Стефан Танчаковський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Громадський діяч, правник, благодійник
Стефан Танчаковський
світлина Стефана Танчаковського
світлина Стефана Танчаковського
Інші імена: Степан Танчаковський
Народження: 1854
с. Вербівець, нині Вербівці, Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 29.08.1928
м-ко Золотий Потік, нині смт, Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — о. Миколай, мати — Антоніна з Сенатовичів, дружина, син — Іван (приймак)
Освіта: Тернопільська вища гімназія, Українська академічна гімназія у Львові (матура), Львівський університет
Робота: суддя, власник нотаріальної канцелярії
Громадська діяльність: співзасновник читалень та благодійник товариства «Просвіта», член видавничої спілки «Діло» у Львові
Відзнаки: почесний член товариства «Просвіта»

Стефан Танчаковський, або Степан Танчаковський (1854, с. Вербівець, нині Вербівці, Україна — 29 серпня 1928, м-ко Золотий Потік, нині смт, Україна) — український галицький громадський та культурно-освітній діяч, радник суду, нотар (нотаріус); організатор, благодійник просвітнього життя Бучаччини (Золотий Потік та околиці), почесний член товариства «Просвіта», член видавничої спілки «Діло» у Львові.

Життєпис

Стефан Танчаковський народився у 1854[1][2] році в с. Вербівці[1] коронного краю Королівство Галичини і Володимирії, Австрійська імперія (нині Вербівці Теребовлянського району Тернопільської області[2], Україна). Батько, греко-католицький священик о. Микола Танчаковський (1815—початок 1890-х, Вербівець), був парохом у Вербівці Теребовельського повіту, похований там само. Матір — дружина батька Антоніна з Сенатовичів. Брат Стефана о. Олександр був греко-католицьким парохом Озерної, сестра Евгенія — дружиною о. Амвросія Рибака, пароха села Соснова Підгаєцького повіту[1].

Навчався в цісарсько-королівській гімназії у Тернополі, матуру (іспит зрілости) склав в Українській академічній гімназії у Львові. Вступив на правничий факультет Львівського університету, після складання трьох державних іспитів став судовим авскультантом, потім — ад'юнктом, суддею.

Працював у містах Радимному (нині Польща), Косові (закладав табулярні книги містечок та сіл повіту), Коломиї (радником окружного суду)[3]. 4 березня 1888 року в Коломиї брав участь у засіданні комітету засновників товариства «Гуцульська спілка», створеної за рішенням віче з метою піднесення економічного рівня сільської людности[4].

Після 20 років судової служби покинув її, не піклуючись про часткову емеритуру (пенсію). Від 1896 року як нотаріальний аплікант практикувався в канцелярії нотаря (нотаріуса) Порфирія Яримовича в Підгайцях. 1898 року отримав посаду нотаря в містечку Золотому Потоці. Весною того ж року створює власну нотаріальну контору (канцелярію). Впровадив у діловодство українську мову замість польської, замість поляків взяв на роботу українців[5].

13 квітня 1904 року декретом № 1385 іменований делегатом товариства «Просвіта» на Золотопотіцький судовий повіт[6]. Відкрив читальні товариства «Просвіта» у Золотому Потоці, Коропці, був співзасновником читалень у селах Возилові, Космирині, Костільниках, Пороховій, Русилові, Соколові, Стінці[2]. Через небажання пароха о. Петрика («старорусина москвофільських переконань»[7]) сприяти відкриттю в Золотому Потоці читальні товариства «Просвіта», також відкриттю ним москвофільської «Читальні ім. М. Качковського» перестав підтримувати з ним стосунки. Мешкав у власному будинку (4-й на захід від парафіяльного костелу та монастиря оо. домініканців у Золотому Потоці[8]. У 1904—1909 роках за 18576 австрійських корон придбав кілька земельних ділянок з хатами, які передав у власність товариству «Просвіта», віддав під читальні сільським громадам. Організовував сільську молодь, провадив її до освіти, готував театральні вистави.

Важко переживав переїзд дружини з дітьми до Львова. Взяв на виховання сина служниці Івана НН., який вивчав право у Львові, брав участь у Визвольних змаганнях 1918—1919 роках, не повернувся додому[7].

