Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (Бучач)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятка
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (Бучач)
Вигляд на церкву з вул. Міцкевича, 19
Вигляд на церкву з вул. Міцкевича, 19
Тип і статус: пам'ятка архітектури національного значення
Стиль: бароко (віленське)
Автор(-и): Ґотфрід Гофман
Будівництво: 18 вересня 1771 (посвячена)
Охоронний номер: 652/1
У віданні: Бучацький монастир оо. Василіян
Розташування: м. Бучач, Бучацький район, Тернопільська область
Стан: задовільний (іконостас та вівтарі втрачені)
Вікісховище

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього[1], або Здвиженська церква — культова споруда, пам'ятка архітектури національного значення в місті Бучачі, райцентрі на Тернопільщині, Україна. «Наймолодша» мурована культова споруда міста періоду бароко, збудована як храм греко-католицького монастиря оо. Василіян коштом дідича Бучача Миколи Василя Потоцького, і посвячена 18 вересня 1771 року. Нині — також парафіяльний храм Бучацького деканату |Бучацької єпархії УГКЦ Української Греко-Католицької церкви. Розташована за адресою: вулиця Міцкевича, 19. Храмове свято — Воздвиження Чесного Хреста Господнього, яке припадає на 27 вересня.

Коротка історія

Церква збудована на місці колишнього парафіяльного костелу Святого Хреста, який після того, як Львівська архидієцезія передала його греко-католикам, тривалий час використовувався як монастирський храм, де також відправляли богослужіння для вихованців колегіуму, що діяв при обителі[2]. Збудована за проектом[3] архітектора з Верхньої Сілезії[4] Ґотфріда Гофмана[5] — представника стилю бароко.

Дані краєзнавця, домініканина о. Садока Баронча, про початок будівництва церкви, суперечливі. За одними, 1761 р. о. Єронима Нерезія ЧСВВ знову призначили ігуменом у Бучацькому монастирі, а 31 травня 1765 він підписав рахунки монастиря, отримавши призначення на посаду архимандрита у Брацлаві і власне за цей час розпочали будівництво церкви[6]; за іншими, церкву заклали 1770 р.[7][8]. Будівництво вели під наглядом[3] Йогана Шюльцера[9], німецького архітектора[10], інженера, коменданта Станиславівської фортеці.[11]. Правдоподібно, будівництво закінчили 1771 року, дах церкви вкрили бляхою. Посвячення новозбудованого храму під назвою Церква Чесного і животворящого Хреста 18 вересня 1771, з дозволу митрополита Лева Шептицького, провів ігумен о. Інокентій Мшанецький. Початково одна з веж на головному фасаді храму призначалася для встановлення в ній дзвону, інша — годинника.

Первинний розпис (фрески) всередині церкви виконав живописець Ісихій Яків Головацький ЧСВВ у 1770—1771 р. (зокрема, сюжети, «Костянтин під хрестом», «Жертва Авраама», «Самсон з левом», «Цар Давид», «Мойсей із змією» та інші).[12]

Мартин Твардовський — галицький майстер з Микулинців — у 1771—1772 р. виготовив деякі предмети (табернакль, сповідальниці[13]) для церкви[14].

1777 року бучацький декан РКЦ, парох Петликівців (Старих) кс. Ян Енґлєрт подарував храму дві кропильниці для свяченої води, які розташовувалися біля стовпів, що підтримують хори[15]. 16 лютого 1778 М.-В. Потоцький прибув до міста і отримав «реверс» від ректора гімназії на 20000 польських злотих, які благодійник записав на виготовлення вівтарів до церкви. Певний час у церкві перебувало Євангеліє, видане 1771 року в друкарні при Почаївського монастиря оо. Василіян[16]. Михайло Філевич (за деякими даними, 1777 року з Бучача переїхав до Холма) для церкви Воздвиження виконав шість дерев'яних статуй святих, які нині зберігаються в Національному музеї у Львові. Дмитро Крвавич стверджував, що він виконав їх у Холмі, до Бучача вони потрапили, однак не були використані за призначенням — натомість опинились у збірці Національного музею. Також — що за стильовими ознаками вони схожі з чотирма статуями головного вівтаря церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі.

