Ярослав Косарчин

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Військовик,
громадсько-політичний діяч
Ярослав-Василь Косарчин
Ярослав-Василь Косарчин
Ярослав-Василь Косарчин
Инші імена: Ярослав Косарчин
Псевдо: «Байрак», «Козак», «7-7», «Вівчар»
Народження: 15.08.1919
с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача, Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 13.12.1951
с. Сваричів, Рожнятівський район, нині Івано-Франківська область, Україна
Поховання: невідоме, символічна могила — на Нагірянському цвинтарі, поблизу меморіялу Українських січових стрільців та УГА
Громадянство: size ЗУНРsize Польща → size УРСРsize Українська держава (1941)
Родина: батько — Григорій, сестра — Наталя
Освіта: Нагірянська школа , Бучацька державна гімназія, Львівський ветеринарний інститут
Робота: організатор-люстратор Бучацького відділення «Українського кооперативного банку» («Українбанку»)
Військова служба: майор УПА OUN-r Flag 1941.svg
Політична діяльність: в.о. крайового провідника ОУН «Карпати»
Громадська діяльність: академічне товариство «Ватра»
Відзнаки: Срібний Хрест Бойової Заслуги 2 клясу
Примітки: загинув унаслідок зради

Ярослав-Василь Коса́рчин (псевда: «Байрак», «Козак», «7-7», «Вівчар», повне ім'я: Яросла́в-Василь Григо́рович Коса́рчин; 15 серпня 1919, с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача, Україна — 13 грудня 1951, с. Сваричів, нині Україна) — український військовик, громадський діяч. Майор УПА, командир Калуського тактичного відтинку УПА (ТВ-23) «Магура» (квітень 1945 — осінь 1949), крайовий провідник ОУН «Карпати» (1949—1951). Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-ї кляси (1946). Випускник Бучацької державної гімназії, організатор-люстратор Бучацького відділення Українбанку.

Життєпис

Дитинство, юність, навчання

Ярослав-Василь Косарчин народився 15 серпня 1919 року[1] в селі Нагірянці[2] (нині в межах м. Бучача, центру однойменного району на Тернопільщині, Україна) в родині Григорія Коса́рчина. Мав сестру Наталю[3].

Середню освіту здобув у польськомовній Бучацькій державній гімназії, в якій навчального року 1929/1930 закінчив I клясу[4],1932/1933 — IVa (серед одноклясників у ці роки — Людвік Рутина, Марія Боцюрків, Лєліґдовичі[5])[6], 1935/1936 — VIIa (серед одноклясників — Людвік Рутина, Володимир Гаврилишин)[7], 1936/1937 — VIII (серед одноклясників — Марія Барановська, Адольф Лєліґдович[8]). Навчання закінчив у весняному семестрі 1937 року, склавши випускні іспити (матуру)[2]. За спогадами о. Людвіка Рутини, вони разом з Косарчиним отримали свідоцтва зрілости[9]

Певний час працював на посаді організатора-люстратора Бучацького відділення «Українського кооперативного банку» («Українбанку») перед Другою світовою війною[10].

Восени 1940 року переїхав до Львова, де після вступних іспитів став студентом Львівського ветеринарного інституту[3] (нині Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького). Під час навчання разом із сестрою Наталею мешкали на вулиці Коперніка неподалік палацу Потоцьких. На початках навчального року 1940/1941 ще не було сильного контролю більшовиків над студентами, який сильно зріс пізніше, у висліді чого деякі студенти почали переховуватися. Після відновлення навчання у виші вже за гітлерівської окупації (12 квітня 1942) став працювати в академічному (студентському) товаристві «Ватра», яке відновило свою діяльність та як секція студентів ветеринарії увійшло до складу Союзу українських студентів (СУС). 22 червня СУС перестав існувати і свої повноваження передав створеному за сприяння Українського Центрального Комітету (УЦК) Об'єднанню праці українських студентів (ОПУС), перший з'їзд членів якого відбувся 3—4 липня 1942. З лютого до квітня 1944, до моменту свого виїзду в старшинську школу УПА «Олені-1» у Карпатах, Ярослав Косарчин очолював провід товариства «Ватра»[3]. Організував охорону українських викладачів вишів у Львові, оскільки їх переслідували під час нацистської окупації.

У лавах ОУН та УПА

Символічна могила Ярослава Косарчина на меморіялі Українських січових стрільців та УГА на Нагірянському цвинтарі

До лав ОУН вступив 1939 року, у 1940—1942 роках очолював студентську референтуру ОУН.

З 1944 року в лавах УПА, до середини липня пройшов вишкіл у старшинській школі «Олені-1», закінчив навчання зі ступенем старшого булавного. Після навчання служив як наставник у старшинській школі.

У вересні 1944 року призначений ад'ютантом командира 5-ї Дрогобицької військової округи (ВО)-5 «Маківка»[11]. У складі групи провів кілька боїв з чекістами, зокрема, на Дрогобиччині, під Туркою. Зиму 1944—1945 провів у криївці в селі Корналовичах Самбірського району. Після початку весни, коли зійшов сніг, перейшли до лісу, мали сутички з совітами на Турківщині, Самбірщині та инших теренах Дрогобицької округи, неподалік від Унятичів Дрогобицького району ледь вийшли з чекістської засади[12].

