Хронологія Бучача

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук

У цій статті подано короткі хронологічні відомости з історії Бучача за відомими джерелами та розповідями очевидців.

Написати детальнішу хронологію міста польських та австрійських часів є досить проблематично через відсутність значної кількости письмових першоджерел та книг, написаних після їх опрацювання (як княжої доби, так і часів окупації, часів ЗУНР) через їх вивезення за кордон (Польща, Росія), знищення під час пожеж у місті (наприклад, 1498, 1655, 1667, 1811, 1865, 1914 років), російськими та московсько-більшовицькими окупантами.

  • XI ст. — на теренах нинішнього міста існує давньослов'янське поселення
  • 1260 — перша писемна згадка про кам'янецького старосту Гаврила[1] Бучацького, що дозволяє стверджувати про існування Бучача
  • 1332 — заміжжя Ганки (Анни) Бучацької за Петром Гастовтом[2]
  • 1372—1373 — Міхал Авданець, ймовірно, отримав Бучач з ласки Владислава, князя Опольського, володаря Королівства Руси[3]
  • 1373[4]У давніших джерелах автори стверджували про 1379[5], 28 липня — фундуш (заснування) для римо-католицької парохії у Бучачі
  • 1392, 24 січня — згадка про місто в надавчій грамоті короля Владислава ІІ Ягайла шляхтичу Міхалові Адванцю (Michael Habdanecz) на село Кійданів[6]
  • бл. 1393[7] — надання Бучачу Магдебурзького права королем Ягайлом
  • XIV ст. — з цього часу походять відомості про вірменів у місті[8]
  • 1401 — збільшення фундушу (дотації) римо-католицької парохії Міхалом і Теодориком Бучацькими
  • 1417 — шляхтич Дерслав Конопка (Dziersław Konopka) з Кожухова гербу Богорія продав Бучач та Załosie Т. Бучацькому[9]
  • 1427Міхал Мужило Бучацький, син Міхала Авданця, отримав від короля підтвердження надання батькови Бучача та переведення міста з ленного права на польське дідичне[10]
  • 1434 — входження до складу Теребовлянського повіту Руського воєводства
  • 1438 — у битві з татарами загинув дідич Міхал Бучацький
  • 1448, серпень — у таборі поблизу міста король Казимир Ягелончик надав братам Дмитру та Яцькові з Дідушичів (Дідушицьким) привілей на нову осаду Сатова над річкою Крехів[11]
  • 1470 — помер Міхал Мужило Бучацький[12]
  • після 1481 — коштом дідича Давида Бучацького збудували вівтар у фарному костелі; також він фундував вівтариста, який мав відправляти три меси щотижня[Джерело?]
  • 1484 — Давид Бучацький фундував вівтарію при бучацькому костелі
  • 1485 — помер Давид Бучацький[13]
  • 1498, травень — руйнування міста молдавським господарем Штефаном III
  • 1498, липень — татарський напад на Галичину та їх «вільне господарювання»
  • 1498, листопад – руйнування турками південної Галичини[14]
  • 1508 — до міста тимчасово перенесено гродський (міський) суд з Теребовлі через її значне руйнування татарами
  • 1515 — повторне надання Бучачу Магдебурзького права
  • бл. 1520Ян Творовський гербу Пилява, чоловік Катажини Бучацької гербу Абданк, став новим дідичем міста
  • 1541, 6 грудня — помер латинський єпископ Якуб Бучацький, останній представник роду гербу Абданк[15]
  • 1547 — помер Ян Творовський
  • 1558 — запроваджено щовівторкові торги на прохання дідички К. Бучацької-Творовської
  • середина XVI ст. — дідич-кальвініст Миколай Бучацький-Творовський передав фарний костел своїм одновірцям
  • 1578 — згадка про перебування у складі Галицької землі Руського воєводства[16]
  • 1580 — завершення будівництва мурованого з каменю замку-фортеці
  • кінець XVI ст. — місто переходить до Станіслава Ґольського як віно його дружини
  • 1602 — помер дідич Ян Кшиштоф Бучацький-Творовський
  • бл. 1610 — зведення мурованої церкви святого Миколая
  • 1612 — перебудова василіянського монастиря та церкви Святої Трійці
  • 1612 — помер дідич С. Ґольський, місто відійшло його братови Яну
  • 1613 — помер дідич Я. Ґольський, місто відійшло у дожиттєве посідання його вдові Зофії