У церкві спочатку не було іконостаса, натомість були три вівтарі (головний та два бічних), схожі на ті, що розташовані в бучацькій церкві Святої Покрови[17]. 1794 р. для храму замість іконостасу придбали «романіку», посередині якої на початку 1880-х були подвійні царські врата, справа від них, за східним обрядом, ікони Збавителя та святого Миколая-архиєпископа з Євангелієм, зліва — Матері Божої з дитятком Ісусом та одного з архиєреїв[18]. 1816 р. та наступного споруджено галерею поблизу церкви та огорожу («штахети») довкола статуй Матері Божої та святого Онуфрія[19]. 1818 р. перед церквою встановили камінну статую Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, яку відновили 1858-го[7]. 1820 р. храм відновили та встановили новий дах, помальований на червоно. 1832 р. відновлено вівтарі святих Миколая та Йосафата в каплицях, також бічні — Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (праворуч[18]) та святого Василія ([18]). Також відновили проповідальницю та посвятили за дозволом консисторії. У 1845—1846 р. церкву знову відновлювали коштом мрнастиря та позики буковинської релігійної фундації (1190 золотих ринських під 5% річних на три роки). 16 червня 1849 о 8-й годині ранку «звичним обрядом» заклали наріжний камінь дзвіниці, яку завершили будувати 1854 р. 1858-го з тесаного каменю збудовано галерею перед комплексом монастиря, яку обгородили залізними «штахетами» (вартість — 1594 зол. ринських)[20].

29 липня 1865 велика пожежа в місті сильно пошкодила храм та монастир, зокрема, згоріла бібліотека. Художник Шлєґль на замовлення о.-ректора Модеста Гнатевича виконав рицину, яка була літографована Вурмом у Відні 1865 р.[16] 1881 р. пожежа знову завдала шкоди храму та монастиреві[5].

1946 року «совіти» заборонили діяльність монастиря, церкву закрили. Потім у приміщеннях комплексу монастиря заборонена діяла Бучацька середня школа, після чого тут відкрили Бучацьку школу механізації сільського господарства (нині Державний навчальний заклад Бучацьке професійно-технічне училище). Церкву переобладнали під навчальний корпус, розмістивши у ній, зокрема, зернозбиральний комбайн.

Церкву, як і весь комплекс монастиря, за «совітів» довели до стану руїни. У березні 1991 після 45-річної вимушеної перерви до обителі повернулися ченці. Протоігумен ЧСВВ о. Василь Мендрунь скерував до міста о. Івана Майковича разом з о. Августином Дзюрбаном, які прибули до Бучача 1990 року, а першу Службу Божу відслужили 17 березня 1991[21]. Після цього розпочалися роботи з відновлення храму, також перед церквою встановили копію статуї Матері Божої.

На початку 2010-х років невеличкий косметичний ремонт фасаду церкви зробили місцеві майстри Ігор Корж та Андрій Яцина. 2012 року до 300-річчя заснування цього монастиря на стіні монастиря поблизу церкви встановили пам'ятну дошку з нагоди цієї дати.

Восени 2017 провели основні роботи із заміни одного з семираменних хрестів — гербів Пилява, які увінчують бані веж на фасаді церкви.

Нині при церкві діє хор, яким керує Марія Кривко, заслужений працівник культури України.

Опис

Споруда збудована у стилі бароко, має виразні ознаки його підвиду — віленського бароко. Храм зведений на високому двоярусному цоколі. На головному фасаді — дві п'ятиярусні стрункі вежі, які поступово звужуються догори. Зліва від церкви — приміщення монастиря, справа — колегіуму. Храм — однонавний, формою нагадує грецький хрест.

Первісне оформлення церкви не збереглося[17] (очевидно, за винятком проповідальниці). Свого часу на стіні, що вела до хору, висів портрет Миколи Василя Потоцького у повний зріст, у кармазиновому кунтуші, з булавою у правиці та карабелею у лівиці, роботи Ісихія Головацького ЧСВВ[18].

