Тетяна Федорів (письменниця)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Письменниця, мисткиня, громадська діячка
Тетяна Федорів
Тетяна Федорів
Тетяна Федорів
Инші імена: Тетяна Микитів
Народження: 26.01.1922,
х., нині с. Веснівка, Купчинецька громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 04.07.1989,
м. Едмонтон, Канада
Поховання: правдоподібно, там само
Громадянство: українка,
size Польща → size УРСРsize Канада
Родина: батьки — Микола та Анастасія, чоловік — Ярослав, син — Роман
Освіта: Бережанська торгівельна школа
Творчість: авторка віршів, пісень, сценічних картин, інсценізацій, літературних творів тощо
Громадська діяльність: діяльна в українських товариствах та організаціях
Відзнаки: Шевченківська медаль КУК

Тетяна Фе́дорів (з дому — Микитів; 26 січня 1922, х. (нині с.) Веснівка, Україна — 4 липня 1989, м. Едмонтон, Канада) — українська письменниця, мисткиня, громадська діячка.

Життєпис

Тетяна Федорів народилася 26 січня 1922 року в селі Веснівці в околиці Козови (нині село у складі Купчинецької громади Тернопільського району Тернопільської области України) в сім’ї Миколи та Анастасії Микитівих. Мати в молоді роки була артисткою-аматоркою на Золотослобідській сільській сцені.

Початкову освіту здобула в Золотій Слободі, а семирічну — в Денисові, де жила у своєї тітки Софії Бурин. Закінчивши семирічку, пішла вчитися в Золоту Слободу на приватні підготовчі курси до вступу в гімназію. Закінчила Бережанську торгівельну школу і почала працювала в Союзі кооператив у м-ку Козові. Під час німецько-радянської війни організувала на хуторі ланку ОУН з трьох дівчат.

Влітку 1944 з чоловіком виїхала до Австрії, перебувала в таборах Вирґль, Куфштайн і Ляндек; у таборі Куфштайн — організаторка танцювальної групи.

1948 еміґрувала до Канади, де перший притулок отримали в тітки Євдокії Микитів. Чоловік Ярослав відкрив власне фотоательє, а дружина йому допомагала. В Едмонтоні: організаторка і керівниця жіночого хору «Верховина», танцювальної групи «Дунай» і драматичного гуртка.

Голова Об’єднання жінок Ліги визволення України та культурно-освітньої референтури Українського визвольного фронту, співзасновниця й активістка Спілки української молоді.

Померла 4 липня 1989 року в лікарні міста Едмонтона, похорон відбувся 10 липня на цвинтарі Святого Михаїла.

Родина

Першого нареченого — Володимира Мельника, з яким мала намір побратися в 1941-му, — закатували більшовики в Тернопільській тюрмі.

1943 вийшла заміж за світляра із с. Кривого Ярослава Федорова. Син Роман.

Батьків Миколу та Анастасію, брата Богдана з жінкою Зіновією «за пособнічєство бандє ОУН» більшовики вивезли в Сибір.

Доробок

Авторка віршів, пісень; більшість віршів поклав на музику довголітній дириґент хору, композитор Сергій Яременко. Поетичні твори друкувалися в газетах «Визвольний шлях», «Українських вісті», «Гомін України» та в журналі «Крилаті».

Авторка сценічних картин «Леся на Тарасовій горі», «Андріївський вечір», «Нескоримим», «В ніч під Івана Купала», «Колядники з України», «В ніч під Великдень» та инших, інсценізацій, монтажів, літературних творів, опублікованих у пресі та збірниках.

Виготовляла і розписувала кераміку (за трипільськими мотивами), вишивальниця, учасниця мистецьких виставок.

Упорядниця і редакторка книг, зокрема, 1984 «Ювілейного збірника», присвяченого 25-літтю хору «Верховина», де поруч із статтями і репертуаром хору вміщено її поезії.

Відзнаки та пошанування пам’яти

10 жовтня 1983 на ХІV Конґресі КУК нагороджена Шевченківською золотою медаллю — «за визначні заслуги для української спільноти в Канаді».

Грамоти Головної управа ЛВУ та Головної управа ОЖ ЛВУ в Торонті.

В Україні перше пошанування пам’яти відбулося в липні 1990: колона денисівських просвітян з портретом Тетяни Федорів (художник Олег Стахів) пішла в семикілометровий похід на Веснівку, до родинного обійстя патріотки, туди ж прибули й просвітяни із Золотої Слободи; була виголошена доповідь, учні Денисівської школи деклямували вірші письменниці, зведений хор «Просвіти» відспівав кілька пісень та гимн України, а поет Ярослав Тучапський прочитав вірш-присвяту «Підбитая пташка».

4 липня 1992 на подвір’ї школи в Денисові встановлено пам'ятник Тетяні Федорів. (скульптор Іван Сонсядло). Відкривали полотнище з пам’ятника її чоловік Ярослав та син Роман, які приїхали з Канади.

1993 в Тернополі видано збірку вибраних поезій та пісенних творів «Я до вас ще повернуся» (упорядник та автор передмови — Богдан Савак)[1].

Джерела

Основні

  • Дуда, І., Савак, Б. Федорів Тетяна Миколаївна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 511. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • Савак, Б. Сторінки життя Тетяни Федорів та Наталії Фостяк — свідків проведення Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН // Всеукраїнська науково-практична конференція «ІІІ Надзвичайний Великий Збір ОУН — державотворчий чин Воюючої України в 1940-х рр.» (збірник матеріялів). ФОП Савчук Т. В., 2018. — С. 60—67.

Література

  • Федорів Тетяна Миколаївна // Література до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 2002 рік : бібліогр. список / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Друневич ; ред. Г. Моліцька ; відп. за випуск В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2002. — С. ?.
  • Савак, Б. Тетяна Федорів: життя на вівтар української Волі / Б. Савак // Тернопілля’97. [Регіональний річник]. Тернопіль: Збруч, 1997. — С. 204—207.
  • Савак, Б. Тетяна Федорів // Бережанська Земля. Історично-мемуарний збірник. Т. 2 / редкол.: Бабій Л., Бернадський В., Мельник Д. — Український архів. — Торонто — Ню Йорк — Лондон — Сидней — Бережани — Козова: Комітет «Видавництва Бережани», 1998. —  — С. 718—719.
  • Федорів, Т. Верховина; Весняна пісня; Коли ми впадемо на дорозі; Тобі, Володарко [у 1000-річчя хрещення України]; 500 героїням Кінгіру; Знам’я Перемоги; Прощавайте: [Вірші] // Джерело. — 1994. — №1. — С.205—211.
  • Федорів, Т. Рідна мамо моя; Весняна пісня; Мак червоний: [Вірші] // Вільне слово. — 1992. — 25 січ.
  • Федорів, Т. Розкажіть мені зорі; З-за краю світа, з-за могил; Прощавайте: [Вірші

Примітки

  1. Федорів, Т. Я до вас ще повернуся… [Вірші] / Упоряд. та передм. Б. Савака. Тернопіль: Лілея, 1993. — 88 с.

Зауваги