Юзеф Потоцький (каштелян)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, урядник, військовик
Юзеф Потоцький
Инші імена: Józef Potocki
Народження: близько 1695
Смерть: 21.12.1764
с. Семенівка, нині Пустомитівського району, Львівської области, Україна
Громадянство: size Республіка Обидвох Націй
Родина: батько — Александер Ян Потоцький, матір — Тереса з Тарлів, дружина — Констанція з Морштинів, Пелаґія з Потоцьких, діти — Іґнацій, Юзеф Макарій, Домінік, Францішек Пьотр, Павел, Каєтан, Ян, Маріанна, Пелаґея Маріанна
Робота: урядник
Військова служба: ротмістр панцирної корогви
Політична діяльність: посол сеймів, маршалок сеймику Галицької землі
Громадська діяльність: благодійник РКЦ, фундатор костелу в Монастириськах
Відзнаки: Орден Білого Орла
Примітки: римо-католик, він та його урядники притісняли

Юзеф Потоцький (пол. Józef Potocki, близько 1695 — 21 грудня 1764, с. Семенівка в околиці Пустомитів, нині Україна) — польський шляхтич, військовик, урядник Республіки Обидвох Націй, благодійник Римо-католицької церкви. Представник примасівської гілки роду Потоцьких, гербу Золота Пилява. Дідич маєтностей на Тернопільщині.

Життєпис

Варіянт гербу Золота Пилява

Юзеф Потоцький народився близько 1695 року. Старший син дідича Монастириськ, Устя-Зеленого, смоленського воєводи Александера Яна Потоцького та його дружини Тереси з Тарлів[1].

Замолоду навчався, подорожував Німеччиною, Францією; повернувся, знаючи кілька мов, володіючи військовим мистецтвом. Після смерти батька отримав Щирецьке староство, яке матір посідала ius communicativum. 1718 року був маршалком сеймику Галицької землі, що передував вальному; тоді ж був обраний послом на сейм у Городні (біл. Гродна, нині Білорусь). Протягом наступних літ панування короля Августа ІІ Сильного відійшов від політичного життя. 27 квітня 1733 року підписав акт генеральної конфедерації. Тоді вже був ротмістром панцирної корогви. Близько 1740 року став чорштинським старостою. За короля Августа ІІІ Фрідріха стояв осторонь боротьби двох кланів («партій») — «Фамілії» князів Чорторийських та «республіканців» Потоцьких.

1727 року записав дарчу для дерев'яного костелу в Монастириськах. Пізніше його коштом збудували мурований парафіяльний костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (нині церква Успіння Пресвятої Богородиці) в цьому місті. 1747 року надав 4000 золотих для проведення відправ в головному вівтарі костелу в Монастириськах[2]. Луї Адрієн Дюперрон де Кастера вважав Юзефа Потоцького одним з найбагатших у роді, оцінюючи його річний дохід у 14000 дукатів. Був дідичем міста Монастириськ, сіл Дмитровичів (нині Пустомитівського району на Львівщині), Юрківки (біля Ямполя). Улюблена маєтність — Семенівка в Щирецькому старостві (околиця Пустомитів поблизу Львова); тут його коштом відновили парафіяльний костел, в якому встановили пам'ятний надгробок матері. Мав чимало судових процесів з громадами, посесорами через те, що він та його урядники утискали їх (зокрема, у Солонці, Жирівці, Гуменцях). 1760 року став кавалером ордену Білого Орла. 21 червня 1760 за сприяння посла Франції Антуана Рене де Вуає, маркіза де Польмі через заслуги брата для політики Франції у Польщі посів уряд львівського каштеляна. За згодою короля[1] Микола Василь Потоцький з політичних міркувань відступив Юзефу Потоцькому 1762 року Канівське староство[3]. 6 лютого 1764 передконвокаційний сеймик Руського воєводства в Судовій Вишні обрав його каптуровим суддею Львівської землі. Підписав акт конфедерації Руського воєводства. Керував каптуровим судом, який почався у львівській ратуші 19 березня, тривав до 25 жовтня 1764[1].