У гроті мурованої галереї перед церквою є копія (автор — Богдан Максим'як)[22] статуї святого Онуфрія Великого для церкви в Рукомиші, яку приписують Йогану Пінзелю (оригінал, який у часи о. Баронча розташовувався за гратами[7], очевидно, зник або й був знищений за більшовицького панування).

Світлини

  • Здвиженська церква у м.Бучачі 2.jpg
  • Здвиженська церква у м.Бучачі.jpg

  • Ймовірно, портрет М. В. Потоцького з церкви

  • Monastery church. Buchach.jpg

Див. також

Примітки

  1. ↑ Бучацький монастир оо. Василіян. Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього // Сайт Бучацького монастиря оо. Василіян.
  2. ↑ Barącz, s. 111—121.
  3. ↑ 3,0 3,1 Станкевич, с. 83.
  4. ↑ Barącz, s. 58.
  5. ↑ 5,0 5,1 Ваврик, с. 119.
  6. ↑ Barącz, s. 121.
  7. ↑ 7,0 7,1 7,2 Barącz, s. 125.
  8. ↑ За іншими даними, церкву збудували у 1753—1770 р.; див.: Станкевич, с. 83; Перелік пам'яток архітектури Тернопільської області.
  9. ↑ Ostrowski, J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 92. — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  10. ↑ Станкевич, с. 74.
  11. ↑ Стецько, В. Пінзель через призму музейної збірки // Ї. — 2010. — Ч. 63.
  12. ↑ Станкевич, с. 85.
  13. ↑ Ostrowski, J. K. Kościół p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach // Materiały… — Cz. I… — T. 4. — S. 62—63.
  14. ↑ Ostrowski, J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach // Materiały… — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — Cz. I… — T. 1. — 364 il. — S. 98. — ISBN 83-85739-09-2.
  15. ↑ Barącz, s. 128—129.
  16. ↑ 16,0 16,1 Barącz, s. 129.
  17. ↑ 17,0 17,1 Станкевич, с. 88.
  18. ↑ 18,0 18,1 18,2 18,3 Barącz, s. 128.
  19. ↑ Barącz, s. 123.
  20. ↑ Barącz, s. 123—124.
  21. ↑ Тракало, В., Чорній О. Майже двадцять років о. Іван Майкович був ігуменом монастиря отців Василіян / Василь Тракало, Оксана Чорній // Нова доба. — 2015. — № 17 (24 квіт.). — С. 4.
  22. ↑ Власне дослідження автора(ів).

Джерела і література

  • Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — 944 с. — іл. — (Український архів, т. XXVII).
  • Бучач. Фотопутівник / автор тексту М. Козак, літредактор П. Бубній. — Тернопіль : ВАТ «Збруч», 2010. — 64 с., іл.
  • Ваврик, М. Перла василіянського шкільництва. Хрестовоздвиженський манастир у Бучачі // По василіянських манастирях. — Торонто, 1958. — С. 111—128.
  • Станкевич, М. Бучач та околиці. — Львів : СКІМ, 2010. — 256 с., іл. — ISBN 966-95709-0-4.
  • Стоцький, Я. Бучацький монастир Отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонер, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — ISBN 978-966-658-239-6.
  • Barącz, S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia Gazety narodowej, 1882. — 168 s. (пол.)

Посилання

Зауваги

Information icon4.svg Першу версію цієї статті започаткував Дмитро Лоґуш.
Ambox content.png Шановні читачі! Ця стаття ще може бути суттєво доповнена й поліпшена. Ви також можете допомогти її покращити, якщо станете співавтором енциклопедії, або запропонуйте виправити в тексті граматичну, стилістичну чи фактологічну помилку, неточність. Разом зробимо більше!
Отримано з http://ternopedia.te.ua/index.php?title=Церква_Воздвиження_Чесного_Хреста_Господнього_(Бучач)&oldid=27061