Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Буцнів)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятка
Церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (Буцнів)
Церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
Церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
Тип і статус: архітектури національного значення
Стиль: бароко
Автор(-и): фундатор — Андрій Шумлянський
Будівництво: 1744 (закінчення)
Розташування: с. Буцнів, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Стан: добрий

Церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії[1] — культова споруда, парафіяльний храм Великоберезовицького деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в с. Буцневі Тернопільського району Тернопільської області. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 1598/1. Від 9 липня 2017 року є відпустовим місцем на наступні 7 років.

Історія

1729 р. староста Матвій Цивинський[2] подарував місцевим отцям василіянам ікону Богородиці — копію Белзької (тепер Ченстоховської) Божої Матері, яка невдовзі прославилася чудами: за хроніками, Божа Мати на цьому образі плакала правдивими, ревними сльозами на очах багатьох людей, присутніх у монастирській церкві. Аби переконатися, що це так, Атанасій Шептицький, митрополит Києво-Галицький, двічі висилав до Буцнева спеціяльні комісії. На основі їх висновків владика особливою грамотою від 25 січня 1737 проголосив Буцнівську ікону Божої Матері чудотворною. Стара дерев'яна монастирська церква стала замалою.

Мурована Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії збудована 1744 року як церква монастиря отців василіян. Кошти для будови надав буцнівський староста Андрій Шумлянський[3] гербу Корчак[4] (пом. до 24 травня 1750)[5], шляхтич з українського роду.

1751 р. після переїзду ченців-василіян із Буцнева до Крехівського монастиря свою церкву вони передали місцевій греко-католицькій громаді — храм став парафіяльним[6].

Магнат, дідич маєтностей на Тернопільщині Микола Василь Потоцький у своєму заповіті від 26 червня 1774 призначив для церкви отців Василіян у Буцневі 7000 золотих польських, за що його мали згадувати під час богослужінь священики[7].

У 1880-х роках церкву розписував відомий український хужожник Корнило Устиянович.

Перед Другою світовою війною храм відвідував під час візитації митрополит Андрей Шептицький, 2012-го — митрополит Василій Семенюк[8].

9 липня 2017 року храм отримав особливий привілей з Ватикану: від того дня він є відпустовим місцем на наступні 7 років. Святу Літургію з нагоди цієї події очолив єпископ Теодор (Мартинюк). Для повного відпусту призначені три дні: Перша неділя після Різдва Івана Хрестителя, свято верховних апостолів Петра і Павла та свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії.[9]

Опис

Дзвіниця

Церква — мурована з тесаного каменю, хрещата на пляні[10]. Фасад споруди нагадує фасад церкви Іль-Джезу в Римі[3]. Площина фасаду розчленована спареними пілястрами з капітелями. Карниз на фасаді відділяє від нього фриз.

1992 року на ньому встановили пам'ятну дошку з написом:
В цьому Храмі 1933—1944 років був парохом отець-ісповідник Василь Курилас (десять літ страждав за віру Христову в більшовицьких тюрмах)[11]).

На фасаді церкви — два скульптурні картуші з коронами, на одному з яких можна побачити число 1744, на іншому — герб роду Шумлянських, Корчак, з ініціялами благодійника. У бароковому головному вівтарі — зокрема, дві різьблені фігури.

Територія довкола церкви оточена муром з брамою та двома бічними фіртками<ref name="GR_149">. Поблизу храму — дзвіниця, пам'ятка архітектури національного значення в Україні, охоронний номер 1598/2.

Див. також

Примітки

  1. У реєстрі пам'яток чомусь фігурує як Петропавлівська церква, Церква св. Петра і Павла з датою 1774 р.
  2. Правдоподібно, Maciej Cywiński z Cywina, гербу Пухала (Puchała); див.: Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 245. (пол.)
  3. 3,0 3,1 Czołowski, Janusz, s. 164.
  4. Niesiecki, K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 287–288. (пол.)
  5. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV–XVIII wieku: spisy / opracowal Kazimierz Przyboś. — Wrocław — Warszawa — Krakόw — Gdańsk — Łódź : Polska akademia nauk, Biblioteka Kόrnika, 1987. — T. 3 : Ziemie ruskie. — Zeszyt 1 : Urzędnicy wojewόdztwa Ruskiego XIV–XVIII wieku (Ziemie Halicka, Lwowska, Przemyska, Sanocka): spisy. — S. 38, 395. — ISBN 83-04-0251213-4 całość, ISBN 83-04-01814-4. (пол.) (пол.)
  6. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Буцневі
  7. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia Gazety narodowej, 1882. — S. 63—65. (пол.)
  8. Шаблон:Шематизм ТЗА УГКЦ
  9. Храм Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, що у селі Буцнів, отримав особливий привілей // TV-4. — 2017. — 11 липня.
  10. Rąkowski, G. Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej. — Pruszków : Oficyna Wydawnicza Rewasz, 2006. — Cz. II : Podole. — S. 149. — ISBN 83-89188-46-5. (пол.)
  11. Новосядлий, Б. Курилас Василь Климентійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 290. — ISBN 966-528-199-2.

Джерела

Посилання

Зауваги

Шаблон:СтаттяДЛ

Шаблон:Великоберезовицький деканат УГКЦ[[Категорія:]]