  • 1614, початок — швидке здобуття замку через підкуп залоги людьми Івана Юрія Радзивілла, який виробив собі право інтромісії на Бучач, при допомозі галицького старости Станіслава Влодека
  • 1616Станіслав Лянцкоронський, подільський воєвода, каштелян галицький; був дідичем сіл Швайківці, Шманьківчики та інших, купив Бучач і Підгайці з прилеглостями.[17]
  • близько 1618 — після тривалих судових процесів та феодальних воєн місто перейшло у власність до польного коронного писаря Стефана Потоцького
  • 1622 — почався конфлікт між пробощами Бучача та дідичами з іншими сторонами конфлікту через відбирання останніми «ґрунтів», несплату коштів на утримання вікарія[18]
  • 1648 — місто здобули війська Богдана Хмельницького
  • 1648 — замок не був здобутий українськими повстанцями
  • 1648–1649 — шляхтянка Марґарита Злочовська переховувала в Бучачі худобу й близько 170 коней, яких їй не повернули міщани
  • 1650 — позов М. Злочовської на бучацьких міщан[19]
  • 1652Ян Потоцький віддав у довічне користування домініканцям монастир та церкву Святої Трійці
  • 1655 — черговий татарський набіг: фортеця вистояла, місто спалене
  • 1662 — діє Братство Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
  • перед[20] 1664 — дідич Ян Потоцький заснував у місті греко-католицьку парафію.[21]
  • 1667 — татарський набіг: замок вистояв, місто зруйноване
  • 1672 — таборування Мехмеда IV біля міста
  • 1672, 17/18 жовтня — підписання Бучацького миру
  • 1672 — замок на деякий час став резиденцією султана Мехмеда IV
  • 1672 — місто, за Бучацьким договором, поділене на західну (польську) та східну (турецьку) частини[Джерело?]
  • 1673 — перебування в місті частин польських військ перед битвою під Хотином
  • 1675 — напад турецького війська під проводом Ібраґіма Шишмана: замок вистояв, місто зруйноване
  • 1675/1676 — помер дідич Ян Потоцький
  • 1676 — напад турків (керівник — Ібраґім Шайтан): замок і місто зруйновані
  • 1676 — часткова відбудова замку
  • 1683 (1687[22]) — перебування короля Яна III Собеського
  • 1684 — посли Галицької землі запропонували сеймові задовольнити прохання щодо звільнення від сплати податків маєтности Бучач і Золотий Потік принаймні на 6 років, оскільки вони зазнали руйнувань від ворога та кілька разів через них переходило коронне військо.[23]
  • 1703, 15 травня та 16 серпня — дідич Стефан Александер Потоцький видав привілеї для більшого та меншого шевських цехів у місті
  • 1703, 19 серпня — С. А. Потоцький видав у місті привілей щодо прав шевського цеху в Золотому Потоці
  • 1709 — збудовано дерев'яну церкву (мала вигляд «шопи», три бані)
  • 1712 — дідичі після втручання Ватикану заснували новий монастир василіян
  • 1713 — збудовано дерев'яну церкву (мала вигляд «шопи», одну баню)
  • 1714 — передача костела Чесного Хреста в користування василіянам
  • 1714 — початок діяльності Бучацької василіянської теологічної школи
  • 1715 — ксьондз Александер Млодкєвіч заснував при фарному костелі «Братство шкапліра Матері Божої» (діяло до 1760)
  • 1717, 9 квітня — львівський латинський архиєпископ Ян Скарбек після наради з капітулою видав звернення, яке було виголошене з амвонів львівської катедри, щодо прав власности на костел Святого Хреста
  • 1727, 1 серпня — у Городенці помер дідич міста Стефан Александер Потоцький
  • 1727—1733 — удова С. А. Потоцького Йоанна зі Сенявських дідичить місто
  • 1733 — померла Йоанна Потоцька, її син Микола Василь Потоцький став новим дідичем
  • 1747 — голод у Галичині
  • 1750 — встановлено придорожню статую святого Яна Непомука біля Язловецької брами
  • 1751 — встановлення статуї Матері Божої (біля теперішнього дитсадка «Сонечко»)
  • бл. 1751 — завершено будівництво мурованої міської ратуші
  • 1751, 12 травня — урочисто закладено наріжний камінь мурованого приміщення монастиря василіян
  • 1751, 13 травня — у фарному костелі різьбяр Йоан Пінзель узяв шлюб з удовою Маріанною з Маєвських
  • 1753початок будівництва церкви Чесного Хреста[Джерело?]
