Церква новомучеників українського народу (Зборів)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Церква Новомучеників Українського Народу

Церква Новомучеників українського народу (давніше костел святої Анни) — мурована культова споруда у м. Зборові на (Тернопільщині, Україна. Пам'ятка архітектури XVIII століття місцевого значення (охоронний № 1912М). Споруджена і тривалий час діяла як парафіяльний костел, нині є парафіяльним храмом УГКЦ. Розташована на початку вулиці Богдана Хмельницького.

Історія

Римо-католицький період (костел святої Анни)

Будівля церкви (колишнього костелу св. Анни) розташована на початку вул. Б. Хмельницького — нині головної у місті.

Тут мав існувати костел, який дідич Зборова, кальвініст Марцін Зборовский (його родовою маєтністю був Зборів між Вислицею та Корчином, нині Польща) віддав своїм одновірцям. Його син Єнджей (коронний надвірний маршалок, помер 1598) повернув римо-католикам. Костел згаданий у реляції львівського єпископа Томаша Піравского 1615 року як філіальний від золочівського. Ймовірно, коштом дідича Зборова Якуба Собєського 1627 року збудували новий дерев'яний храм, який згорів 1668-го разом з містом під час татарського нападу. 1708 року храм відбудували, використовуючи соснову деревину.

Привілей, який 3 липня 1727 видав для парафії (костелу) Якуб Людвік Собєський, син короля, 1899 року в Золочеви віднайшов професор ц.-к. Золочівської гімназії д-р Зиґмунт Уранович, коли староство постановило всі старі папери здати на макулатуру. Однак професор не знав, чи цей привілей потім віддали зборівському пробощу, чи залишили в Золочеви[1].

Мурований костел спорудили протягом 1748—1755 років коштом Александера Сєдліского (Aleksander Siedliski) — державця села Пліснян, інфляндського[2] стольника[3] (відомий також тим, що 1757 року надав певні кошти для виготовлення та встановлення органів у львівському костелі Святої Трійці при монастирі тринітаріїв[4]).

Наріжний камінь споруди 8 травня 1748 посвятив Валентій Чехович, канонік та зборівський пробощ. Новозбудований храм 1766 року як костел святої Анни консекрував (освятив) львівський латинський архиєпископ-митрополит Вацлав Геронім Сєраковский. Тоді храм мав три вівтарі: головний (з образом Матері Божої) і два в раменах (вівтарі Антонія Падевського та Яна Непомуцького).

У костелі перебувала ікона Матері Божої з Ісусом на лівій руці. Чудотворну ікону купив ксьондз Казімєж Іжицкі (Kazimierz Irzycki), а освятив її львівський єпископ-суфраган Єжи Ґєдзінский (Jerzy Giedziński) 7 червня 1677 року. За традицією, ікона належала королеви Янови Собеському, дідичу Зборова, який разом з нею вирушав на військові виправи. Ймовірно, 1689 року король подарував її костелови (нині образ перебуває в конкатедрі в Любачеви).

Храм зазнав пошкоджень під час першої світової війни. 1922 року консерватор д-р Юзеф Пьотровский познайомився зі станом костелу. Того року направили дах (Абрагам Аксельрад, 160000 марок коштом уряду консерваторів). У листопаді 1922-го львівський архітектор Броніслав Віктор запропонував проект кошторису ремонту. 1923-го Вітольд Равский (Witold Rawski) створив проект вежки на сигнатурци. 1934 року новий ламаний дах накрили бляхою, найпевніше, тоді ж постала нова барокізуюча вежка сигнатурки за проектом львівського Вавжинця Дайчака; ці роботи вартували 18000 злотих.

1943 року нацистська влада вирішила вивезти церковні дзвони, проте четверо зборівчан їх сховали. Весною 2006-го під час ексгумації німецьких військових поховань їх було віднайдено. Вони добре збереглися і сьогодні скликають парафіян Зборова до храму.

Під час Другої світової війни храм потрапив під обстріл нападників та зазнав пошкоджень, а дзвіницю було зруйновано. З приходом радянської влади храм 1945 році був закритий, а згодом перебудований (облаштували новий дах) на двоповерховий склад і пункт прийому склотари.

