналу «Визвольні шляхи». Збирає ювілейні монети і банкноти незалежної України.
- Родина
Дружина Лариса — родом з Рівненщини, діти — доньки Наталя (нар. 1986) та Ольга (нар. 1991).
Громадсько-політична діяльність
Один з ініціяторів створення Національної гвардії в Тернополі (1991—1992). Член Української Гельсінської спілки (1989). Член Тернопільської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану.
Від 1994 — член, 1999—2005 — голова Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери (полковник); за створення та керівництво «Тризубом» заарештований 1997, засуджений 1998 на 1,5 р. умовно. У 1999 Верховний суд України зняв усі звинувачення та закрив справу.
Брав участь у парляментських виборах 1998 в одномандатному окрузі № 165 (Бучач та околиця) від Української консервативної республіканської партії, посівши друге місце (набрав 12,27 % голосів). Помічник-консультант народних депутатів України Богдана Бойка (2002—2004), Юрія Сиротюка (2012—2014), Дмитра Яроша (2018—2019).
Учасник Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції гідности. Від 2007 — голова виконкому Координаційної ради «Українська справа», що забезпечує взаємодію національно-демократичних сил Тернопільської области.
Ініціятор і співорганізатор всеукраїнського фестивалю національної вишивки та костюма «Цвіт вишиванки» (м. Тернопіль). 2013 виступив ініціятором та одним з організаторів виготовлення Міжнародного вишитого рушника «Цвіт вишиванки» — вишито 26 узорів з усіх областей України та м. Києва, а також 26 узорів, що поширені в країнах компактного проживання української діяспори. Голова Благодійного фонду «Цвіт вишиванки» (2012).
Співініціятор виготовлення найдовшого прапора України (9500 м), що зареєстровано у Книзі рекордів України (2010).
Фінансово допомагає місцевим молодіжним організаціям і авторам у виданні книг патріотичної тематики.
З початку російсько-української війни допомагав українським захисникам[3] (2014—2019). Від квітня 2022 добровільно мобілізувався в ЗСУ.
Ініціятор святкувань 75-ої річниці УПА у Бишках та 75-ої річниці III-го Надзвичайного великого збору ОУН у с. Золотій Слободі (околиця Козови). Один з ініціяторів заснування Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини та встановлення на території музею монумента «Свята Покрова — опікунка українського війська»[4].
Доробок
Автор понад 150 публіцистичних статей, упорядник і співавтор книг.
Книги:
- «У. В. О.» (2007, упорядник);
- «Герої Крут — герої України» (2008, упорядник);
- «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь» (2014, співавтор (з Миколою Ротманом і Олександром Гуцаловим);
- «Крим: за нашу і вашу свободу!» (2016);
- «Тернопільщина — визначні постаті національно-визвольного руху» (2018, співупорядник);
- «Чортківська офензива. Дух, що тіло рве до бою» (2019, співупорядник);
- «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини» (фотоальбом; 2020, співупорядник)[5].
Газети:
- «Бандерівець» (2001);
- «Цвіт вишиванки» (2009—2014, інформаційний вісник).
- «Дія добровольців» (від 2017);
- «Інформаційний бюлетень Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини» (від 2021).
Відзнаки
- Орден «За заслуги» III ступеня (2020)[6];
- Премії
- імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльности (2015) у номінації «За кращу наукову роботу в інформаційній сфері» (за книгу «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь»; у співавторстві);
- обласна премія імені Ярослава Стецька (2015) — за книгу «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь» (у співавторстві);
- Подяка ОУН та Світового Ювілейного комітету з відзначення року Степана Бандери (2010);
- Медаль «За жертовність і любов до України» Православної церкви України (2020);
- Ювілейна відзнака Івано-Франківської обласної ради «130 років Євгену Коновальцю» (2021).
Джерела
Основні
- Гутор, М., Щербак, Л. Філь Євген Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 659-660. — ISBN 978-966-528-318-8.
Література
- Карпович, В. Євген Філь: «Якщо повстанемо проти несправедливості, тоді й хлопці вийдуть на волю» / Віктор Карпович // Номер один. — 2011. — № нев (9 лют.). — С. 5.
- Філь, Є. Бишки — столиця воюючої України 1943-1945 рр. / Євген Філь // Свобода. — 2017. — № 66 (23 серп.). — С. 6.
- Філь, Є. Жертовність бійців та благочинність волонтерів творять один фронт / Євген Філь // Шлях перемоги. — 2015. — № 8 (25 лют.). — С. 3. — Наголос.