  • 1754, 22 жовтня — початок діяльності василіянської гімназії (за привілеєм короля Сигізмунда Августа)
  • 1754 – візитація парафії латинським єпископом Станіславом Раймундом Єзєрським
  • 1755, 1 лютого — М. В. Потоцький презентував пароха церкви святого Михайла в Язловці о. Івана Зджанського[24]
  • 17571758 — зведено двоповерхове приміщення публічної школи (колегіуму, гімназії) при монастиреві
  • 1761, 21 березня – М. В. Потоцький фундував будівництво нового парафіяльного костелу
  • 1761 — початок розбирання фарного костелу
  • 1763, 14 серпня — освячено парафіяльний костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
  • бл. 1764[25] — зведення церкви Покрови Божої Матері
  • 1770 — будівництво церкви Чесного Хреста
  • 1771, 18 вересня — з дозволу унійного Єпископа Львівського, Галицького та Кам'янецького Лева Шептицького ігумен монастиря ОО. Василіян о. Інокентій Мшанецький посвятив новозбудовану муровану монастирську Церкву Чесного і животворящого Хреста[26] (фундація М. В. Потоцького)
  • 1772 — Бучач, як і Східна Галичина увійшов до складу Монархії Габсбургів (частини Священної Римської імперії)
  • 1773 — при монастирі оо. Василіян відкрито вищі філософські курси: розпочали викладати курс філософії[27]
  • 1773, 15 квітня — після полудня розпочалася пожежа за язловецькою брамою (або на тодішньому покровецькому передмісті), якій сприяв сильний вітер, загорілися 130 будинків[28]
  • 1773, 6 листопада — відбулось урочисте зібрання з нагоди початку діяльности вищих курсів філософії при місцевому монастирі</ref>Стоцький, Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонер, 2011. — 24 с. вкл. — С. 94. — ISBN 978-966-658-239-6.</ref>.
  • 1779 — за заповітом М. В. Потоцького, дідичем міста став Ян Потоцький, син львівського каштеляна Юзефа Потоцького
  • 1781 — почала діяти пошта[29]
  • 1782, 13 квітня — помер М. В. Потоцький[30] (с. Срібне поблизу Почаєва, нині околиці Радивилова, Рівненщина)
  • 1783, 13 травня — імператор Йозеф II видав декрет про піднесення міст Галичини та Володимирії, за яким Бучач був віднесений до III-го класу міст (вони мали власний магістрат)[31]
  • 1786, 7 червня — через виїзд до Великого князівства Литовського дідичка, графиня Йоанна ПотоцькаПомилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тегу <ref>; права на дідицтво міста передала рідному брату чоловіка Яна[32], каноніку ґнєзненському, краківському[33] графу Каєтанови Потоцькому[32]
  • 1790, 26 травня — після спільного засідання міського уряду та представників кагалу було видане свідоцтво, за яким скарга кагалу стосовно ймовірного пограбування бучацькими студентами Мошка Берковича вважалася безпідставною через відсутність факту злочину, про що було також повідомлено кримінальний суд у Станіславови[34]
  • 1799, 19 травня — кагал вніс прохання до керівників міста покарати юдеїв, які бунтували, арештом чи грошовим штрафом, тільки не тілесно; воно було задоволене[34]
  • XVIII ст. — у місті вірмени-ткачі виготовляли шовкові золототканні пояси[8]
  • 1804 — місто увійшло до складу Австрійської імперії
  • 1809–1811 — відбувалася ліквідація Бучацького римо-католицького деканату[35]
  • 1811 — австрійська влада винесла ухвалу, за якою містом уважався населений пункт з міським привілеєм, що мало тільки облікове, а не правове значення[31]
  • 1811 — пожежа в Бучачі
  • 1814[33], 24 квітня[36] — помер дідич, канонік Каєтан Потоцький
  • 1814 — дідичем став рідний брат померлого граф Павел — канонік краківський[37], схоластик катедральний луцький[33][38]
  • 1847 — перестав дзвонити ратушний годинник
  • 1855, 2 травня — о 3-й годині по обіді була потужна злива, стрімка вода потоку з Нагірянки зруйнувала млини, місток між старим та новим містом (збереглися залишки, які видно з вул. Підгаєцької трошки вище церкви святого Миколая), будинки, крамниці.
  • 1856 — почала діяти чоловіча Бучацька учительська семінарія[39]
  • 1867 — місто увійшло до складу Австро-Угорщини
  • до 1871 — почала діяти аптека
  • 1875 — розроблено проект створення трьох повітових судів з центрами в Бучачі, Золотому Потоці та Монастириськах[40]
  • 1884, 1 листопада – розпочався рух вантажного залізничного транспорту на лінії Станиславів — Бучач, відтинку залізниці Станиславів — ЧортківГусятин[41]
  • 1884, 15 листопада – розпочався рух пасажирського залізничного транспорту на лінії Станиславів — Бучач[41]
  • 1889, 19 жовтня – під час виступу в Сейми посол Юліян Романчук заявив, зокрема, що «єсли-б… ц. к. правительство, замість закладати нову гимназію в Чорткові, рїшилося зреорганизувати і доповнити до вісьмох кляс гимназію в Бучачи, як сего і сойм краєвий резолюцією з 15 жовтня 1888 року домагався, то ми би і тим також вдоволилися»[42]
  • 1890, 24 квітня – посвячено і відкрито повітовий шпиталь, розрахований на 20 осіб: для цього протягом 10 років збирали пожертви, за зібрані гроші купили дім з 12-ма кімнатами та сад; залишок 14000 зол. ринських вклали у цїнні папери[43]
  • 1890, 22 жовтня – за дорученням уряду у справі створення вищої гімназії прибув совітник львівського намістництва Гільд, який оглянув заклад, пересвідчився, що класи переповнені.