Греко-католицький період

1992 року руїни храму передали для користування греко-католицькій громаді. На початку 1990-х років з благословення єпископа Михаїла Колтуна розпочали реконструкцію і розбудову святині за проектом архітектора Володимира Водоп'яна. Відповідальність за це було покладено на о. вікарія Василя Івасюка та о. Михайла Пошву, але через реорганізацію Зборівської єпархії роботи були призупинені. Храм споруджено на фундаментах костелу на колишніх оборонних валах, де проходила Зборівська битва.

Нове життя храм отримав у жовтні 2002 року з приходом на парафію о. Олега-Тадея Ноги. Церква отримала назву на честь блаженних новомучеників українського народу, проголошених святішим отцем Іваном Павлом ІІ під час візиту до України 27 червня 2001. Перша відправа у реконструйованому храмі відбулася 25 грудня 2002 року за участи та з благословення владики Михаїла Сабриги.

У власности парафії є проборство, господарські приміщення та катехитичний будинок.

Під час його реконструкції надбудували вежу, а також спорудили дзвіницю. В основі інтер’єру храму – роботи коваля Михайла Зарицького. Іконостас у храмі мурований місцевими майстрами за проктом о. Тадея. Храм внесено до реєстру національного культурного надбання у Тернопільській області як пам’ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 1912М).

Архиєпископ Тернопільсько-Зборівський Василь Семенюк здійснив візитацію парафії та освячення храму, іконостасу, престолу 10 червня 2012, а 2 грудня 2012 освятив дзвіницю.

Мистецька проблематика

Львівський мистецтвознавець Володимир Вуйцик припускав участь у роботах, пов'язаних зі спорудженням костелу, Франциска Кульчицького (Прим. його стаття про арх-ра в Szt Kres Wsch ІІІ). Цю думку підтримав мистецтвознавець Єжи Ковальчик, хоча в іншім місци цієї ж праці приписав авторство Мартинови Урбанікови. Крім того, Є. Ковальчик уважав фасад парафіяльного костелу Внебовзяття в с. Наварії (поблизу Львова) храму взірцем для фасаду зборівського костелу, також указував на подібність проєкцій та фасадів храму з львівським костелом святого Мартина, не поточнюючи ці взаємозв'язки.

Ф. Кульчицький вступив до цеху 1764 року, тому навряд чи він міг бути автором проекту; 1780 року тричі був тут. Також за 200 злотих у 1775—1783 роках виконав невідомі роботи (якщо Кульчицький тоді був тут, то зробив якісь дрібні роботи).

Хрестовий на плані костел та його дата будівництва наштовхують на думку про ймовірне авторство Бернарда Меретина. Однак примітивність деталей та якість архітектури не дозволяють приписати авторство проєкту споруди цьому архітектору. Будівля також нагадує годовицький костел Усіх святих, однак можна говорити тільки про розвиток та ошляхетнення проекту Меретином.

Свого часу Збіґнєв Горнунґ уважав, що майстер Пінзель або його челядники та учні у 1760-х роках виготовили бічні вівтарі для костелу[5]. Рафал Несторов уважав, що, на думку З. Горнунґа, Пінзель та його майстерня виконали дві різьблені фігури (святого Йосифа та невідомого святого чи пророка); також, що це є композиційною варіацією фігури бічного вівтаря городенківського костелу).

Примітки

  1. Przywileje miasta Złoczowa i jego okolicy // Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Złoczowie za rok szkolny 1901. — Złoczów, 1901. — S. 4—8.
  2. Інфляндія — це та частина земель Лівонського ордену, яка після Люблінської унії мала увійти до складу Речі Посполитої як кондомініум (спільне володіння) Литви й Польщі; див.: Мицик, Ю., Хинчевська-Геннель, Т. Люблінська унія 1569 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  3. Zborów 2.) Z., miasteczko, w pow. złoczowskim… — S. 526.
  4. Nestorow, s. 347
  5. Hornung, Z. Pinsel (Pinzel), imię nieznane (zm. ok. 1770) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszaw — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXVI/2, zeszyt 109. — S. 344. (пол.)

Джерела

  • Nestorow, R. Kościół parafialny p.w. Św. Anny w Zborowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», Drukarnia Narodowa S. A., 2005. — T. 13. — S. 331—355, il. 662—675. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-25-X. (пол.)
  • Zborów 2.) Z., miasteczko, w pow. złoczowskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo – Żyżyn. — S. 525—526. (пол.)

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Церква Новомучеників українського народу {{{2}}} // www.youtube.com. — 2014. — 25 травня.