Ян Потоцький (канівський староста)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, урядник, благодійник
Ян Потоцький
Инші імена: Jan Potocki
Народження: після 1751
Смерть: після 1799
Громадянство: size Республіка Обидвох Націй
Родина: батько — Юзеф Потоцький, мати — Пелагея з Потоцьких, дружина — Йоанна з Потоцьких, діти — Маріанна, брати — Іґнацій Єжи, Юзеф Макарій, Домінік, Францішек Пьотр, Каєтан, Павел Потоцькі
Освіта: колегіуми єзуїтів у Львові і Римі (Collegium Romanum, нині Папський григоріянський університет)
Робота: канівський староста 1773 р. (попередник — брат Іґнацій Потоцький)
Громадська діяльність: благодійник ГКЦ
Примітки: дідич Бучача та кількох навколишніх сіл

Ян Потоцький (пол. Jan Potocki; після 1751 — після 1799) — польський шляхтич гербу Золота Пилява, урядник в українських землях Корони Польської в Республіці Обидвох Націй (Речі Посполитій). Дідич Бучача та кількох навколишніх сіл, канівський староста. Благодійник Греко-католицької церкви (нині УГКЦ).

Життєпис

Варіянт гербу Золота Пилява

Наразі не відомо про точні дату та місце народження Яна Потоцького. За даними Анни Сильвії Чиж і Бартломея Ґутовського, народився близько 1750 року[1]. За даними сайту Марека Мінаковського, його старші брати-близнюки Каєтан[2] і Павел народилися 31 березня 1751 року[3] в улюбленій маєтності батька[4], с. Семенівці[2] Львівської землі Руського воєводства Королівства Польського, однієї з частин федеративної Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої; нині село Пустомитівського району Львівської области, Україна). Їхнім батьком був львівський каштелян Юзеф Потоцький гербу Золота Пилява (пом. 21.12.1764), дідич, зокрема, Монастириськ[5], матір'ю — друга дружина батька Пелагея з Потоцьких (пом. після 1794), дочка тлумацького старости Єжи Потоцького[4] гербу Срібна Пилява[6], внучка співдідича Підгайців, великого коронного гетьмана Фелікса Казімєжа Потоцького[7]. Після смерти батька виховувати синів матері допомагала Катажина Коссаковська з Потоцьких[4] на Підгайцях, молодша сестра матері[8]. Певний час опікуном неповнолітніх синів померлого Юзефа Потоцького був його брат Антоній Міхал, дідич міст, зокрема Устя-Зеленого, Гусятина.

1764 року, після смерти батька, разом з братами Каєтаном та Павелом навчалися у Львівському колегіумі єзуїтів, а їхнім виховником став о. Григорій Пірамович Т. І., який походив зі спольщеної вірменської родини. Ельжбета Александровська вказувала, що Ян разом з братами Павелом та Каєтаном під опікою о. Пірамовича виїхали в «освітню подорож»[9] до Франції та Італії восени 1767. Прибули до Риму, де навчалися в колегіумі єзуїтів (Collegium Romanum, нині Папський григоріянський університет).[9]

1773 року[10] посів уряд канівського старости, який відступив йому старший брат Іґнацій Єжи[11] (давніше о. Садок Баронч писав, що цей уряд Ян Потоцький отримав від Миколи Василя Потоцького[12]).

Ставши дідичем Бучача[13], до міста разом з дружиною прибув 1 лютого 1779[12]. 5 вересня 1784 написав дарчу грамоту для церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі, чим збільшив матеріяльне забезпечення пароха (попередню дарчу написав М. В. Потоцький)[14]. Оскільки він не мав синів, права бути дідичами Бучача отримали його брати Павел і Каєтан[15]. Можна припустити, що він був дідичем не тільки самого Бучача, а й кількох инших сіл, що входили до складу Бучацького ключа. Принаймні його брат о. Каєтан був дідичем м-ка Бариша[16] (не виключено, що й навколишніх сіл[17]), Порохови[18], Підзамочка в Заліщицькому окрузі (крайсі)[19], Сороків[20], Нагірянки, бучацьких передмість Ґавронця[19], Королівки[20] та инших[19].

1792 року створив власний відділок козаків[4]. У містечку Ботьках (нині село Більського повіту Підляського воєводства Польщі) приймав у гостях свого старшого брата о. Іґнація (пом. 1794?), який став духівником, парохом у Казімєжі Малій, а 16 липня 1794 року він виїхав від брата Яна з Ботьків, бо почувався погано, передчуваючи свою смерть[11].