  • 1890, 23 жовтня — в монастирі відбулася нарада щодо гімназії; засідання повної громадської ради з участю повітового старости Еміля Шутта і Гільда, котрий заявив, що позаяк переговори з Василіянами не дали жодного результату, то уряд само зобов'язується утримувати гімназію в місті.
  • 1891, 26 лютого – «Рускій повітовий комітет виборчій в Бучачи має честь запросити Виборцїв на день 26 лютого на годину 2-у по полудни до Бучача (до готелю Векслєра), щоби вислухати промови кандидатскої нашого кандидата о. Николая Галущиньского»[44]
  • 1892, 18 січня – Міністерство освіти та віросповідань Австро-Угорщини видало лист, в якому йшлось про рішення відкрити 1 вересня 1893 року в Бучачі гімназію
  • 1892, 3 березня – посол Дем'ян Савчак на засіданні Галицького крайового сейму запропонував відкрити державну гімназію з українською викладовою мовою в Бучачі, Чорткові або Коломиї (пропозицію підтримав референт Войцех Дідушицький), однак рішенням сейму таку гімназію відкрили тільки у Коломиї.
  • 1898, 5 серпня – на основі рескрипту Міністерства віросповідань та освіти Австро-Угорщини № 14912 з 1 вересня 1898 року в гімназії відкривався 5-й клас[45]
  • 1899, 10 січня — урочисте відкриття Бучацької цісарсько-королівської гімназії за участи намісника Галичини графа Лєона Пінінського
  • 1900, грудень — вибори до Австрійської державної ради Х каденції з курії сільких громад відбулися за участи відділку уланів[46]
  • 1900 — у Станиславови вийшов у світ перший звіт директора місцевої цісарсько-королівської гімназії Францішека Зиха
  • 1904 — засновано філію українського товариства «Сокіл» (керівник — С. Сіяк)[47]
  • 1904 — відкрили жіночу вчительську семінарію (пізніше отримала право публічности)[48]
  • 1904, квітень — значна пожежа, згоріло близько 300 помешкань[49]
  • 1904—1905 — збудовано: 3-поверховий будинок 7-класової жіночої школи (тепер приміщення Бучацької ЗОШ № 1) та 7-класову хлоп'ячу школу з 4-класовою школою для дівчат (так звана Школа «на Бараках», не збереглась, знищена після бомбардування червоними військами у 1944 р. через те, що в ній розташовувався госпіталь; зараз на її місці галявина, збереглись підпірні стіни площі, розташована між насипом залізниці та будівлею сучасного районного військового комісаріату).[50]
  • 1905, 3 вересня — розпочалася промислова виставка за присутности намісника та маршалка крайового сейму[51]
  • 1905, 8 вересня — на цей день перенесли віче Товариств промислової допомоги, заплановане на 7 вересня[52]
  • 1905, 31 жовтня — на цей призначили вибори посла до Державної Ради (Райхсрату) від V курії у виборчому окрузі Станиславів — Бучач — Тлумач — Рогатин — Підгайці замість вибулого посла Яна Валєвського[53]
  • 1909, 6 липня — під час 41 засідання XIX сесії Палати послів австрійської Державної Ради (Райхсрат) посол від округу № 60 В'ячеслав Будзиновський вніс інтерпеляцію щодо спольщення учнів-русинів (українців) викладачами Бучацької ц.-к. гімназії[54].
  • 1909, 8 серпня — на основі повноважень, наданих міністром внутрішніх справ, радник двору та керівник староства у Станиславові Юліуш Прокопчиць як делегат намісника Міхала Бобжинського отримав доручення щодо інспектування староств східної частини Королівства Галичини і Володимирії, зокрема, й Бучацького[55]
  • 1911 – відкрито Місійний інститут імени святого Йосафата при монастирі оо. Василіян
  • 1913 — діяла друкарня Мюллера[56]
  • 1915Софія Ілевич заснувала приватну музичну школу
  • 1916, лютий — залізничну станцію та місто бомбардували під час нічних нальотів московські-російські нападники, одного разу використавши при цьому заряди із задушливими газами.