З весни 1945 року по 1949-й — командир Калуського тактичного відтинку (ТВ-23) «Магура». Влітку 1946 (або в серпні 1947[13]) року Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) за заслуги підвищила його до рангу сотника. Від 14 квітня 1949 по 1951 рік — крайовий провідник ОУН «Карпати»[14]. 1949 року наказом Військового Секретаріату УГВР присвоєно ранг майора[13].

Ярослав Косарчин, за одними даними, загинув у бою зі спецпідрозділом МҐБ (за иншими — підірвав себе гранатою[15]) 13 грудня 1951 року в с. Сваричеви Рожнятівського району Станіславської (нині Івано-Франківської) области[1] після того, як зрадник видав криївку[13]. За спогадами Емілії Волощук, разом з ним загинули троє чи четверо повстанців. За переказами, тіла загиблих совіти зазвичай звозили на Рожнятівську цегельню.

1996 року спорудили й освятили[1] символічну могилу Ярослава Косарчина на Нагірянському цвинтарі Бучача[16] поряд з иншими похованнями учасників національно-визвольних змагань, зокрема, січових стрільців.

Нагороди

Вшанування пам'яти

На честь Ярослава Косарчина:

  • названа вулиця в м. Калуші
  • на фасаді приміщення Калуської ЗОШ № 3 на вул. Дзвонарській встановлено пам'ятну дошку (скульптор — Ігор Семак, архітектор — Петро Макогін, кошти надав Роман Галібей, товариш Ярослава Косарчина по підпіллю в 1941—1944 роках), яку урочисто відкрили 14 жовтня 1999 року[16]
  • 12 жовтня 1999 року в актовій залі Бучацької РДА відбулося представлення книги Миколи Когута «Повстанська доля Байрака»[16]
  • Восени 1999 року відбулися заходи з вшанування пам'яти Ярослава Косарчина на Калущині.
  • 12 квітня 2000 рішенням Калуської станиці колишніх вояків УПА Ярослав Косарчин обраний її почесним комбатантом (посмертно)
  • 13 грудня 2001 — урок пам'яти в Калуській ЗОШ № 3, панахида на місці загибелі
  • 2018 року в Калуській центральній бібліотеці імені Тараса Шевченка відбулися історико-краєзнавчі діалоги «Бучач – Сваричів – Калуш: Ярослав Косарчин – сотник УПА, крайовий провідник ОУН «Карпати», приурочені до 77-ї річниці Проголошення акту про відновлення Української держави 30 червня 1941 та 100-річчю від дня народження Ярослава Косарчина[13].

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Гуцал, Кривецький, с. 186.
  2. 2,0 2,1 Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazjum w Buczaczu za rok szkolny 1936-1937. — Buczacz, 1937. — S. 41. (пол.)
  3. 3,0 3,1 3,2 Когут, М. Герої не вмирають. — Калуш : ПП «Артекс», 2002. — Кн. 2. — С. 9—10. — ISBN 966-538-077-X.
  4. Sprawozdanie Dyrekcyi Państwowego Gimnazjum w Buczaczu za rok szkolny 1929/30. — Buczacz, 1930. — S. 32. (пол.)
  5. Очевидно, принаймні преставники родини власника ресторану в місті.
  6. Sprawozdanie Dyrekcji Państwowego Gimnazjum w Buczaczu… 1932-1933. — Buczacz, 1933. — S. XXXV [75]. (пол.)
  7. Sprawozdanie Dyrekcji Państwowego Gimnazjum w Buczaczu… 1935-1936. — Buczacz, 1936. — S. 56. (пол.)
  8. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazjum w Buczaczu… 1936-1937. — S. 52. (пол.)
  9. Цю інформацію подав Микола Козак.
  10. Качалуба, Т., Шипилявий, С. Кредитова кооперація в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 313. — (Український архів, т. XXVII).
  11. Мизак, Н. Гибель командира 23 Калуського тактичного відтинку «Магура» — Ярослава Косарчина, пс. «Козак», «Байрак» // За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга четверта. — Чернівці : Букрек, 2004. — іл. — С. 302.
  12. Когут, М. Герої не вмирають… — Кн. 2. — С. 11—13.
  13. 13,0 13,1 13,2 13,3 В Бучачі менше знають про постать Ярослава Косарчина, ніж у Калуші — Оксана Тебешевська // Вікна. — 2018. — 7 липня.
  14. Квазіенциклопедія ОУН-УПА.
  15. Витвицька, О. Ярослав Косарчин «Байрак» (1919-13.12.1951 р.р.) — в. о. Крайового провідника ОУН Карпатського краю.
  16. 16,0 16,1 16,2 Когут, М. Герої не вмирають… — Кн. 2. — С. 4—6.
  17. Лицарі Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го та 2-го класів.

Джерела, література

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
У Сваричеві відбулася панахида за загиблим сотником УПА Я.Косарчиним ("Байрак") // ТРК Незалежність. — 2018. — 29 черв.
В Сваричеві вшанували пам'ять полеглого воїна УПА Ярослава Косарчина та його побратимів // ТРК Незалежність. — 2017. — 19 груд.
У Калуші відбулись історико-краєзнавчі діалоги. CiTiVi 2018 // Телеканал СіТіVі. — 2018. — 29 черв.

Зауваги