2 серпня на Тернопільщині
Матеріал з Тернопедії
(Перенаправлено з 2 серпня)
| серпень | ||||||
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 1 | 2 | |||||
| 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |
| 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 |
| 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 |
| 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
| 31 | ||||||
| 2020 рік | ||||||
2 серпня — 214-й день року (215-й у високосні роки) в григоріянському календарі. До кінця року залишається 151 день.
Події
- 1875
- у Тернополі перебував Іван Франко: оглянув місто, замок, будинок бурси (нині вул. Степана Качали);
- у залі замкового палацу відбувся літературно-музичний вечір, на якому виступав ансамбль Є. Любовича, в якому співала Соломія Крушельницька, та чоловічого хору Йосифа Вітошинського з Денисова (околиця Козови); на вечорі був також Іван Франко;
- 1944 — у лісі поблизу Ріпинців в околиці Бучача відділ УПА обстріляв компартійних активістів, які супроводжували дві підводи конфіскованого хліба[1];
- 1945 — поблизу Бариша в околиці Бучача чота кавалерії під проводом курінного[2] Петра Хамчука[3] «Бистрого» розбила більшовицьку військову частину[2];
- 1948 — у Куті (околиця Гримайлова) за знущання (тортури, грабіж) над місцевими жителями та прислужництво окупаційному комуністичному режимові українські повстанці повісили голову сільської ради[4];
- 2012 — домініканський костел святого Станіслава в Чорткові переданий Східному Вікаріятові чоловічого домініканського ордену РКЦ в Україні[5];
- 2018 — за розпорядженням міського голови Тернополя в місті оголошено День жалоби за співробітником Національної поліції України Андрієм Стойком[6].
З'явилися
- 1749 — Юзеф Потоцький, коронний гетьман і дідич Тернополя, у місцевому замку видав дарчу грамоту для будівництва костелу монастиря домініканів у місті[7];
- 1971 — розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 61-р печери «Вертеба», «Млинки», «Озерна» та «Оптимістична» оголошені об’єктами природно-заповідного фонду.
Кажани у «Вертебі»
Кристали у «Млинках»
«Озерна»
«Оптимістична»
.jpg)
Особи
Народилися
- 1899 — Михайло Вайнберґ — радянський військовик, бригадний комісар, розвідник (м. Кременець);
- 1919 — Роман-Володимир Бородієвич — український скрипаль, диригент, композитор, поет (м. Збараж);
- 1921 — Мирослав Лисобей — український інженер-електронік, громадський діяч (с. Стриївка в околиці Збаража);
- 1925 — Катерина Костів — українська громадська діячка, народна майстриня (с. Вербів в околиці Бережан);
- 1941 — Іван Балан — український графік (с. Стрілківці в околиці Борщева);
- 1943 — Іван Легкий — український диригент, освітянин (с. Заставче в околиці Підгайців);
- 1947 — Мар'ян Миськів — український вчений у галузі кристалохімії неорганічних сполук (с. Межигір'я в околиці Монастириськ)[8];
- 1948
- Іван Круп'як — український астролог, ведучий, освітянин (с. Чортория, нині Миролюбівка в околиці Тернополя).
- Богдан Івасенко — український лікар, громадський діяч (с. Гуштин в околиці Борщева);
- 1952
- Ігор Бочан — український учений-економіст (с. Гайворонка в околиці Теребовлі);
- Богдан Мельничук — український письменник, краєзнавець, журналіст, редактор, культурний і громадський діяч (с. Молотків в околиці Ланівців);
- 1957 — Ілля Герасимюк — український учений-морфолог, громадський діяч (м. Збараж);
- 1966 — Тарас Кицмей — український підприємець, науковець, економіст і громадський діяч (м-ко Микулинці);
- 1973 — Юрій Диня — український військовик, солдат 80-тої бригади ЗСУ, учасник російсько-української війни 2014—2020 (с. Жизномир в околиці Бучача)[9];
- 1980 — Іван Зазуляк — український підприємець, добродійник, громадський діяч (с. Настасів в околиці Тернополя);
- 1985 — Мирослав Танчик — український футболіст (м-ко Товсте).
У Тернополі
- 1952 — Анатолій Довгань — український вчений у галузі філософії, соціології та політології, освітянин; від 1976 працює в Тернополі (с. Мальованка, Хмельниччина);
- 1991 — Володимир Плішка — український футболіст[10][11].
Пов'язані з краєм
- 1887 — Осип Танчаковський — український правник, громадський діяч; проживав у дитинстві в Озерній, навчався в Бережанах, працював у Підгайцях (с. Дунаїв, Львівщина);
- 1937 — Юрій Чумак — український художник; від 1950 — у Тернополі (м. Лозова, Харківщина);
- 1941 — Юрій Малєєв — український історик, археолог, музеєзнавець; у 1946—1960 проживав у Заліщиках, досліджував давню історію півдня Тернопільщини (м. Чернігів);
- 1878 — Тадеуш Маньковський — львівський правник, колекціонер, мистецтвознавець, дослідник спадщини скульпторів, відомих як представники Львівської барокової школи, зокрема, Йогана Пінзеля, Антона Осинського, Франциска Олендзького, які працювали на Тернопільщині (м. Львів).
Померли
- 1860 — о. Іван Лужницький — український священник (с. Сороцько[12], нині Сороцьке в околиці Теребовлі);
- 1885 — о. Теофіль Томашівський — український священник (с. Мишковичі[12] в околиці Микулинців);
- 1894 — о. Йосиф Варапучинський — український священник (с. Прошова[12] в околиці Тернополя);
- 1926 — о. Іван Волянський — український священник, релігійний і громадський діяч (с. Дичків в околиці Тернополя);
- 1942 — Мелітон (Ярмусь) — релігійний діяч; від 1922 — послушник Почаївської лаври (м. Кременець);
- 1944 — Яків Топорков — російський військовик, учасник німецько-радянської війни 1941—1945 (с. Новосілка в околиці Підгайців, похований у Підгайцях).
У Тернополі
- 2012 — Тадей Давидко — український актор, режисер; у 1962—2012 — актор Тернопільського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.
За межами краю
- 1785 — Людвіка Потоцька (з дому — Мнішек), засновниця парафіяльного костелу та монастиря вінцентинів (місіонерів) у Микулинцях, удова Юзефа Потоцького, дідича, зокрема, Тернополя Збаража, Залізців (м-ко[13], нині с. Красичин, Польща);
- 1919[14] — Дмитро Вітовський — український військовик, Державний секретар військових справ ЗУНР, полковник УГА; воював на Тернопільщині (поблизу м. Ратібора, Сілезія, Німеччина, нині м. Рацібуж, Польща[15], похований у м. Берліні, Німеччина, 2002 урочисто перепохований у Львові)[16];
- 1946 — Теофіл Волошин — український військовик (сотник УСС), громадський діяч (м. Перм, нині РФ);
- 1958 — Михайло Паладійчук — український військовик, громадський діяч (Канада);
- 1965 — Франтішек Ланґер — чеський прозаїк, драматург; у 1917—1937 — редактор збірника «Зборів» (м. Прага, Чехія);
- 1967 — о. Андрій Мельник — український священник, письменник, редактор, журналіст, краєзнавець (м. Філядельфія, США);
- 1970 — Ганна Бабіївна — українська акторка театру й кіно (м. Харків);
- 1991 — Вадим Вітенко — український вчений у галузі геології (м. Львів).
Примітки
- ↑ Луців, М., Уніят, В., Чухрій, А. Ріпинці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 644. — ISBN 978-966-457-228-3.
- ↑ 2,0 2,1 Мельничук, Б., Уніят, В. Бариш // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 593. — ISBN 978-966-457-228-3.
- ↑ Волянюк, С. Як загинув курінний «Сірих Вовків» // Galinfo. — 2017. — 12 січ. — (Історія).
- ↑ Білянський, В., Мельничук, Б., Щавінський, В. Кут // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 78. — ISBN 978-966-457-228-3.
- ↑ Погорецький, В., Федечко, М., Чорпіта, Я. Чортків // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 439. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ 2 cерпня у Тернополі оголошено Днем жалоби // Тернопільська міська рада. — 2018. — 1 серп.
- ↑ Żyła, W. Kościół OO. Dominikanów w Tarnopolu : 1749—1779. — Lwów : Czciąkami Drukarni Polskiej, 1917. — S. 67—70. (пол.)
- ↑ Вітаємо з ювілеєм Миськіва Мар’яна Григоровича // Вісник Львівського університету. Серія хімічна. — 2017. — Вип. 58. — Ч. 1. — С. 241—243.
- ↑ За інформацією тернопільських ЗМІ.
- ↑ Плішка Володимир / Статистика виступів в Україні // Офіційний сайт ФФУ.
- ↑ Плішка Володимир Володимирович / Статистика виступів // Офіційний сайт ПФУ.
- ↑ 12,0 12,1 12,2 Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 282, 450, 464. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
- ↑ Krasiczyn, miasteczko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. — S. 612. (пол.)
- ↑ У багатьох инших джерелах, в т. ч. у ТЕСі — 4 серпня.
- ↑ Веденєєв, Д. Вітовський Дмитро Дмитрович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ин.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2005. — Т. 4 : В — Вог.— С. 635. — ISBN 966-02-3354-X.
- ↑ Гай-Нижник, П. Доставка для уряду Директорії українських грошей з Німеччини. Загибель Державного секретаря Військових Справ ЗУНР Дмитра Вітовського // Аратта. — 2012. — 23 вер.
Джерела
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6.
- Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014.
