Тимко Бойчук

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Художник
Тимко Бойчук
Тимко Бойчук
Тимко Бойчук
Инші імена: Тимофій Львович Бойчук
Народження: 27.09.1896
с. Романівка, нині Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: березень 1922
м. Київ, нині Україна
Громадянство: українець
size Австро-УгорщинаFlag of the Ukranian State.svg УНР
Родина: батько — Левонтій, 8 братів і сестер, зокрема, Михайло Бойчук, братова — Зофія з Налєпінських (Софія з Налепинських)
Освіта: Романівська школа, Українська академія мистецтва (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури)
Творчість: картини, ілюстрації книг
Примітки: помер від сухот

Тимко Бойчук, часом Тимофій Бойчук (27 вересня 1896, с. Романівка в околиці Теребовлі, нині Україна — березень 1922, м. Київ) — український живописець, творив у галузі монументального і станкового малярства, книжкової графіки. Молодший брат і учень Михайла Бойчука.

Життєпис

Тимко Бойчук на родився 27 вересня 1896 року в с. Романівці[1] Теребовлянського повіту[2] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині Теребовлянського району на Тернопільщині, Україна) як молодший син батька[1], селянина Левонтія Бойчука[3]. Батьки мали 9 дітей, найстаршим з яких був Михайло[4] (1882—1937[5]). Старші брати Тимка здебільшого померли у молодому віці від сухот (туберкульозу), при батькови жили ще сестри хлопця[1].

Навчався у школі в рідному селі, після цього допомагав батькови господарювати[1]. У 16 років переїхав до Львова, щоб стати учнем-підмайстром свого старшого брата Михайла[3], який 1911-го повернувся до цього міста[6]. Весною 1914 року[7] на запрошення Російського археологічного товариства Михайло Бойчук разом з[3] дружиною-полькою Зофією з Налєпінських[8] (Софією з Налепинських[5]), Тимком і Миколою Касперовичем реставрували іконостас церкви Трьох Святих у селі Лемешах[3][9] на Чернігівщині, збудовану коштом гетьманської родини Розумовських[1]. Завершити роботу перешкодила Перша світова війна: братів-художників як підданих Австро-Угорщини інтернували до Уральська, пізніше — до Арзамаса, де вони перебували до 1917 року[3].

Після повернення до Києва, у грудні 1917 року вступив до майстерні ікони і фрески, пізніше перейменовану на майстерню монументального живопису, яку очолив Михайло Бойчук в Українській академії мистецтва[3]. Під його керівництвом[10] Тимко брав участь: улітку 1919 року разом з иншими учнями монументальної майстерні — Василем Седлярем, Оксаною Павленко, Іваном Падалкою — у розписах клеєвими фарбами чотирьох корпусів[3] Червоноармійських[11] Луцьких казарм, де став автором кількох композицій, зокрема: «Оранка» (відома лише з недосконалої фоторепродукції),[3] «Біля яблуні»[11], «Табір червоноармійців», «З одного казанка», у співавторстві з Мусею Трубецькою — «Демонстрація» й «Зустріч з прапорами»; роботи знищила влада 1922-го); пізніше 1919 року — в оформленні приміщень Київського оперного театру у зв'язку з підготовкою до Першого Всеукраїнського з'їзду волосних виконкомів (у співавторстві з Сергієм Колосом виконав панно «Коваль»). 1920-го у складі колективу виконав художнє оформлення Кооперативного інституту (усі роботи втрачені).[3].

Помер у березні 1922 року[3] в м. Києві[10] внаслідок стрімкого розвитку сухот[12].

Доробок

Творчість Тимка Бойчука — оригінальне явище українського мистецтва, яка ґрунтувалося, зокрема, на глибокому вивченні законів зображення доби проторенесансу, візантійського малярства, давньоруського іконопису й народного мистецтва[10]. Працював у галузі станкового живопису, переважно у побутовому та портретному жанрах, книжковій графіці, плакаті. Перші роботи майстра, виконані темперою на дерев’яних дошках, є сюжетними композиціями із зображенням життя селян. Серед творів, зокрема:

  • «Дві жінки з насінням», «Сцена з базару», «Вулиця в містечку» (обидві — 1916), «На пасовиську» (1917),
  • «Хлопець і дівчина», «Баби на городі», «Садять картоплю», «У шевській майстерні», «Біля яблуні» (всі — 1919—1921),
  • «Автопортрет» (1920), «Образки робочого життя», «Портрети» та инші
  • Серія ілюстрацій до збірника «Українські легенди» (видало товариство «Волошки»)
  • Ілюстрації та обкладинко до збірки для дітей «Барвінок» (1919, разом з Іваном Падалкою).

