Адальберт Галібей

Матеріал з Тернопедії
(Перенаправлено з Юрій-Адальберт Галібей)
Перейти до: навігація, пошук
Священик, капелан УГА
о. Адальберт Галібей
Інші імена: Адальберт-Юрій Галібей, Юрій-Адальберт Галібей
Народження: 9.04.1888
правдоподібно, м-ко Устя-Зелене, нині село, Монастириський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 13.06.1919
ліс поблизу с. Комарівка, нині Монастириський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — Павло, брати — о. Іван, Степан, Михайло
Освіта: народна школа, у Станисловові — польськомовна гімназія, духовна семінарія та богословський ліцей імені св. Івана Золотоустого. Віденський університет, інститут св. Августина, біблійні студії
Робота: префект Станиславівської духовної семінарії УГКЦ
Військова служба: капелан УГА (поручник)
Духовне служіння: сотрудник
Примітки: замордований

о. Адальберт Галібей (рідше о. Адальберт-Юрій Галібей, Юрій-Адальберт Галібей; 9 квітня 1888, правдоподібно, м-ко Устя-Зелене, нині село, Україна — 13 червня 1919, ліс поблизу с. Комарівки, нині Україна) — український греко-католицький священик, капелан УГА, освітянин. Рідний брат о. Івана, Михайла, Степана Галібеїв.

Ім'я

У більшості джерел зустрічається варіант його імені Адальберт[1][2][3][4][5][6]. У доступних звітах дирекції польськомовної Станиславівської цісарсько-королівської гімназії, де він навчався, фігурує як Wojciech Halibej (Войцех — польський відповідник імен Альберт чи Адальберт). Рідше зустрічаються варіанти імен Адальберт-Юрій[7][8] чи Юрій-Адальберт[9].

Життєпис

Адальберт Галібей народився, за даними Руслана Делятинського, 9 квітня[3] 1888 року[2][10], на думку Івана Драбчука, в містечку Усті-Зеленому[7], Богдана Пиндуса — ймовірно, в Усті-Зеленому[9] (Бучацького повіту коронного краю Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина, нині село Монастириського району на Тернопільщині, Україна) в сім'ї бідного рибалки Павла Галібея. Його братами були греко-католицький священик, громадський діяч, капелан УГА о. Іван Галібей, освітянин Степан Галібей, підприємець та громадський діяч Михайло Галібей. Галібеї — рід татарського походження[4].

Директор місцевої школи Годолльо[11], австрієць, імовірно французького походження, звернувся до Митрополита Андрей Шептицького, щоб той допоміг матеріально здібним синам Павла Галібея. Завдяки цій допомозі усі вони здобули відповідну освіту[4]. Очевидно, що Юрій-Адальберт закінчив народну школу, після цього — польськомовну гімназію в Станиславові (нині м. Івано-Франківськ; зокрема, 1901/1902 навч. року закінчив ІІ-а[12], 1903 — ІІІ-а[13], 1904 — IV-a[14], 1905 — V-a[15], 1906 — VІ-b[16] клас Станиславівської цісарсько-королівської гімназії). У 1908–1912 роках студіював у Станиславівських духовній семінарії та богословському ліцеї імені св. Івана Золотоустого (нині Івано-Франківський Богословський університет ім. св. Івана Золотоустого), у 1913–1918 — у Віденському університеті, інституті св. Августина, також мав біблійні студії. 7 грудня 1912 отримав свячення з рук єпископа Григорія Хомишина[2].

Працював на посаді префекта Станиславівської духовної семінарії (1912–1913)[2], викладачем[7] духівником[17]. Служив сотрудником (помічником священика) з правом управи парохії в с. Тумир Устецького деканату (4.1.1919–1.3.1919)[3], тимчасовим[5] сотрудником у м. Монастириську.

Від початку 1919 року був військовим капеляном УГА[9], певний час у ранзі поручника[18].

Помер вранці 13 червня 1919 у лісі поблизу с. Комарівки[5]. За даними Норберта Рибака, замордований польськими офіцерами-галерчиками разом зі старим священиком о. Захарієм Подляшецьким після захоплення міста Монастириська під час польсько-української війни 1918–1919 років у дикунський спосіб[19][20].

Могила отців Захарія Подляшецького та Юрія-Адальберта Галібея біля церкви Воздвиження Чесного Хреста, Монастириська

Примітки

  1. Дуда, І., Федечко, І. Монастириська // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 17. — ISBN 978-966-457-246-7.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Делятинський, с. 363.
  3. 3,0 3,1 3,2 Делятинський, с. 372.
  4. 4,0 4,1 4,2 Душенко, С. Устя-Зелене з присілками Грабина і Гірка // Бучач і Бучаччина… — С. 671.
  5. 5,0 5,1 5,2 Меґас, с. 39.
  6. Ювілей 130 ліття Станіславівської єпархії: історія і її творці // Місія Постуляційний центр УГКЦ. — 2015. — 26 квітня.
  7. 7,0 7,1 7,2 Драбчук, І. Галібеї – українці з татарською кров’ю // Галицьке слово. — 2011. — 30 грудня.
  8. Шипилявий, С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 394.
  9. 9,0 9,1 9,2 Пиндус, с. 333.
  10. У давніших джерелах є інші дати: близько 1884 року → див.: Шипилявий, с. 394; Пиндус, с. 333; або 1884 → див.: Драбчук, І. Галібеї – українці з татарською кров’ю.
  11. Іноді — Годалльо → див.: Драбчук, І. Галібеї – українці з татарською кров’ю.
  12. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Stanisławowie za rok szkolny 1902. — 1902. — S. 38.
  13. Sprawozdanie… Gimnazyum w Stanisławowie… 1903. — 1903. — S. 59.
  14. Sprawozdanie… Gimnazyum w Stanisławowie… 1904. — 1904. — S. 67.
  15. Sprawozdanie… Gimnazyum w Stanisławowie… 1905. — 1905. — S. 56.
  16. Sprawozdanie… Gimnazyum w Stanisławowie… 1906. — 1906. — S. 83.
  17. Спис інтернованих, зглядно конфінованих священиків і духовних осіб в Епархії Станиславівській // Український національно-визвольний рух на Прикарпатті в ХХ столітті. Документи і матеріали. — Івано-Франківськ, 2012. — Т. 1. — Кн. 1 : 1919—1929. — С. 101.
  18. Бучач і Бучаччина… — С. 432.
  19. Рибак, Н. Монастириська // Бучач і Бучаччина… — С. 271.
  20. За даними Богдана Пиндуса, загинув у бою → див.: Пиндус, с. 333; за даними Івана Драбчука, замордований польськими солдатами у с. Сороках.

Джерела

  • Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
  • Делятинський, Р. Станиславівська єпархія Греко-католицької церкви в суспільному житті Галичини (1885–1946 рр.). — Івано-Франківськ, 2017.
  • Меґас, О. Траґедія Галицької України. — Вінніпеґ : друкарня «Канадийського Фармера», 1920. — 253 с. — С. 39—45.
  • Пиндус Б. Галібей Юрій-Адальберт // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 333. — ISBN 966-528-197-6.

Зауваги