8 листопада 1764 у Львові було оформлено акт дарування «Миколая на Бучачі, Потоці, Городенці, Печеніжині Потоцького воєводича белзького» (відпис перебуває в архіві домініканів у Кракові). За ним місто Бучач з палацом, передмістями, селом Підзамочком та ще 14 сіл, які належали до цього Бучацького ключа, отримували брати Потоцькі — Антоній Міхал і його брат — львівський каштелян Юзеф. Нові дідичі Бучача — Юзеф та Антоній Міхал Потоцькі — зобов'язувалися змурувати нову церкву в місті, бо стара руйнувалася[4]. За даними Володимира Січинського, 1760 року в Бучачі було три дерев'яні церкви, одна з яких — трибанною, зі склепінням, «дуже зарисованою, підпертою стовпами, обведена муром, в якіс дві фіртки», невідомим часом будівництва[5]. Не виключено, що це та дерев'яна церква, яка розташовувалася на місці теперішньої церкви Святої Покрови[6].

Помер 21 грудня 1764 в Семенівці[7][8]. Обряд поховання відбувся в костелі домініканів (нині церква Пресвятої Євхаристії, УГКЦ) у Львові 28 грудня[1].

Сім'я

Францішек Пйотр Потоцький

Був одружений двічі. Перша дружина — Констанція з Морштинів, дочка інфляндського воєводи Антонія Морштина, з якою мали дочку Маріанну. Друга дружина, з 1736-го, — Пелаґія з Потоцьких (пом. після 1794), дочка тлумацького старости Єжи Потоцького[1], внучка співдідича Підгайців, великого коронного гетьмана Фелікса Казімєжа Потоцького[9]. 1765 року як удова згадана в люстрації як посідачка Щирецького староства[10]. 1768 року вона згадана як дідичка містечка Бариша[11]. 1768 або 1769 року продала за 760000 злотих маєтність Устя-Зелене майбутньому белзькому каштеляну Юзефу Йоахиму Коморовському[12]. Діти (ними після смерти Юзефа Потоцького недовго опікувався його брат Антоній Міхал):

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 Dymnicka-Wołoszyńska, H. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1695—1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 72—73. (пол.)
  2. Ostrowski, J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 402 il. — S. 84—85. — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  3. Zielińska, Z. Potocki Mikołaj Basyli // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 114. (пол.)
  4. Skrzypecki, T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 78—79. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  5. Січинський, В. Деревяні дзвіниці і церкви Галицької України XVI – XIX ст. — Львів, 1925. — С. 9—11 [87—89].
  6. Власне дослідження автора(ів).
  7. Jan Potocki h. Pilawa (Złota). (пол.)
  8. Варто зауважити, що польські мистецтвознавці Пьотр Красний (Piotr Krasny) та Якуб Сіто (Jakub Sito) у своїй статті "«Pan Piotr Polejowski snycyrz lwowski» i jego dzieła w kościele Franciszkanów w Przemyślu" у примітках до С. 179 вказали, що благодійник храму Юзеф Потоцький помер 1751 року. Це — помилка, оскільки 1751-го в м-ку Залізцях помер його відоміший тезко — коронний гетьман та краківський каштелян Юзеф Потоцький, дідич, зокрема, Тернополя, Збаража → (див.: Link-Lenczowski, A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 59, 71. (пол.)); Власне дослідження автора(ів).
  9. Przyboś, A. Potocki Feliks (Felicjan, Szczęsny) Kazimierz h. Pilawa (zm. 1702) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 812. (пол.)
  10. Szczerzec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. — S. 854. (пол.)
  11. Quirini-Popławski, R. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Baryszu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej… — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I. — T. 18. — 509 il. — S. 14. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  12. Betlej, A. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Materiały do dziejów sztuki sakralnej… — Cz. I. — T. 18. — S. 297. (пол.)
  13. Szczygielski, W. Potocki Ignacy h. Pilawa (1738–1794?) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 829–831. (пол.)
  14. Żychliński, T. Potoccy herbu Pilawa // Złota ksiega szlachty polskiej. — Poznań, 1892. — Rocz. XIV. — S. 96. (пол.)
  15. Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 764. (пол.)
  16. Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 27. (пол.)
  17. Czappe, M. Potocki Franciszek Piotr h. Pilawa (1745—1829) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 127—132. (пол.)
  18. Czyż, A. S., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia Franczak (Bydgoszcz), 2009. — 118 il. — S. 19. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)
  19. 19,0 19,1 Potoccy (07) (пол.)
  20. Barącz, S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia Gazety narodowej, 1882. — S. 79—80. (пол.)
  21. Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 76—77.
  22. Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskej w Porchowej // Materiały do dziejów sztuki sakralnej… — Cz. I. — T. 18. — S. 175. (пол.)
  23. Quirini-Popławski, R. Kościół parafialny… w Baryszu… — S. 16.
  24. Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 70, 144.

Посилання

Зауваги