Ян Кароль Мнішек

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Шляхтич, масон
Ян Кароль Вандалін Мнішек
Народження: 1716
Смерть: 19.9.1759
Варшава, нині Польща
Громадянство: Річ Посполита
Родина: батько — Юзеф Вандалін Мнішек, матір — Констанція Тарло, дружина — Катажина із Замойських, діти — Ельжбета, Людвіка, Станіслав Єжи, Юзеф Ян, Міхал Єжи Вандалін
Освіта: навчався удома під керівництвом ченця-піяра
Робота: ловчий великий коронний, підкоморій ВКЛ, галицький, калуський, щуровицький та яворівський староста
Військова служба: генерал-лейтенант
Політична діяльність: посол сеймів
Громадська діяльність: один з перших організаторів масонства в Польщі, організатор масонської ложі у Вишівці
Відзнаки: орден Білого орла

Ян Кароль Вандалін Мнішек[1] гербу власного (пол. Jan Karol Wandalin Mniszech; 1716 — 19 вересня 1759, Варшава, нині Польща) — польський шляхтич гербу Мнішек (Кончиць), державний, політичний і військовий діяч, дипломат, посол сеймів Речі Посполитої, посідач маєтностей на Тернопільщині. Один з перших організаторів масонства в Польщі, організатор масонської ложі у Вишнівці. Брат дідички та фундаторки Людвіки Потоцької.

Життєпис

Ян Кароль Мнішек народився 1716 року. Його батьком був Юзеф Вандалін Мнішек (1670—1747) — польський шляхтич, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої, магнат, другий тесть коронного гетьмана Юзефа Потоцького. Родовою маєтністю батька були Ляшки Муровані (нині с. Муроване на Старосамбірщині). Матір — друга дружина батька, дочка люблінського воєводи Констанція Тарло. Старшим братом Яна Кароля був Єжи Авґуст Мнішек.

Навчався удома під керівництвом ченця-піяра Деметріуша Францішека Колі. Самостійної політичної діяльності не провадив, а допомагав старшому брату, власне після 1748 року щодо створення придворної партії, яка підтримувала Потоцьких та протидіяла іншій партії — «Фамілії» князів Чорторийських.

1733 року як яворівський староста і посол Варшавської землі брав участь у варшавській конвокації, а 27 квітня підписав акт ухваленої тоді генеральної конфедерації. 1736 року був послом пацифікаційного сейму.

Як один з перших організаторів масонства (вільномулярства) в Польщі 1742 року заснував у Вишнівці ложу старошотландського типу з 4-ма ступенями, яка не мала своєї назви[2]. 3 серпня 1744 року був нагороджений орденом Білого орла. Восени 1754 року як посол Ломжинської землі Мазовецького воєводства брав участь у Варшавського сейму. Наприкінці жовтня 1755-го в супроводі свити зі 146 осіб, 9 карет, 356 коней вирушив з дипломатичною місією до Стамбулу, звідти виїхав додому у вересні 1756 року.

У липні 1759 разом з братом Єжи Авґустом поїхав на засідання Коронного трибуналу, де маршалок коронний оскаржив невигідне для Мнішеків рішення коронного канцлера Яна Малаховського у справі щодо маєтностей[3] Рокитне[4] (нині смт, Київщина) та Ольшаниця (Київське воєводство)[3].

Архітектор італійського походження Якуб Фонтана працював над перебудовою палацу Мнішеків при вулиці Сенаторській (1754—1755), правдоподібно, також їх палацу на вулиці Мьодовій[3] у Варшаві.

Я. К. Мнішек був фундатором будівництва костелів у Вишнівці (костел святого Станіслава, 1757, нині руїна[5]) та Ляшках Мурованих, вівтаря в Яворові, церкви святого Юрія у Яворові.

Зловживав вином, що, ймовірно, призвело до передчасної серті. Ян Кароль Мнішек помер 19 вересня 1759 року в м. Варшаві (Польща), був похований у крипті костелу реформатів у цьому місті.

Уряди (посади), звання

Завдяки протекції брата отримав кілька урядів та маєтностей, зокрема, старости галицького[6], калуського, яворівського, щуровицького, голомбського, селецького, ловчого коронного (з 7 січня 1736 після брата), генерал-лейтенанта коронного війська, великого литовського підкоморія (з 21 травня 1742), шефа кінного реґіменту імені королеви.

Сім'я

Був одружений з Катажиною із Замойських гербу Єліта (1722—1771[7]), дочкою Міхала Здзіслава Замойського, великого коронного ловчого[8], тестем якого був князь Михайло Сервацій Вишневецький. Катажина Замойська передала Любешів разом з усім любешівським маєтком у спадок чоловікові[9], привнесла Вишнівець та прилеглі до нього маєтності, після весілля пара проживала у цьому місті[2], також була дідичкою містечка Ожигівців[10] (нині село в околиці Волочиська). Шлюб Я. К. Мнішек та К. Замойська взяли 1741 року[2]. Діти:

  • Ельжбета — дружина Яна Домбського
  • Людвіка — дружина Анджея Казімєжа Сулковського
  • Станіслав Єжи — ротмістр панцерний, хорунжий великий коронний
  • Юзеф Ян — хорунжий великий коронний
  • Міхал Єжи[3] — великий коронний маршалок.

Примітки

  1. Іноді у джерелах згаданий як Ян Вандалін Мнішек → див.: Ożohowce al. Nowy Zbaraż // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. — S. 796. (пол.) — S. 796.
  2. 2,0 2,1 2,2 Dymnicka-Wołoszyńska, s. 463.
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 Dymnicka-Wołoszyńska, s. 464.
  4. Rokitna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. — S. 704. (пол.)
  5. Мороз, В. Вишнівець релігійний: старий і новий // RISU.
  6. Номінований на уряд 23 листопада 1756 року, який 9 грудня 1757 відступив іновроцлавському воєводі Анджею Замойському → див.: Urzędnicy województwa ruskiego XIV-XVIII wieku… — S. 70.
  7. Katarzyna Zamoyska z Zamościa h. Jelita (ID: 4.285.232). (пол.)
  8. Michał Zdzisław Saryusz Zamoyski z Zamościa h. Jelita (ID: 5.367.214).
  9. Бірюліна, О. 525 років від часу першої писемної згадки про смт. Любешів (1484) Волинської області // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2009 рік / управління культури і туризму Волинської ОДА; Волинський краєзнавчий музей; Волинська ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. — Луцьк, 2008. — С. 140—143.
  10. Ożohowce al. Nowy Zbaraż // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. — S. 796. (пол.) — S. 796.

Джерела

  • Черкаська, Н. Описи дуклянського архіву Мнішків як джерело з історії приватної архівістики XVIII ст. // Київська старовина. — 2012. — № 4 (406). — С. 123—130.</ref>
  • Dymnicka-Wołoszyńska, H. Mniszech Jan Karol (1716—1759) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3 zeszyt 90. — S. 463—465. (пол.)
  • Urzędnicy województwa ruskiego XIV-XVIII wieku : ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka; spisy / opracował Kazimierz Przyboś. — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1987. — 417 s. — (Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku; t. 3, zesz. 1). (пол.)

Посилання

Зауваги

]]]