Був членом товариства «Українська Рада», Української Національно-Демократичної Партія (УНДП). У 1907 році був обраний заступником посла австрійської Державної ради (Райхсрату) Евгена Левицького[9][10] у виборчому окрузі № 59[11]. Як заступник парламентського посла 6 лютого 1908 року разом з лікарем доктором Бобеком, за інформацією коропецьких міщан, прибув на місце, де жандармами-поляками був убитий громадський діяч Марко Каганець, подав інформацію про трагедію телеграмами голові Українського парламентарного клубу у Відні, редакції газети «Діло»[12].

З листопада 1918 року після утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) став працювати суддею у Золотому Потоці[13].

Зібрав колекцію різьблених гуцульських виробів (зокрема, роботи родини Шкрібляків[3]), гуцульських ліжників, вишиванок, писанок, які передав Національному музею у Львові[2]. Входив до складу членів видавничої спілки «Діло» у Львові[14].

Помер на 75 році життя 29 серпня 1928 року в Золотому Потоці[15], був похований на місцевому міському цвинтарі. Похорон відбувся 1 вересня[16] за участю понад 5000 осіб[7]. Покійного відспівував та прощав о. Іван Галібей[16], домовина була вкрита червоною китайкою з тризубом[15]. На могилі встановили скромний хрест з місцевого піщаника, пізніше — чорну мармурову таблицю з написом, виконану фірмою Шапіра у Львові[17]. Хрест знищила більшовицька влада, а відновили його 1992 року[18].

Пам'ять

1998 року просвітяни та мешканці Золотого Потоку провели ряд заходів з вшанування пам'яті С. Танчаковського з нагоди 80-річчя його смерти, зокрема, панахиду, віднайшли та впорядкували його могилу (учителі Іван Ружицький, Р. Стромик), похід до місця спочинку, вечір пам'яти[19].


Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Рибак, М. Стефан Танчаковський // Бучач і Бучаччина… — С. 236.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Мельничук Б., Сеник А., Яворський Г. Танчаковський Стефан Миколайович… — С. 380.
  3. 3,0 3,1 Рибак, М. Стефан Танчаковський… — С. 237.
  4. «Spółka huculska» // Kurjer Lwowski. — 1888. — № 81 (21 marca). — S. 3. (пол.)
  5. Рибак, М. Стефан Танчаковський… — С. 238.
  6. Колцьо, В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 254.
  7. 7,0 7,1 7,2 Запороцька-Потопник, А. Золотий Потік // Бучач і Бучаччина… — С. 632.
  8. Запороцька-Потопник, А. Золотий Потік // Бучач і Бучаччина… — С. 630.
  9. Рибак, М. Стефан Танчаковський… — С. 239.
  10. Газета «Kurjer Lwowski» назвала його заступником кандидата-народного демократа о. О. Олесницького у березні 1907 в окрузі Станиславів — Тлумач → див.: Z ruskiego ruchu przedwyborczego // Kurjer Lwowski. — 1907. — № 124 (14 marca). — S. 3. (пол.), ймовірно, помилково, у червні 1918 — заступником посла Олесницького (вочевидь, Євгена) → див.: Zastępcy posłów // Kurjer Lwowski. — 1907. — № 279 (18 czerwca). — S. 6. (пол.)
  11. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1911. — Lwów, 1911. — S. 353. (пол.)
  12. Рибак, М. Стефан Танчаковський… — С. 240.
  13. Запороцька-Потопник, А. Золотий Потік… — С. 634.
  14. Ювилей «Діла» // Діло. — 1930. — Ч. 11 (12.377) (17 січня). — С. 2.
  15. 15,0 15,1 Посмертні згадки. Степан Танчаковський // Діло. — 1928. — Ч. 199 (11.452) (6 вересня). — С. 4.
  16. 16,0 16,1 Рибак, М. Стефан Танчаковський… — С. 241.
  17. Рибак, М. Стефан Танчаковський… — С. 240.
  18. Літопис Золотопотіцький. Т. 1 / за редакцією І. А. Ружицького. — Т. : Мандрівець, 2001. — іл. — С. 269. — ISBN 966-634-041-0.
  19. Літопис Золотопотіцький. Т. 1… — С. 222.

Джерела

Зауваги