Майже всі його твори були знищені під час розгрому «бойчукістів»; ті, що збереглися, нині перебувають у фондах Національного художнього музею (Київ) і Державній третьяковській галереї (Москва).

Вшанування, пам'ять

  • Пам'ятник (погруддя) братам Бойчукам в с. Романівці (1992[13], скульптор — Борис Рудий[14]).
  • Творчости та життєпису майстра присвячені статті в енцикльопедичних та періодичних виданнях тощо. Також — книга Дмитра Антоновича (Прага, 1929), довгий час — єдине видання, присвячене майстру, якого автор знав особисто, бачив його твори, що майже всі згодом пропали. Опубліковані репродукції творів Тимка Бойчука для видання надала Софія Налепинська-Бойчук, виписи з метричних книг щодо дат народження братів Бойчуків — д-р Володимир Старосольський.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Антонович, с. 6.
  2. Romanówka 2.) R., wś, pow. trembowelski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. — S. 730. (пол.)
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 3,5 3,6 3,7 3,8 3,9 Бойчук Тимофій (Тимко) Львович // Тернопільщина. Регіональний інформаційний портал.
  4. Вони прославили наш край : бібліографічний посібник / уклад. Л. Марченко, С. Воробель ; гол. ред. Б. Мельничук; Управління культури Тернопільської облдержадміністрації, Тернопільська обласна бібліотека для молоді. — Т. : Підручники і посібники, 2002. — С. 127. — (Молоді про славетних людей Тернопільщини). — ISBN 966-562-690-6.
  5. 5,0 5,1 Білокінь, С. Бойчук Михайло Львович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2004. — Т. 3 : Біо — Бя.— С. 209—210. — ISBN 966-02-2682-9.
  6. Михайло Бойчук // Бібліотека українського мистецтва.
  7. Дуда, І., Кушнерик, Г., Саєнко, Н. (ЕСУ) Бойчук Тимофій (Тимко) Львович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 160, 162—163. — ISBN 966-528-197-6.
  8. Micińska, A. Nalepiński Tadeusz Jerzy (1885–1918) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII. — S. 486–487. (пол.)
  9. Нині Козелецького району.
  10. 10,0 10,1 10,2 Саєнко, Н. Бойчук Тимофій (Тимко) Львович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2004. — Т. 3 : Біо — Бя.— 695 с. : іл. — ISBN 966-02-2682-9.
  11. 11,0 11,1 Тимко Бойчук // Бібліотека українського мистецтва.
  12. Антонович, с. 5.
  13. Бойчук Михайло Львович // Тернопільщина. Регіональний інформаційний портал.
  14. Рудий Борис Іванович // Тернопільщина. Регіональний інформаційний портал.

Джерела, література

  • Антонович, Д. Тимко Бойчук (1896—1922). — Прага : Видавництво української молоді, 1929. — 20 с.
  • Білокінь, С. Тимко Бойчук (1896—1922) // Альманах Українського Народного Союзу на рік 1996. Річник 86 / ред. З. Снилик. — Нью-Йорк, 1996. — іл. — С. 185—188.
  • «Йому завжди буде двадцять шість…» // Образотворче мистецтво. — 2017. — № 3. — С. 127.
  • Ковальська, Л. Тиміш Бойчук, молодший брат // Мистецька сторінка.
  • Кравченко, Я. Бойчук Тимофій (Тимко) Львович : [молодший брат М. Бойчука, працював у галузі монументального та станкового живопису, плакату і книжкової графіки] // Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. — К., 2010. — іл. — С. 118—123.
  • Кушнерик, Г. Трагічна доля братів Бойчуків // Теребовлянщина: Краєзнавчий і літературно-мистецький альманах-календар на 2001 рік. — Т., 2001.
  • Ониськів, М. Цьогоріч минає 85 літ відтоді, як помер Тимофій Бойчук // Вільне життя. — 2007. — 24 лют. — С. 1 .
  • Тимофій Бойчук (1896–1922). Персональна бібліографічна пам'ятка до 120-річчя від дня народження // Генії пензля : Художники України — ювіляри 2016 р. — Луцьк : Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, 2016. — Бібліотека. Вип. 12.

Посилання

Зауваги