Януш Тишкевич

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, урядник
Януш Тишкевич
Janusz Tyszkiewicz.jpg
Народження: бл. 1590
Смерть: 1649
м. Ужендів, нині Красницького повіту Люблинського воєводства, Польща
Громадянство: Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Родина: батько — Теодор (Фридерик) Тишкевич-Логойський, матір — Софія Заславська, дружина — Ядвіґа Белжецька, діти — Христина
Робота: урядник, київський воєвода, державний та політичний діяч
Політична діяльність: учасник сеймів
Громадська діяльність: фундатор монастиря босих кармелітів (Бердичів), благодійник РКЦ
Примітки: римо-католик

Януш Тишкевич власного гербу (бл. 1590 – 1649, м. Ужендів, нині Польща) — шляхтич, магнат, меценат, державний та політичний діяч Речі Посполитої, посідач маєтностей на Тернопільщині.

Життєпис

варіант гербу Тишкуевичів

Народився близько 1590 року[1]. Його батьком був дідич м. Ходорова початку 17 ст. граф Теодор (Фридерик) Тишкевич-Логойський[2], матір'ю — дружина батька княжна Софія Заславська.

Був комісаром від Речі Посполитої для укладення домовленостей: з козаками у 1623 та 1625 (Куруківський договір[3]) роках, з московитами — 1632-го.

1627 р. заснував у Бердичеві монастир босих кармелітів і подарував йому чудотворний образ Божої матері, який здавна зберігався в будинку його предків. У грамоті на заснування монастиря, на спорудження при ньому кляштору Бердичів вперше називається містечком. 1630 р. Януш Тишкевич дарує замок католицькому ордену босих кармелітів під розташування кляштора тa в основу монастирського господарства.

1630 року при ньому зруйнували православну церкву Київського замку для будівництва костелу[4]. 1633 року разом з гетьманом польним коронним Марціном Казановським надали кошти для робіт з будівництва костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та кляштору в Теребовли[5]. За даними козацьких літописів, 1648 року притісняв православних у Києві, сприяв діяльності монахів-домініканців, бернардинців, єзуїтів у місті[6].

1636 року вчинив напад на маєтності тещі. Потім вона подала позов до Галицького земського суду на зятя стосовно нищення ним міст Язловця, Городка, Заліщиків, Чернелиці (також місцевого замку).[7]

1643 року за 18 км від Бердичева у Богданівському лісі була ставка Богдана Хмельницького (до нині ліс називається Богданівським). У червні 1648 війська під керівництвом соратника Богдана Хмельницького Максима Кривоноса, які йшли на Зборів, завдали цілий ряд ударів військам під проводом князя Єремії Вишневецького (серед них були багато солдатів Я. Тишкевича з Бердичівського гарнізону), звільнили ряд населених пунктів Житомирщини: Бердичів, П'ятку, Чуднів, Бистрик та інші.

Уряди (посади): київський воєвода та генеральний староста київського краю (близько 1630 р.), староста житомирський, снятинський[8]. Учасник битв Хмельниччини, зокрема, під Костянтиновом (Росолівцями), Пилявцями (розпочав бій[9]).

Дожиттєвий посідач Берем'ян після смерти дружини Ядвіґи[10]. Надав кошти:

  • для виготовлення позолоти св. Хреста Господнього (розп'яття) костелу в Люблині, для цього також було збудовано каплицю
  • для відновлення, зміцнення будівель, фортифікування Сокальського монастиря бернардинів.
  • для Київського колегіуму єзуїтів — 30000 злотих, забезпечених на маєтностях у Ходорові, Бжищові; також для ордену домініканців
  • для відновлення будівлі костелу в Житомирі
  • для монастиря домініканців у Мурафі (околиця Шаргороду, Вінничина)
  • сприяв поселенню, проведенню діяльності домініканців у Вінниці.

Я. Тишкевич помер, за одними даними, 25 квітня 1649 року в м. Ужендові[1] (Urzędów, нині Красницького повіту Люблинського воєводства, Польща) під час повернення з коронаційного сейму[11], за давнішими — король та пани взнали про смерть воєводи 26 лютого[12].

Сім'я

Одружений з донькою Ядвіґи на Бучачі[13] Белжецької — внучкою Єжи Язловецького[14]. Мав майновий конфлікт з тещею[15].

Примітки

  1. 1,0 1,1 Jan hr. Tyszkiewicz-Łohojski h. Leliwa (ID: 1.618.230).
  2. Chodorów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. — S. 610. (пол.)
  3. Щоденник походу проти запорізьких козаків // Коли земля стогнала / упорядник, автор передмови В. Щербак. — К., 1995. — С. 398—399.
  4. Щербак, В. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654 рр. — К., 1989. — С. 9.
  5. Betlej, A. Kościół p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klasztor OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków, 2009. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 17. — S. 356.
  6. Извлеченіе изъ козацкихъ лѣтописей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К., 1874. — С. 40.
  7. Нагірний, В. Початок та основні етапи будівництва замку // Чернелицький замок… — С. 33.
  8. Tyszkiewiczowie (03)
  9. Вирський, Д. Анонімний «Катафалк рицерський» (1650 р.) про початок козацької революції (кампанія 1648 р.) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (лист.-груд.). — С. 178.
  10. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów, 1862. — S. 87—88.
  11. Вирський, с. 183.
  12. Новицький, І. Адам Кисіль, воєвода київський // Коли земля стогнала… — С. 356.
  13. Niesiecki, K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów, 1743. — T. 4. — S. 422.
  14. Niesiecki, K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — 1728. — T. 1. — S. 70.
  15. Łoziński, W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów, 1904. — T. 2. — S. 130—131.

Джерела

  • Чернелицький замок // Пам'ятки України. — 2015. — 7—9 (191) (лип.—вер.). — 84 с.

Посилання

Зауваги