Точні дата та місця смерти й поховання не відомі. Сайт Марека Мінаковського стверджує, що після 1799 року[21], Анна Сильвія Чиж і Бартломей Ґутовський — 1799, не подавши джерел[1]. Не виключено, що це трапилося в Ботьках.

Сім'я

Дружина — Йоанна з Потоцьких, молодша дочка одного з очільників Барської конфедерації Йоахима Кароля Потоцького (пом. 1791)[22] гербу Золота Пилява[23]. 1786 року Бучач потрапив під секвестр за рішенням трибуналу з невідомих причин[24] (не виключено, що за борги[17]). 7 червня 1786 через виїзд до Великого князівства Литовського Йоанна Потоцька права розпоряджатися маєтністю Бучачем передала рідному брату чоловіка о. Каєтанови Потоцькому[12], каноніку ґнєзненському, краківському[1] через відсутність у нього сина(ів)[15].

Ян Потоцький з дружиною мали дорослу дочку Маріанну, яка стала дружиною Міхала Шимановського (1774—1826, Варшава)[25], дідича Лєшна[26], сина коронного регента Францішека Шимановського[15] гербу Єзера (пом. 1799, Варшава)[27], а після розлучення вдруге вийшла заміж за графа Тадеуша Антонія Мостовського гербу Доленга (1766—1842)[28], письменника, видавця, державного діяча.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Czyż, A. S., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia Franczak (Bydgoszcz), 2009. — 118 il. — S. 19. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)
  2. 2,0 2,1 Kajetan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15033). (пол.)
  3. Paweł Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15032). (пол.)
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 Dymnicka-Wołoszyńska, H. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1695—1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 72—73. (пол.)
  5. Не виключено, що й розташованих поблизу сіл.
  6. Jerzy Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.365.214). (пол.)
  7. Przyboś, A. Potocki Feliks (Felicjan, Szczęsny) Kazimierz h. Pilawa (zm. 1702) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII. — S. 812. (пол.)
  8. Katarzyna Potocka z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 11.434.846). (пол.)
  9. 9,0 9,1 Aleksandrowska, E. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1981. — T. XXVI. — S. 530. (пол.)
  10. Іноді, вочевидь помилково, подають, що близько 1782 року; див.: Potoccy (07) (пол.)
  11. 11,0 11,1 Szczygielski, W. Potocki Ignacy h. Pilawa (1738—1794?) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 830—831. (пол.)
  12. 12,0 12,1 12,2 Barącz, s. 34—36.
  13. За даними Томаша Скшипецкого, 8 листопада 1764 у Львові оформили акт дарування «Миколая на Бучачі, Потоці, Городенці, Печеніжині Потоцького воєводича белзького», за яким місто Бучач з палацом, передмістями, селом Підзамочком та ще 14-ма, належними до Бучацького «ключа», отримували Антоній Міхал і його брат, львівський каштелян Юзеф Потоцькі (див.: Skrzypecki, Т. Н.. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 78—79. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)). Дещо раніше А. С. Чиж і Б. Ґутовський писали, що свої маєтності Микола Василь Потоцький відписав дітям Юзефа Потоцького (бл. 1695—1764), а Бучач та Канівське староство отримав Ян (див.: Czyż, A. S., Gutowski, s. 19).
  14. Barącz, s. 143—144.
  15. 15,0 15,1 15,2 Barącz, s. 70.
  16. Quirini-Popławski, R. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Baryszu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — S. 16. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  17. 17,0 17,1 Власне дослідження автора(ів).
  18. Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskej w Porchowej // Materiały do dziejów sztuki sakralnej… — Cz. I. — T. 18. — S. 175. (пол.)
  19. 19,0 19,1 19,2 Barącz, s. 76—77.
  20. 20,0 20,1 Barącz, s. 80.
  21. Jan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15034). (пол.)
  22. Szczygielski, W. Potocki Jachim Karol h. Pilawa (zm. 1791) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVIII/1. — S. 50—56. (пол.)
  23. Dunin Borkowski, J. Almanach blękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 757—758. (пол.)
  24. Barącz, s. 35.
  25. Michał Szymanowski h. Jezierza (ID: psb.19079.7). (пол.)
  26. Żychliński, T. Potoccy herbu Pilawa // Złota ksiega szlachty polskiej. — Poznań, 1892. — Rocz. XIV. — S. 97. (пол.)
  27. Franciszek Szymanowski h. Jezierza (ID: 6.599.119). (пол.)
  28. Tadeusz Antoni hr. Mostowski h. Dołęga (ID: dw.16953)

Джерела

Зауваги