Ян Тарчалович

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Особа

Ян Тарчаловіч (пол. Jan Tarczałowicz; 1869 — 1923, Польща) — польський освітянин та освітній діяч, архітектор, історик архітектури, інженер[1]. Певний час працював на Тернопільщині.

Життєпис

Ян Тарчалович народився 1869 року[2][3], ймовірно, на теренах нинішньої Польщі. Очевидно, що здобув вищу освіту у Львові[4].

На межі XIX—XX ст. творив у Львові[2], у 1900 році мешкав за адресою вул. Крашевського, 23. 4—6 червня 1900 року брав участь у ІІІ з'їзді польських істориків у Кракові[5]. 1901 року був членом першої дирекції промислово-мистецької спілки «Złoty Róg» у Львові, яка займалася купівлею-продажем виробів прикладного мистецтва[6]. Дещо пізніше[2] певний час мешкав у місті Закопаному[7], де входив до складу гмінної ради та громадської організації «Towarzystwo Tatrzańskie»[4].

1908 року працював на посаді учителя професійної школи з обробки дерева у місті Закопаному[8], а 1910 року – професора цього навчального закладу[9]. 1910 року призначений на посаду інспектора Крайової (галицької) шкільної ради.Шаблон:Fact У 1911[10], 1913 роках професор Тарчаловіч обіймав посаду інспектора, приділеного до бюро Крайової шкільної ради[11]. З 1912 року працював на посаді директора школи будівельних ремесел (інша назва — промислова школа[12]) у місті Бучачі. Певний час працював на посаді професора промислової школи в Кракові.

Був членом Політехнічного товариства (Towarzystwo Politechniczne) у Львові, зокрема, 1900 року[13]. За його та ще кількох львівських і краківських митців, архітекторів на чолі з Влодзімєжем Тетмаєром (Włodzimierz Tetmajer) ініціативи 1911 року[14] заснували польське мистецьке товариство імені Віта Ствоша (Towarzystwo im. Wita Stwosza) у Кракові, членом якого він був, зокрема, 1913 року[15] — його віце-президент[16] . Заангажувався для підтримки псевдонаукових поглядів Людвіка Стасяка (Ludwik Stasiak) — польського маляра і вкрай націоналістичного історика мистецтва-дилетанта[17].

Ян Тарчаловіч помер 1923 року[2], похований на Раковицькому цвинтарі у місті Кракові[3].

Доробок

  • за його проектом 1906 року виготовили новий вівтар для костелу при монастирі черниць-бенедиктинок у Львові, який знищили за радянських часів[18]
  • проєкт мурованого неоготичного костелу, збудованого в 1908—1909 роках у місті Устриках-Долішніх (нині центр Бещадського повіту Підкарпатського воєводства [19])
  • проект дерев'яного костелу Матері Божої Шкаплірної з елементами закопанського стилю в селі Вітуві (1909[2] будувалась у 1910—1912)[20]
  • проект дерев'яного костелу в селі Юркуві (нині Лімановського повіту Малопольського воєводства), в необароковій стилістиці (1913, збудований у 1914[2])
  • проект мурованого парафіяльного костелу в селі Трибухівцях (нині Бучацького району на Тернопільщині)[2], який він виконав безкоштовно[12]
  • автор статей у львівському виданні «Часопісмо технічне» (Czasopismo Techniczne): «Ренесанс у Польщі» і «Пам'ятки архітектури галицького Поділля» (обидві — № 18, 1900), «Пам'ятки архітектури галицького Поділля» (обидві — № 19, 1901).[21]
  • рисунки до книги Владислава Лозінського (Władysław Łoziński) «Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku: architektura i rzezba» (видання 1901 року)[22].
  • розвідка «Petrus Henrici de Polonia» у виданні товариства імені Віта Ствоша «Sztuka», присвячена будівничому Празької катедри (Львів)[16].
  • Пробував свої сили також на ниві мистецтвознавства, зокрема, досліджував дерев'яну дзвіницю парафіяльного костелу в Бохні[23].

Відзнаки

  • 1896 року отримав нагороду за проект відзнаки для членів Львівського політехнічного товариства[4]
  • 1913 року згаданий у довіднику як особа, нагороджена ювілейним хрестом за заслуги[11].

Світлини

Примітки

  1. Na prowincji. Konkurs na zabawkę // Kurjer Lwowski. — 1909. — № 306 (3 lipca). — S. 4. (пол.)
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 Biernat, M. Kościół parafialny… — S. 292.
  3. 3,0 3,1 Jan Tarczałowicz // nieobecni.com.pl (пол.)
  4. 4,0 4,1 4,2 Biernat, M. Kościół parafialny… — S. 292 (прим.).
  5. Pamiętnik III Zjazdu Historyków Polskich w Krakowie : urządzonego przez Towarzystwo Historyczne Lwowskie w dniach 4. 5 i 6 czerwca 1900. — Kraków : Drukarnia C. K. Uniwersytetu Jagiellońskiego, Nakł. uczestników zjazdu, 1901. — S. 154. (пол.).
  6. Z Towarzystwa im. Wita Stwosza // Kurjer Lwowski. — 1913. — № 82 (19 lutego). — S. 2. (пол.)
  7. Historia powstania kosciola i parafii Matki Bozej Szkaplerznej w Witowie. (пол.)
  8. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1908. – Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1908. – S. 722. (пол.)
  9. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1910. – Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1910. – S. 777. (пол.)
  10. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1911. – Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1911. – S. 69. (пол.)
  11. 11,0 11,1 Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1913. – Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1913. – S. 69. (пол.)
  12. 12,0 12,1 Biernat, M. Kościół parafialny… — S. 286.
  13. Kronika. Towarzystwo Politechniczne // Kurjer Lwowski. — 1900. — № 96 (6 kwietnia). — S. 3. (пол.)
  14. Tow. imienia Wita Stwosza // Kurjer Lwowski. — 1911. — № 165 (11 kwietnia). — S. 5. (пол.)
  15. Kronika. Zbiorowa podróż artystyczna // Kurjer Lwowski. — 1913. — № 144 (29 marca). — S. 3. (пол.)
  16. 16,0 16,1 Z Towarzystwa im. Wita Stwosza // Kurjer Lwowski. — 1913. — № 82 (19 lutego). — S. 2. (пол.)
  17. Biernat, M. Kościół parafialny… — S. 293.
  18. Вул. Вічева, 2 — Свято-Покровський монастир Сестер Студійського уставу УГКЦ
  19. Parafia Rzymskokatolicka Najświętszej Maryi Panny Królowej Polski w Ustrzykach Dolnych. (пол.)
  20. Drewniany kościół pw. Matki Boskiej Szkaplerznej
  21. Там само. — S. 351.
  22. Pismiennictwo techniczne Polskie. I. Architektura. // Przeglad Techniczny. — 1908. — № 33. — S. 399. (пол.)
  23. Literatura i sztuka // Kurjer Lwowski. — 1908. — № 566 (3 grudnia). — S. 5. (пол.)

Джерела

  • Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 368 s.; 508 il. — S. 9, 286, 292—293. — (Materiały do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)