Ян Ґольський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
дідич, шляхтич
Ян Ґольський
Інші імена: Ян Ґульський (Jan Golski)
Народження: ймовірно, бл. 1555
Смерть: до 16.10.1613
Громадянство: Річ Посполита
Родина: дружина — Зофія, брат — Станіслав
Робота: каштелян галицький, кам'янецький
Військова служба: теребовельський войський
Примітки: гербу Роля

Ян Ґольський (іноді Ян Ґульський, пол. Jan Golski (Golski), ймовірно, бл. 1555 — до 16 жовтня 1613) — польський шляхтич гербу Роля, військовик та урядник Речі Посполитої. Дідич маєтностей на Тернопільщині, зокрема міст Янова, Бучача, Підгайців, Чорткова.

Життєпис

варіант гербу Роля

Невідомо про точний час народження Яна Ґольського, ким були його батьки. Враховуючи те, що 1577 року набув маєтність, можна припустити, що народився, ймовірно, 1555 року. Дідичною маєтністю Ґольських (іноді Ґульських) гербу Роля було село Ґолє (Gole) у колишньому Пшедецькому повіті[1] (нині Пшедеч є містом Кольського повіту Великопольського воєводства). Невідомо, як опинився в Галичині. Ян був, напевно, молодшим братом[2] Станіслава Ґольського[3] (?—1612), воєводи подільського, руського, дідича, зокрема, Бучача, Чорткова, Підгайців[4], який першим «перенісся» на Поділля[5]. Ймовірно, якийсь родинний стосунок до Яна може мати Пйотр Ґольський, який 1552 року забезпечив посаг дружині Маріанні з Белецьких, сини яких Кшиштоф та Ян 1578-го продали свою частку на селі Ґолому[6].

Був очільником залоги Теребовлянського замку за часів старости Якуба Претвича[7]. Як теребовельський войський записаний свідком у письмовій присязі Криштофа Косинського, яку той склав для князя Василя Костянтина Острозького 10 лютого 1593 поблизу П'ятки після програної повстанцями битви (з печаткою, іншими свідками були Якуб Претвич, староста Олександр Вишневецький, волинський хорунжий Вацлав Боговитин, Василь Гулевич)[8].

1577 року (за іншими даними, 1557 року[9]) став дідичем (купив) села Довгого, на землях котрого заснував та розпочав будувати містечко Янів (для відсутности плутанини називали Янів Теребовельський, існування містечка зафіксоване в 1590, 1594 роках) і замок. Для збільшення доходів з міста надав кошти для будівництва мостів через річки Серет, Гнізну[10]. Король Сиґізмунд ІІІ Ваза 1604 року дозволив йому брати мито — 1 шеляг за коня чи вола, що тягнули віз з товарами[11] — для їх утримання в доброму стані.

Посідав уряди войського теребовельського, каштеляна галицького (зокрема, у 1605 — 31 липня 1606[12]) та кам'янецького (його попередником був Якуб Потоцький, який 13 червня 1611 отримав уряд брацлавського воєводи[13]).

1611 року разом з дружиною фундували римо-католицьку парафію в Янові Теребовельському, першого (дерев'яного), наступного — мурованого костелів у місті[14].

По смерти рідного брата Станіслава, який був бездітним, Ян став дідичем Бучача, Чорткова (тут деякі земельні ділянки Станіслав відписав ченцям-домініканцям[5]), Підгаєць та інших поселень, отже, успадкував[3] принаймні частину маєтностей брата.

Ян Ґольський помер до 16 жовтня 1613 року[13], свої маєтності він відписав дружині Зофії[5], яка заповіла поховати себе поряд з чоловіком у крипті парафіяльного костелу в Підгайцях[15].

Сім'я

Був одружений із Зофією із Замєхова (Стадніцькою), дітей не мали[6]. Разом з дружиною певний час мешкали у Кобиловолоках[16], записали фундуш для парафіяльного костелу Святої Трійці в Підгайцях[17].

Примітки

  1. Boniecki, s. 193.
  2. Принаймні у Бонєцкого відомості про нього йдуть після відомостей про Станіслава.
  3. 3,0 3,1 Ostrowski, J. K. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 17. — S. 86. — ISBN 978-83-89273-71-0.
  4. Czortków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. — S. 873. (пол.) — S. 873.
  5. 5,0 5,1 5,2 Niesiecki, K. Korona polska… — Lwów, 1738. — Т. 2. — S. 248.
  6. 6,0 6,1 Boniecki, s. 194.
  7. Ковальчук, М. Теребовлянський замок. Історична розвідка. — Львів : Каменяр, 1997. — С. 68. — ISBN 966-7255-00-X.
  8. Яворницький, Д. Історія запорізьких козаків. — Т. 2. — С. 63—64.
  9. Івахів, Г., Онишко, В. Довге // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 257. — ISBN 978-966-457-246-7.
  10. Ostrowski, J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Janowie Trembowelskim // Materiały… — Cz. I. — T. 17. — S. 151—152.
  11. Janów (3), pow. Trembowelski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. — S. 425. (пол.) — S. 425.
  12. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV–XVIII wieku: spisy / opracowal K. Przyboś. — Wrocław — Warszawa — Krakόw — Gdańsk — Łódź : Polska akademia nauk, Biblioteka Kόrnika, 1987. – T. 3 : Ziemie ruskie. – Zeszyt 1 : Urzędnicy wojewόdztwa Ruskiego XIV–XVIII wieku (Ziemie Halicka, Lwowska, Przemyska, Sanocka): spisy. — S. 44, 333. — ISBN 83-04-0251213-4 całość, ISBN 83-04-01814-4.
  13. 13,0 13,1 Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku: spisy / pod redakcją Antoniego Gąsiorowskiego. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — T. 3 : Ziemie ruskie, zesz. 3 : Urzędnicy Podolscy XIV–XVIII wieku: spisy / opracowali E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka. — S. 68.
  14. Ostrowski, J. K. Kościół… w Janowie Trembowelskim… — S. 153.
  15. Ostrowski, J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Materiały do dziejów… — Cz. I. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — S. 144. — ISBN 83-85739-34-3.
  16. Łoziński, W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — T. 2. Lwów, 1904. — S. 69.
  17. Ostrowski, J. K. Kościół p.w. Św. Stanisława biskupa i męczennika oraz klasztor dominikanów w Czortkowie // Materiały… — Cz. I. — T. 17. — S. 114.

Джерела

Зауваги