Ярослав Падох

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Науковець, адвокат, освітянин
Ярослав Падох
Ярослав Падох на світлині
Ярослав Падох на світлині
Народження: 14 грудня 1908
м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, нині Україна
Смерть: 28 серпня 1998
м. Нью-Йорк, США
Громадянство: size Польща → size США
Родина: батько — Микола, дружина — Ірина, дві дочки
Освіта: Стрийська гімназія, Львівський та Ягелонський університети
Робота: професор УВУ, адвокат, журналіст, редактор
Творчість: книги з права
Наукова діяльність: автор низки історично-юридичних статей у виданні «Енциклопедія українознавства», також в англомовному варіанті «Encyclopedia of Ukraine»
Громадська діяльність: Президент Світової ради НТШ, голова НТШ у США
Примітки: гімназійний однокласник Степана Бандери

д-р Ярослав Падох (в англомовних джерелах Jaroslaw Padoch, Yaroslav Padokh; 14 грудня 1908, м. Бучач, нині Україна — 28 серпня 1998, Нью-Йорк, США) — український учений-правознавець, адвокат, освітянин, журналіст, редактор, громадський діяч української діаспори США, пластун. Доктор права (1940), професор (1946), дійсний член Наукового Товариства імени Шевченка (НТШ, 1949). Голова НТШ в Америці (1977—1990). Президент Світової ради НТШ у 1982—1992 роках.

Життєпис

21 жовтня 1928: Генеральна рада «Загону Червона калина» в Академічному домі у Львові. Зліва праворуч сидять: Степан Охримович, Володимир Калинович, Володимир Ерденбергер, Євген Пеленський, Богдан Чехут, Осип Грицак, Роман Ерденбергер, Михайло Поточняк. Стоять: Осип Тюшка, нн, Остап Каратницький, Степан Бандера, Юліан Гошовський, Ярослав Рак, Ярослав Падох, Роман Щуровський

Ярослав Падох, син Миколи, народився 14 грудня 1908 року в м. Бучачи Бучацького повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії (нині районний центр на Тернопільщині, Україна).

Певний час навчався у Стрийській гімназії, де його однокласником, зокрема, у ІІb в навчальному році 1920/1921 був Степан Бандера, майбутній лідер ОУН[1]. Зі С. Бандерою вони були пластунами, членами однієї ланки «Червона калина»[2].

Очевидно, склавши матуру, студіював право у Львівському і Ягеллонському (Краків, зокрема, 1931 р. закінчив юридичний факультет цього вишу[3]) університетах у 1927—1932 роках[4].

З 1937 року працював як адвокат[5], у 1930-х[3] мав адвокатську практику в Галичині (міста Стрий, Львів, Краків)[4]. Також працював як науковець. Був докторантом Львівського[3], а також Українського вільного університетів (УВУ) в Празі. В УВУ отримав ступінь доктора права 1940 року[5] і працював на посаді приват-доцента.

1945 року переїхав до Німеччини, в 1947—1949 роках працював на посаді професора історії права УВУ в Мюнхені (Баварія). Фахівець з українського права, історії західноєвропейського права. З 1949 року мешкав у США. Стажувався в Університеті Сент-Джонса (штат Нью-Йорк). Студіював економіку в провідних університетах 1952—1953 роках, з 1953-го по 1956 — у м. Брукліні (США)[4]. Певний час працював у Ратгерському (Ротжерському[4]) університеті (штат Нью-Джерсі). З 1960-х проживав у Вашингтоні та Нью-Йорку[3].

У лютому 1959 востаннє спілкувався зі С. Бандерою, отримав від нього лист подяки за пожертву на потреби ОУН 20 дол., хоча не був її членом. На пропозицію Степана Ленкавського допомагати адвокатови-німцю Гансови Нойвіртови погодився працювати без гонорару[2].

Ярослав Падох помер 28 серпня 1998 року в м. Нью-Йорку (США).

Громадська діяльність

Ярослав Падох був активним громадським діячем української діаспори в США. Зокрема, обирався головою НТШ у США, президентом Світової ради НТШ, членом Товариства українських правників. Також був дійсний член Українського історичного товариства (США), членом Українського конґресового комітету Америки (УККА, 1962-го на громадських засадах став секретарем організації[2]), Пластової старшини в США (голова Головної пластової старшини у США, 1958—1960 роки[4]). Головний секретар Українського народного союзу (найстаріша українська фінансова установа США[2]) від 1958 року.

Доробок

Сферою наукових зацікавленостей д-ра Падоха були історія давнього українського судового та процесуального права. Залишив значний рукопис, архів, перелік справ якого опублікований у книзі «Рукописна спадщина Ярослава Падоха» (2000). Серед його праць, зокрема:

  • «Ґрунтовий процес Гетьманщини XVII—XVIII ст.» (1938);
  • «Міські суди на Україні після 1648 р.» (1948);
  • «Давнє українське судове право. Конспект викладів» (1949);
  • «Ідеї гуманності й демократизму в карнім праві княжої України» (1949);
  • «Нарис історії українського карного права» (1951);
  • «З минулого української адвокатури. Спроба історичного нарису» (1962);
  • «Проблема підсудності» (1974);
  • «Джерела процесового права» (1976);
  • «Проблема приватноправового характеру процесу» (1977);
  • «Предмет історії українського права в УВУ й його викладачі (1921—1981)» (1983);
  • «Суди й судовий процес старої України» (1990);
  • «Ґрунтове судочинство на Лівобережній Україні в другій половині XVII—XVIII столітті» (1994).

Автор низки історично-юридичних статей у виданні «Енциклопедія українознавства», також в її англомовному варіанті «Encyclopedia of Ukraine», зокрема:

Примітки

  1. Sprawozdanie Dyrekcji Państwowego Gimnazjum w Stryju za rok szkolny 1921. – Stryj : drukiem Augusta Olbricha i syna w Stryju, 1921. – S. 22–23. (пол.)
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Плохій, С. Убивство у Мюнхені. По червоному сліду. – Family Leisure Club, 2017. – С. ?. – ISBN 6171240311, 9786171240315.
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 Падох Ярослав // cyclop.com.ua.
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 Весна, Головин, с. 12.
  5. 5,0 5,1 Падох Ярослав (Босняк) // Пластовий портал.

Джерела

Посилання

Зауваги