  • 1917 — після вигнання російського війська австрійська влада призначила посадником міста замість українця Климентія Рогозинського уярдового комісара, поляка Кефферміллєра, який «завів знова польську мову в маґістратї»[57]
  • 1918, 2 листопада[58] — через більше ніж п'ять століть — у складі Української держави (з 13 листопада — ЗУНР)[59]
  • 1918, перша декада листопада — доктор Іларіон Боцюрків обраний повітовим комісаром Бучаччини на засіданні Повітової ради ЗУНР[60]
  • 1919, 25 травня — Державний секретаріат змушено покинув Станиславів та переїхав до Бучача[61]
  • 1919, 27 травня — до міста вперше перебралася Начальна Команда Української Галицької Армії (НКГА)[62]
  • 1919, 2 червня — державна нарада ЗУНР у приміщенні Бучацького монастиря
  • 1919, кінець червня – заплановано урочистости з нагоди відновлення Української влади в місті
  • 1919, 4 липня — Бучач захопили польські війська[63] (4-та дивізія піхоти[64])
  • 1920, 2 листопада — розпочався навчальний рік у гімназії, оскільки перед цим місто захопили та спустошили більшовики.
  • 1921 — відновила діяльність повітова філія українського товариства «Сільський господар»
  • 1922 — відновив діяльність «кружок У. П. Т.»[65]
  • 1922, 27 жовтня – польською владою заарештовані Михайло Гузар, Остап Сіяк, Клим Рогозинський, гімназійний професор Василь Винар, доктори Іларіон Боцюрків, Осип Когут, учень гімназії Іван Боднарук та інші українці
  • 1923 — утворено Українське Міщанське Братство (УМБ)
  • 1924 — завершно спорудження будівлі Українського Міщанського Братства
  • 1920–1930-ті — існування клубу копаного м'яча[66] «Буревій»
  • 1925, 1 січня — розпочав торгову діяльність магазин Бучацького Повітового Союзу Кооператив (ПСК), який розташовувся у приміщенні банку «Праця» на 1-му поверсі, канцелярія — на 2-му.[67]
  • 1929 — освятили новий будинок, де була, крім господарських приміщень, дирекція ПСК[68]
  • 1934, 28 січня — відбулися загальні збори товариства «Українське Міщанське Братство» (вів голова Виділу Корнило Крушельницький, знову був переобраний[69])
  • 1934, 14 березня — відбулися Загальні збори повітової філії товариства «Просвіта»[70])
  • 1935, 8 вересня — призначено вибори до Сейму[71]
  • 1937 — створена молодіжна ланка ОУН[72]
  • 1939, 18 вересня — у місто увійшла московська більшовицька армія
  • 1939, 27 вересня — арешт більшовицькою владою д-ра Гриніва Михайла на святого Чесного Хреста, перший арешт відомого діяча у місті
  • 1940, 13 вересня — з Бучача вивезли 46 родин (128 осіб)
  • 1941, 22 червня — вранці аеродром поблизу Бучача атакували пікірувальні бомбардувальники Ju-88 підрозділу Люфтваффе KG 51 «Едельвейс»[73]
  • 1944, 25 березня — нацисти покинули місто[74]
  • 1944, 6 квітня[75] — нацисти повернули контроль над містом[74]
  • 1944, 1 листопада — у місті почала діяти Бучацька районна бібліотека
  • 1945, жовтень — совіцька влада закрила парафіяльний костел
  • 1947 — проживали 3288 осіб[76]; організовано автошколу
  • 1948, 1 вересня — почала діяти музична школа в приміщенні ратуші
  • 1950 — учнів середньої школи, яка діяла в приміщенні колишнього Місійного інституту примусили брати участь у спаленні стародруків[77]
  • 1950 – організовано школу механізації сільського господарства (тепер ПТУ № 26)
  • 1951 – у відремонтованому приміщенні колишньої гімназії відновила діяльність СШ № 1
  • 1951–1980 — діяла обласна школа майстрів сільського господарства
  • 1953–1956 — діяла школа медичних сестер
  • 1955–1958 — на західній околиці міста побудовано цукровий завод, біля нього — селище цукровиків і середню школу
  • 1958 — почалися регулярні рейси автобусів до Львова, Тернополя і Чорткова, а також міське сполучення
  • 1960 — з ініціативи Омеляна Ментуса відкрито дитячу художню школу
  • 1963 — відкрито дитячу музичну школу
  • 1965, січень — відкрито дитячу спортивну школу
  • 1965 — початок реконструкції міського стадіону (тодішня назва «Колгоспник», пізніше «Колос»)
  • 1966 — у місті спорудили консервний завод, який розпочав діяльність
  • 1969 — почав працювати лісозавод
  • 1969 — проходили матчі фінального етапу всесоюзних змагань серед сільських футбольних колективів за Кубок «Золотий колос»; переміг колектив радгоспу «Дружба» (тоді с. Дружба, тепер Трибухівці)
  • 1969–1970 — реконструкція спиртозаводу, його перепрофілювання на спирто-дріжджовий комбінат
  • 1971 — почав працювати комбікормовий завод
  • 1972 — повінь на Стрипі
  • 1973 — розпочали будувати новий адмінбудинок у центрі міста, для чого розібрали пам'ятник Леніну
  • 1974 — ввели в експлуатацію новозбудовий адмінбудинок
  • 1979 – урочистий перший дзвоник у новозбудованому приміщенні Бучацької СШ № 2
  • 1982 – почав діяльність районний краєнавчий музей
  • 1989, 9 травня — урочисто відкрили новий центральний районний стадіон «Колос»
  • 1990, травень — місто відвідала Міна Рознер
  • 1991, 24 серпня — після відновлення незалежности — у складі держави Україна
  • 1991, 8 грудня — відбулося народне віче з нагоди підтвердження Акта проголошення незалежности України[78]
  • 2001 — зруйновано будівлю єврейської талмудичної школи (наприкінці радянського періоду тут діяв цех закладів громадського харчування)[79]
  • 2002, 28—29 березня — відбувся Собор Бучацької єпархії УГКЦ під назвою «Ісус Христос — відродження українського народу».