- Філь, Є. «Не було б нас, не було б сьогоднішньої держави...» / Євген Філь // Нова Тернопільська газета. — 2013. — № 1 (4—15 січ.). — С. 2.
- Філь, Є. Слава за вами, Герої! А справа — за нами! / Євген Філь // Свобода. — 2016. — № 39 (20 трав.). — С. 3. — (Свято українських героїв).
Посилання
- Вітрова, С. Євген Філь: «Коли ми увійшли в Афганістан, я назвав себе воїном-окупантом» / Світлана Вітрова // Наш день. — 2014. — 15 лют.
- Євген Філь // Портал українських офіцерів.
- Лазука, Н. Євген Філь випускає патріотичні футболки / Наталя Лазука // Gazeta.ua. — 2008. — 31 січ.
- Попович, В. Націоналіст Євген Філь: «Українська соборна самостійна держава, де українець буде господарем на своїй землі. Якщо хтось може мені це гарантувати, лише тоді я готовий продатися!» / Віталій Попович // Номер один. — 2020. — 10 бер. — 12:25.
- Снігур, Ю. Євген Філь: «Патріотично-свідома Тернопільщина чи годівниця для варягів?» / Юрко Снігур // Ліга підприємців «Українська справа».
- Тернополяни Євген і Лариса Філь написи для футболок запозичують у Шевченка // 20 хвилин. — 2008. — 4 лют.
Примітки
- ↑ У Тернополі відкрили «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини» // Суспільне. — 2019. — 20 лист. — 9:40.
- ↑ Олександрович, В. Обрали директора найпатріотичнішого музею Тернопільщини / Віра Олександрович // Терен. — 2020. — 25 квіт. — 13:22.
- ↑ Жертовність бійців та благочинність волонтерів творять один фронт // Націоналістичний портал. — 2015. — 20 лют.
- ↑ Власне дослідження Миколи Василечка.
- ↑ Бенцал, І. У Тернополі презентували фотоальбом «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини» / Ігор Бенцал // Суспільне (Тернопіль). — 2020. — 4 черв. — 18:02.
- ↑ Указ Президента України від 14 лютого 2020 року № 53/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав».
Зауваги
- Особи (за абеткою)
- Благодійники (за абеткою)
- Громадські діячі (за абеткою)
- Журналісти (за абеткою)
- Краєзнавці (за абеткою)
- Підприємці (за абеткою)
- Політичні діячі (за абеткою)
- Особи на ім'я Евген (Євген)
- Народилися 27 серпня на Тернопільщині
- Народилися 1960 на Тернопільщині
- Народилися в Росохуватці (околиця Підволочиська)
- Українські благодійники, які народилися на Тернопільщині
- Українські громадсько-політичні діячі, які народилися на Тернопільщині
- Українські журналісти, які народилися на Тернопільщині
- Українські краєзнавці, які народилися на Тернопільщині
- Українські підприємці, які народилися на Тернопільщині
- Українські благодійники, які працювали(-ють) у Тернополі
- Українські громадсько-політичні діячі, які працювали(-ють) у Тернополі
- Українські журналісти, які працювали(-ють) у Тернополі
- Українські краєзнавці, які працювали(-ють) у Тернополі
- Українські підприємці, які працювали(-ють) у Тернополі
- Українські благодійники, які проживали(-ють) у Тернополі
- Українські громадсько-політичні діячі, які проживали(-ють) у Тернополі
- Українські журналісти, які проживали(-ють) у Тернополі
- Українські краєзнавці, які проживали(-ють) у Тернополі
- Українські підприємці, які проживали(-ють) у Тернополі
- Тернопільці — випускники ТНЕУ
- Тернопільці — учасники Афганської війни
- Тернопільці — учасники Революції на граніті
- Тернопільці — учасники Помаранчевої революції
- Тернопільці — учасники Революції гідности
- Тернопільці — полковники
- Тернопільці — члени Української Гельсінської спілки
- Тернопільці — члени Української спілки ветеранів Афганістану
- Тернопільці — Тернопільці — члени Національної спілки журналістів України
- Тернопільці — члени Спілки офіцерів України
- Тернопільці — члени організації «Тризуб»
- Тернопільці — члени НТШ
- Тернопільці — кандидати в депутати ВРУ
- Тернопільці — голови благодійних фондів
- Тернопільці, нагороджені орденом «За заслуги» III ступеня
- Тернопільці, нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Лавреати обласної премії імені Ярослава Стецька
- Тернопільське хлібооб'єднання
- Українська справа
- Тернопільці — упорядники книг
- Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини