Ян Потоцький (канівський староста)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, урядник, благодійник
Ян Потоцький
Инші імена: Jan Potocki
Народження: після 1751
Смерть: після 1799
Громадянство: size Республіка Обидвох Націй
Родина: батько — Юзеф Потоцький, мати — Пелагея Потоцька, дружина — Йоанна Потоцька, діти — Маріанна, брати — Іґнацій, Юзеф Макарій, Домінік, Францішек Пйотр, Каєтан, Павел Потоцькі
Освіта: колегіуми єзуїтів у Львові і Римі (Collegium Romanum, нині Папський григоріянський університет)
Робота: канівський староста 1773 р. (попередник — брат Іґнацій Потоцький)
Громадська діяльність: благодійник ГКЦ
Примітки: дідич Бучача

Ян Потоцький (пол. Jan Potocki; після 1751 — після 1799) — польський шляхтич гербу Золота Пилява, урядник в українських землях Корони Польської в Республіці Обидвох Націй (Речі Посполитій). Дідич Бучача та кількох навколишніх сіл, канівський староста. Благодійник Греко-католицької церкви (нині УГКЦ).

Життєпис

Варіянт гербу Золота Пилява

Наразі не відомо про точні дату та місце народження Яна Потоцького. Його старші брати-близнюки Каєтан[1] і Павел народилися 31 березня 1751 року[2] в улюбленій маєтності батька[3], с. Семенівці[1] Львівської землі Руського воєводства Королівства Польського, однієї з частин федеративної Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої; нині село Пустомитівського району Львівської області, Україна). Їхнім батьком був львівський каштелян Юзеф Потоцький гербу Золота Пилява (пом. 21.12.1764), дідич, зокрема, Монастириськ[4], матір'ю — друга дружина батька Пелагея з Потоцьких (пом. після 1794), дочка тлумацького старости Єжи Потоцького[3] гербу Срібна Пилява[5], внучка співдідича Підгайців, великого коронного гетьмана Фелікса Казімєжа Потоцького[6]. Після смерти батька виховувати синів матері допомагала Катажина Коссаковська з Потоцьких[3] на Підгайцях, молодша сестра матері[7]. Певний час опікуном неповнолітніх синів померлого Юзефа Потоцького був його брат Антоній Міхал, дідич міст, зокрема Устя-Зеленого, Гусятина.

1764 року, після смерти батька, разом з братами Каєтаном та Павелом навчалися у Львівському колегіумі єзуїтів, а їхнім виховником став о. Григорій Пірамович Т. І., який походив зі спольщеної вірменської родини. Ельжбета Александровська вказувала, що Ян разом з братами Павелом та Каєтаном під опікою о. Пірамовича виїхали в «освітню подорож»[8] до Франції та Італії восени 1767. Прибули до Риму, де навчалися в колегіумі єзуїтів (Collegium Romanum, нині Папський григоріянський університет).[8]

1773 року[9] посів уряд канівського старости, який відступив йому старший брат Іґнацій[10].

Новим дідичем Бучача став за заповітом канівського старости Миколи Василя Потоцького[11]. До міста разом з дружиною прибув 1 лютого 1779[12]. 5 вересня 1784 написав дарчу грамоту для церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі, чим збільшив матеріяльне забезпечення пароха (попередню дарчу написав М. В. Потоцький)[13]. Оскільки він не мав синів, права бути дідичами Бучача отримали його брати Павел та Каєтан.[14] Можна припустити, що він був дідичем не тільки самого Бучача, а й кількох инших сіл, що входили до складу Бучацького ключа. Принаймні його брат був дідичем м-ка Бариша[15], сіл Підзамочка у Заліщицькому окрузі (крайсі)[16], Сороків[17], Нагірянки, бучацьких передмість Ґавронця[16], Королівки[17] та инших[16].

1792 року створив власний відділок козаків[3]. У містечку Ботьках (нині село Підляського воєводства Польщі) приймав у гостях свого старшого брата о. Іґнація, який став духівником, парохом у Казімєжі Малій. 16 липня 1794 він виїхав від нього з Ботьків, бо почувався погано, передчуваючи свою смерть[10].

Точні дата та місця смерти й поховання невідомі. Сайт Марека Мінаковського подає дату після 1799 року[18]. Не виключено, що це трапилося в Ботьках.

Сім'я

Дружина — Йоанна Потоцька, молодша дочка одного з очільників Барської конфедерації Йоахіма Кароля Потоцького. 1786 року Бучач потрапив під секвестр за рішенням трибуналу з невідомих поки причин[12]. 7 червня 1786 з причини виїзду до Великого князівства Литовського дідичка графиня Йоанна Потоцька права на дідицтво міста передала рідному братові чоловіка — каноніку ґнєзненському, краківському[11] через відсутність у нього сина(ів)[14] — графу Каєтанові Потоцькому. Оригінал грамоти перебував у родовому архіві графів Потоцьких у Бучачі[12]. З дружиною мали дорослу дочку Маріанну, яка стала дружиною Міхала Шимановського (1774—1826, Варшава)[19], дідича Лєшна[20], сина коронного регента Францішека Шимановського[14] гербу Єзера (пом. 1799, Варшава)[21], а після розлучення вдруге вийшла заміж за графа Тадеуша Антонія Мостовського гербу Доленга (1766—1842)[22], письменника, видавця, державного діяча.

Примітки

  1. 1,0 1,1 Kajetan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15033). (пол.)
  2. Paweł Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15032). (пол.)
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 Dymnicka-Wołoszyńska, H. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1695—1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 72—73. (пол.)
  4. Не виключено, що й розташованих поблизу сіл.
  5. Jerzy Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.365.214). (пол.)
  6. Przyboś, A. Potocki Feliks (Felicjan, Szczęsny) Kazimierz h. Pilawa (zm. 1702) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII. — S. 812.
  7. Katarzyna Potocka z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 11.434.846). (пол.)
  8. 8,0 8,1 Aleksandrowska, E. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1981. — T. XXVI. — S. 530. (пол.)
  9. Іноді, вочевидь помилково, подають, що близько 1782 року; див.: Potoccy (07) (пол.)
  10. 10,0 10,1 Szczygielski, W. Potocki Ignacy h. Pilawa (1738—1794?) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 830—831. (пол.)
  11. 11,0 11,1 Czyż, A. S., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia Franczak (Bydgoszcz), 2009. — 118 il. — S. 19. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)
  12. 12,0 12,1 12,2 Barącz, s. 35.
  13. Barącz, s. 143—144.
  14. 14,0 14,1 14,2 Barącz, s. 70.
  15. Quirini-Popławski, R. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Baryszu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — S. 16. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  16. 16,0 16,1 16,2 Barącz, s. 76—77.
  17. 17,0 17,1 Barącz, s. 80.
  18. Jan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15034). (пол.)
  19. Michał Szymanowski h. Jezierza (ID: psb.19079.7). (пол.)
  20. Żychliński, T. Potoccy herbu Pilawa // Złota ksiega szlachty polskiej. — Poznań, 1892. — Rocz. XIV. — S. 97. (пол.)
  21. Franciszek Szymanowski h. Jezierza (ID: 6.599.119). (пол.)
  22. Tadeusz Antoni hr. Mostowski h. Dołęga (ID: dw.16953)

Джерела

  • Barącz, S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia Gazety narodowej, 1882. — 168 s. (пол.)


Зауваги