  • 2003 — завдяки монастирю оо. Василіян відновила роботу одна з двох місцевих ГЕС, яку називають Топольківською.
  • 2008 – у новому приміщенні почала діяльність місцева АС[80]
  • 2010 – Верховна Рада прийняла постанову про відзначення 750-річчя міста
  • 2010, 17 жовтня – урочистости з нагоди 750-річчя Бучача
  • 2014, початок жовтня — в рамках міжнародного проекту «Література і місто» в Бучачі перебувала делегація науковців-дослідників: професор Віденського університету Алоїз Волдан, професор (спеціалізується на архітектурі) Бо Ларсон (Швеція), магістр Стефан Кубін (Австрія), яких супроводжував Микола Бевз.[81]
  • 2014, 10 жовтня — місто відвідав другий Президент України Леонід Кучма[82]
  • 2014, 15—16 листопад — відбувся Молодіжний форум Бучача за участі гостей, зокрема, зі Львова, Бережан, Чорткова.[83]
  • 2015 — замінено пішохідний місток (раніше — гімназійний міст[84])
  • 2015, літо — переклалено покриття тротуарів непарної сторони вул. Галицької, реконструйовано обидві зупинки громадського автотранспорту в центрі[85]
  • 2015, 26 липня — святкування Дня міста (гості — Іван Попович, Павло Дворський, Ростислав Кушина, Віталіна[86][87]), значні кошти надав П. Гадз.[88]
  • 2015, 20 вересня — заклали перший камінь під будівництво нового храму на честь Святих і праведних Богоотців Іоакима та Анни (УПЦКП).[89]
  • 2015, 20 листопада — місто відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні Роман Ващук, внук директора ПСК Миколи Хархаліса
  • 2015, 23 листопада — масове ДТП вчинив у центрі міста водій автобусу полтавської реєстрації.[90][91]
  • 2015, кінець року — не діють очисні споруди.[92]
  • кінець 2015 — діють 8 веб-камер[93]
  • 2016, 25 лютого — ДТП біля монастиря оо. Василіян за участи учнів ПТУ (на скутері) та місцевого підприємця
  • 2016, кінець лютого — встановлено контейнери контейнери для пластику
  • 2016, 3—5 червня — вперше відбулися «Дні Пінзеля в Бучачі»[94]
  • 2016, 22 червня — страйк бучацьких газовиків через невиплату зарплати
  • 2016, 26 червня — відкрито погруддя Аґнона
  • 2016, 31 липня — День міста[88]
  • 2017, травень — місто відвідали учасники «Всеукраїнської прощі родин Героїв Небесної Сотні»[95]
  • 2017, жовтень – урочистости з нагоди 400-річчя Чину Святого Василія Великого
  • 2017, 21 грудня – медики Золотопотіцької лікарні на знак протесту проти кількамісячної невиплати зарплати на пішохідному переході біля автостанції перекрили рух автотранспорту
  • 2018 – у приміщенні районної бібліотеки почав діяти Літературний музей
  • 2018, 2 березня — пожежу на даху будинку № по вул. Галицькій
  • 2018, 25 березня – концерт ансамблю «Опус»

Примітки

  1. У польських джерелах Ґабріеля (Gabriel).
  2. Станкевич, М. Бучач та околиці… — С. 12.
