Якуб Потоцький

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Урядник, дідич
Якуб Потоцький
портрет Якуба Потоцького, замок у Ланьцуті
портрет Якуба Потоцького, замок у Ланьцуті
Інші імена: Яків Потоцький
Народження: 1554
Смерть: 26.1.1613 </br>м. Смоленськ, нині РФ
Громадянство: Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Родина: батько — Миколай, мати — Анна з Чермєнських, дружини — Ядвіґа з Прусиновських, Ядвіґа з Тарновських, діти — Катажина, Миколай, Ян, Станіслав, Якуб, брати — Ян, Анджей, Стефан, Миколай
Робота: староста генеральний подільський, летичівський, білоцерківський, білокамінський
Військова служба: придушував повстання Северина Наливайка, учасник військових походів
Громадська діяльність: благодійник Римо-католицької церкви
Примітки: кальвініст, потім римо-католик, поховаий у крипті костелу в Золотому Потоці

Якуб Потоцький (бл. 1554 — 26 січня 1613, м. Смоленськ, нині РФ) — польський шляхтич, військовик та урядник Речі Посполитої. Представник роду Потоцьких гербу Срібна Пилява. Дідич маєтностей на теренах нинішньої Тернопільщини, кальвініст, потім римо-католик, благодійник Римо-католицької церкви.

Життєпис

Варіант гербу Срібна Пилява
Ян і Якуб Потоцькі
Костел в Єзуполі
Місце поховання

Народився 1554 р. в сім'ї королівського ротмістра Миколая Потоцького[1] та його дружини Анни з Чермінських (1525–1579). Був третім сином у батьків, його рідні брати Ян (1551/1555—1611), Анджей (15531609), Стефан (15681631).

За текстом епітафії, змолоду мав перебувати при дворі короля Стефана Баторія у Семигородді. Після його сходження на трон Королівства Польського став придворним. Брав участь в інфляндській війні 1579—1582 років у полку королівських дворян. У вересні 1580 з власним почтом брав участь у битвах під Великими Луками, під Торопцем (20 вересня). Політично, як і брати, був пов'язаний з Яном Замойським. 1585 р. отримав від короля Чешибіси (нині смт Єзупіль), конфісковані від Самуеля Зборовського. У січні 1588 брав участь у виправі проти архикнязя Максиміліяна ІІ Габсбурга, входив до складу групи під командуванням Алєксандера Конєцпольського, яка 21 січня випередила армію Замойського в марші на Вільковєцьк. Брав участь у битві під Бичиною 24 січня. Правдоподібно, брав участь у битві з татарами під Баворовом у серпні 1589. На «пописі» шляхти під Бібркою (нині Львівщина) в серпні 1590 його рота гусарів мала 150 коней, потім — не більше 100. Посол сейму 1590—1591 років від Подільського воєводства. З братами Яном та Анджеєм брав участь в антикоролівському з'їзді шляхти в м. Єнджеюві у серпні 1592.

Брав участь у сходженні на молдавський трон Єремії Могили 1595 р., залишився там в полку брата при господарі, брав участь у битві під Сучавою (нині Румунія) зі Штефаном Разваном. Влітку 1596. повернувся, взяв участь на чолі своєї роти у придушенні повстання Северина Наливайка[2]

Був кальвіністом[3], перед 1598 р. змінив обряд на католицький; написав дарчу для будівництва костелу Внебовзяття Пречистої Діви Марії та кляштору домініканців у Чешибісах (роботи закінчені вже за його сина Миколая-«ведмежої лапи»), назву містечка змінив на Єзуполь[4]

Разом з братами брав участь в молдавських походах 1595 p., кінця 1607 р. Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля Сиґізмунда III Вази. 5 липня 1607 брав участь у битві під Ґузовом, в якій були розбиті загони рокошанів-повстанців. Довгий час був придворним королів Сиґізмунда II Авґуста та Сиґізмунда III Вази. 1609 р., після смерті брата Анджея, став його наступником на уряді кам'янецького каштеляна.

