Стінківське давньоруське городище

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук

Стінківське давньоруське городище, у реєстрі пам'яток відоме як Городище Стінка I — археологічна пам'ятка місцевого значення за рішенням Тернопільської обласної ради № 147 від 22 березня 1971 року. Охоронний номер — 118. Пам'ятка — це залишки стародавнього укріпленого поселення, розташованого поблизу села Стінка (нині Бучацького району на Тернопільщині).

Відомості

Дослідження (у формі розкопок) Стінківського давньоруського городища проводилися в наступні роки:

Історична проблематика

13 червня 1395 року в Кракові польський король Ягайло своєю грамотою надав шляхтичу Спитку з Мельштина, краківському воєводі, у дідичне володіння частину Західного Поділля, а саме замки в містаз Кам’янці, Смотричі, Червоногроді, Скалі, Бакоті, при цьому залишивши у власному володінні Меджибіж (Medzibosze), Божськ (Bozske) і Вінницю (Winnicza), а також вилучивши дві округи — Теребовлю та Стінку (districtus Trebowliensis et Sczenca)[3].

Михайло Грушевський стверджував, що Західне Поділля — це округи Камінця (Camenecz, нині Кам'янець-Подільський), Смотрича (Smotricz), Бакоти (Bacotha), Червоногорода (Czirwonogrod) й Скали (Scala, нині Скала-Подільська), а колишні галицькі аннекси Поділя — округи Теребовлі та Стінки (districtus Trebowliensis et Sczenca), «зістали ся на далї при Галичинї»[4]. Також учений не поточнив, з яким сучасним поселенням можна було б ідентифікувати згадану в грамоті Стінку: «Де була „Стїнка”, не можна сказати напевно, але очевидно, що десь на західнїм пограничу Поділя, найскорше — в безпосереднїм сусїдстві Теребовля». Також, що давніше «можемо вказати тільки одну осаду такого імени… нинїшнї Стїнки коло Золочева (на них вказували вже видавцї Archiwum Sanguszków I, index)… звісні… в актах XV в., але тільки як villa (Akta grodz. і ziem. XII c. 230, 246), та й лежать де що задалеко. Молчановський[5] з граничного обводу 1546 р. вказував на лїс Stenki на устю Гнїзди в Серет (ор. c. c. 14 і 188), але се не помагає нїчого — стїнка для лїса в нашій мові nomen appellativum, а не рroprium.[6]. Свого часу Владислав Семкович теж стверджував, колишній повітовий центр Стінка на заході Поділля - це нині село біля Золочева[7]

Сьогодні в Галичині є тільки два села з такою назвою — на Бучаччині та в околицях Золочева на Львівщині. У документі з видання Akta grodzkie i ziemskie (№ 2648, С. 236), на який посилався М. Грушевський, йде мова про майнову справу снятинського старости Міхала Бучацького в 1453 році, яку розглядав Галицький земський суд.

Наявність городища поблизу нинішньої Стінки на Бучаччині з артефактами княжої доби, також її розташування поблизу великої річки, що в ті часи була важливою торговою артерією, є вагомими аргументами на користь версії, що Стінкою в грамоті короля Ягайла було поселення поблизу нинішнього села на Бучаччині. Український медієвіст Віталій Михайловський, учень професора НаУКМА Наталії Яковенко, автор, зокрема, розвідок, присвячених вивченню роду Бучацьких гербу Абданк та їх діяльности, уважає, що складно не погодитися з таким припущенням.

Примітки

  1. 1,0 1,1 Петегирич, В. Олексій Ратич — дослідник пам'яток княжої доби Прикарпаття і Волині // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Вип. 10. — 2006. — С. 12.
  2. Строцень, Л. Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. — 2012. — Вип. 21, ч. 1. — С. 59.
  3. Михайловський, В. Спитко з Мельштина — володар Західного Поділля в 1395–1399 рр. // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К. : Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 12—13. — С. 215.
  4. Грушевський, М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 175.
  5. Український історик Никандр Молчановський.
  6. Там само. — С. 89—91.
  7. Semkowicz, W. Ród Awdańców w wiekach średnich. Ciąg dalszy. — 1919. — S. 300.

Джерела