  3. Михайловський, В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI ст. — К. : Темпора, 2012. — іл. — С. 118. — ISBN 978-617-569-060-4.
  4. Підставка, Р., Рибчинський, О. Язловець — 640. Історія, архітектура, туризм // Збараж, 2013. — С. ?.
  5. Андрусяк, Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
  6. Михайло Грушевський. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.; Голов. ред. П. Сохань. — Львів : Світ, 2005. — Т. 7. — С. 149—150. — ISBN 966-603-223-6, ISBN 966-603-439-5 (т. 7).
  7. За даними видання «Енциклопедія Сучасної України» — наприкінці XIV століття → див.: М. Кобельський. Бучач // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2004. — Т. 3 : Біо — Бя.— С. 674. — ISBN 966-02-2682-9.
  8. 8,0 8,1 Уніят, В. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 106. — ISBN 978-966-528-318-8.
  9. Stadnicki, K. Wspomnienie o Abdankach-Konopkach, Buczackich i Jazłowieckich // Przewodnik naukowy i literacki. — S. 147. (пол.)
  10. Sperka, J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu // Średniowiecze Polskie i Powszechne. — Katowice : Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2014. — № 6 (10). — S. 78. — ISSN 2080-492X.
  11. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — S. 37.
  12. Dörflerówna, A. Buczacki Michał Mużyło, h. Abdank (†1470) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. III : Brożek Jan – Chwalczewski Franciszek. — S. 85. (пол.)
  13. Dörflerówna, A. Buczacki Dawid, h. Abdank (†1485) // Polski Słownik Biograficzny. — T. III. — S. 81.
  14. Опись Львівського замку р. 1495 // Михайло Грушевський. Твори у 50 томах. – Львів : Світ, 2014. – Т. 6. – С. 145. – ISBN 966-603-223-6, ISBN 966-603-367-4 (т. 6).
  15. Pociecha, W. Buczacki Jakub, h. Habdank (†1541) // Polski Słownik Biograficzny. — T. III. – S. 83.​
  16. Стоцький, Я. Монастир Отців Василіян… — С. 41.
  17. Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 336. (пол.)
  18. Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 89.
  19. Шипилявий, С. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина… — С. 36.
  20. Odnaleziona utracona. O ikonie uskrzydlonego św. Jana Chrzciciela z Buczacza. — S. 3. (пол.)
  21. Smoliński Aleksander. Buczacz — perła podolskiego baroku // Wiadomości Historyczne. — Warszawa, lipiec-sierpień 2011. — S. 56. (пол.)
  22. Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 13.
  23. Zaucha, T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — T. 18. — 509 il. — S. 186. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  24. Андрусяк, Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 43.
  25. За даними деяких інших авторів – 1755-го
  26. Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 122.
  27. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок .D0.9A.D0.9119 не вказаний текст
  28. Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 34.
  29. Czyż, Gutowski, s. 21.
  30. Стоцький, Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996)… — С. 40.
  31. 31,0 31,1 Настасяк, с. 105.
  32. 32,0 32,1 Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 35.
  33. 33,0 33,1 33,2 Czyż, Gutowski, s. 19.
  34. 34,0 34,1 Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 36—37.
  35. Zaucha, T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii… — S. 190.
  36. Czyż, Gutowski, s. 42.
  37. Kajetan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15033). (пол.)
  38. Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 37.
  39. Бучач // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, T. 1. С. 200 / T. 1 : Перевидання в Україні. — Львів, 1993 — С. 200. — ISBN 966-528-197-6.
  40. Projekt podziału terytorialnego Królestwa Galicyi i Lodomerii i Wielkiego Księstwa Krakowskiego na okręgi sądów powiatowych. — Lwów, 1875. — 39 s.
  41. 41,0 41,1 Бучач і Бучаччина… — С. 63.
  42. Бесїда посла Юліяна Романчука // Діло. – 1889. – 21 жовтня.
  43. В Бучачи посвящено і отворено дня 24 цвітня повітовий шпиталь // Діло. – 1890. – 7 травня.
  44. Рух виборчій // Діло. – 1891. – 2 березня.
  45. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1911. — Lwów, 1911. — S. 558.
  46. Wynik wyborów // Kurjer Lwowski. — 1900. — № 350 (18 grudnia). — S. 4.
  47. Трофим'як, Б., Ханас, М. «Сокіл» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 306. — ISBN 978-966-528-279-2.
  48. Spis nauczycieli… — Lwów—Warszawa, 1924. — S. 390. (пол.)
  49. Katastrofa w Buczaczu // Kurjer Stanisawowski. – 1904. – № 971 (1 Maja). – S. 2–3.
  50. Бобик, І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — С. 453—454.