1611 р. брав участь в облозі Смоленська, зокрема, вночі з 12 на 13 квітня врятував ікону Матері Божої. За звитяги перед Річчю Посполитою король надав посаду коменданта залоги в Смоленську[5], пізніше брацлавського воєводи.

Помер 26 січня 1613 у Смоленську[6] (Якуб Пшонка стверджував, що з жалю за братом Стефаном, який потрапив у полон). Був похований у домініканському костелі в Золотому Потоці. Справу виплати йому сум, які була винна скарбниця Речі Посполитої, розглядала 1614 р. комісія бидгощська[7]

Уряди (посади), маєтності

Після смерті брата Яна в 1611 р. став старостою генеральним подільським. Був старостою білоцерківським, білокамінським (після капітуляції замку в Пайде (нині Естонія) 30 вересня[2]), летичівським[8].

До 1599 р. посідав Єзупіль[9] (тут за його розпорядження та сприяння будували квадратний на плані з чотирма наріжними вежами замок, домініканський костел, монастир[10]), частину Загайполя[11]. Крім цього, посідав м. Тисменицю з селами (Микитинці, Угорники, Підлужжя, Підпечери, Студенець, Клубівці). 1598 р. люблінський воєвoда Марек Собеський отримав згоду короля на те, щоб відступити Якубові Потоцькому королівщини Черніїв, Хом'яків (нині Хом'яківка Тисменицького району), Хриплин, Перевозець, «саліни» Велеш(с)ниця[4].

Заснування міста Єзуполя

За легендою, перед цим поселення називалося Чешибіси. Одного разу, згідно з народною легендою, під час наїзду татар польський шляхтич (Якуб Потоцький) втікав від них на своєму коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: «Єзус-Марія!» — кінь виніс його на суходіл. На подяку Богові воєвода дав обітницю заснувати на обох берегах Дністра міста (теперішні Єзупіль та Маріямпіль). 1597 р. містечко перейменували (стараннями власника — Якуба Потоцького) на Єзупіль.

Сім'я

Одружувався двічі. Перща дружина — Ядвіґа Прусіновська, сестра белзького воєводи Адама Прусіновського. Діти:

  • Катажина — дружина Яна Улінського, кам'янецького каштеляна
  • Микола Потоцький-«ведмежа лаба» — коронний гетьман

Друга дружина — Ядвіґа Тарновська (†після 1629), дочка буського старости, радомського, сандомирського каштеляна Станіслава Тарновського (Шаблон:Пом 1618), шлюб уклали 19 жовтня 1603. Діти:

  • Ян (†після 1620, потрапивши у ясир[12])
  • Станіслав (1600—бл.1647) — полковник коронних військ
  • Якуб (1608—1639/1650) — у чернецтві Домінік, провінціал-домініканець Руської провінції (1636).[8]

Примітки

  1. Поітм батько посів уряд стражника польного коронного.
  2. 2,0 2,1 Lipski, A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613)… — S. 19.
  3. Skrzypecki, s. 18.
  4. 4,0 4,1 Там само. — S. 20.
  5. Skrzypecki, s. 29.
  6. Skrzypecki, s. 229.
  7. Lipski, A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613)… — S. 20-21.
  8. 8,0 8,1 Potoccy (01) (пол.)
  9. Skrzypecki, s. 20.
  10. Skrzypecki, s. 27.
  11. Skrzypecki, s. 243.
  12. Czołowski, s. 67.

Джерела

  • Czołowski, A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — Lwów : drukarnia Wł. Łozińskiego, 1890. — 163 s. (пол.)
  • Lipski, A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — 178 s. — S. 18—21. (пол.)
  • Niesiecki, K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 697—699. (пол.)
  • Skrzypecki, T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)

Посилання

Зауваги

Першу версію цієї статті започаткував Дмитро Лоґуш.