  51. Kronika. Otearcie przemysłowej wystawy w Buczaczu // Kurjer Stanisławowski. — 1905. — № 1041 (5 września). — S. 2. (пол.)
  52. Na prowincji. Wiec Towarzystw // Kurjer Lwowski. — 1905. — № 248 (8 września). — S. 4. (пол.)
  53. Na prowincji. Ze Stanisławowa // Kurjer Lwowski. — 1905. — № 248 (8 września). — S. 4.
  54. Izba posłów. Nagłe wnioski ruskie // Kurjer Lwowski. — 1909. — № 341 (7 lipca). — S. 1. (пол.)
  55. Inspekcja starostw // Kurjer Stanisławowski. — 1909. — № 1248 (8 sierpnia). — S. 1.
  56. 1913.
  57. У відбитім Бучачи // Діло. — 1917. — 29 вересня.
  58. Дем'янова, І., Мельничук, Б. «Листопадовий зрив» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 365. — ISBN 966-528-199-2.
  59. Шипилявий, C. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 74.
  60. Шипилявий, C. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 74.
  61. Бодна, О. Іван Макух // ЗУНР 1918—1923. Уряди. Постаті. — С. 180.
  62. Мизак, Н. За тебе, свята Україно! — С. 11.
  63. Smoliński Aleksander (Toruń). Buczacz — perła podolskiego baroku (2) // Głos buczaczan. — Wrocław : drukarnia osiedlowa, 2015. — № 1 (72). — S. 67. (пол.)
  64. Krwawicz, M. Olszyna-Wilczyński (pierwotnie Wilczyński) Józef Konstanty (1890–1939) // Polski Słownik Biograficzny. — 1979. — T. XXIV. — S. 52.
  65. Бучацький вістник // Діло. — 1922. — Ч. 8 ((9839) (9 вересня). — С. 6.
  66. Копаний м'яч — тодішня галицька назва футболу.
  67. Шипилявий, С. Національно-економічне відродження Бучаччини… — С. 292.
  68. Мизак, Н. За тебе, свята Україно! — С. 18.
  69. Дописи. Загальні збори Т-ва «Українське Міщанське Братство» // Діло. — 1934. — Ч. 34 (8 лютого). — С. 7—8.
  70. Дописи. Бучач // Діло. — 1934. — Ч. 94 (14 квітня). — С. 7.
  71. Woźnicki, M. [https://journals.umcs.pl/sil/article/viewFile/45/42 wybory do Sejmu i Senatu w świetle ordynacji wyborczych z 1935 r.] // Studia Iuridica Lublinensia. — 2014. — № 22. — S. 400.
  72. Мизак, Н. За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга четверта. — Чернівці : Букрек, 2004. — іл. — С. 89. — ISBN 966-8500-41-5.
  73. [1]
  74. 74,0 74,1 Rozen, M. Przetrwać holokaust i żyć dalej (2) // Głos buczaczan. — Wrocław : drukarnia osiedlowa, 2015. — № 1 (72). — S. 78. (пол.)
  75. Великий четвер у римо-католиків
  76. Бучач. Фотопутівник… — С. 15.
  77. Спогад лікаря Корнила Крушельницького.
  78. В єдності наша сила // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 29. — ISBN 978-966-528-289-1.
  79. Omer Bartov. Interethnic relations in the Holocaust Lessons and Legacies VIII: From Generation to Generation за Doris L. Bergen — P. 105.
  80. Нова автостанція в Бучачі // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 434. — ISBN 978-966-528-289-1.
  81. Чорній, О. Бучач в європейському проекті // Нова доба. — 2014. — № 41 (10 жовт.). — С. 2.
  82. Бучацькі новини
  83. Молодіжний форум Бучача // Бучацькі новини
  84. Бобик, І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… – С. 452.
  85. крім «будок»
  86. Кізляк
  87. Віталіна Кізляк — племінниця Івана Поповича, чи дочка місцевого бізнесмена? (ФОТО)
  88. 88,0 88,1 Мельничук, В. У неділю — день міста // Нова доба. — 2016. — № 31 (29 лип.). — С. 2.
  89. У м. Бучач постане новий храм
  90. Аварія 23 листопада в Бучачі
  91. ДТП у Бучачі: Автобус врізався у п'ять авто та наїхав на двох людей
  92. Степан Барна: «Найкраща реклама — конкретні результати» // Голос України. — К., 2015. — № 224 (6228) (27 лист.). — С. 8.
  93. Нова доба. – № 50 (8672). — С. 1.
  94. Дні Пінзеля в Бучачі
  95. Шот М. На прощу до Зарваниці // Урядовий кур'єр. — 2017. — № 97 (5966) (30 трав.). — С. 16. — (Вісті звідусіль).

Джерела

Шаблон:Історія міст Тернопільщини