Степан Шипилявий

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Громадський діяч, книговод
Степан Шипилявий
Народження: 17.07.1897
с. Жизномир, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 20.01.1985
м. Баффало, штат Нью-Йорк, США
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize США
Родина: дружина — Катерина, діти — Анна, Богдан, Тарас, Ольга, онук — Ігор Макух
Робота: книговод, в. о. директора Повітового Союзу Кооператив Бучач
Творчість: автор книг

Степан Шипилявий[1] (17 липня 1897, с. Жизномир, нині Україна — 20 січня 1985, м. Баффало, США) — український книговод, кооперативний та громадський діяч, учасник національно-визвольних змагань, вояк Української галицької ар­мії, діяч товариства «Просвіта». Координатор редакційної колегії збірника «Бучач і Бучаччина», благодійник у США.

Життєпис

Степан Шипилявий народився 17 липня 1897 в Жизномирі[2] Бучацького повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині Бучацького району на Тернопільщині, Україна) в селянській родині. Олекси Шипилявого, син Харитона та Анни з Лесівих[3].

Про себе в розмові з доктором Н. Н., заступником голови Національної Ради, стверджував, що «у молодості не мав щастя переступити порога середньої школи»[4].

У віці 14-ти років став членом Матірного товариства «Просвіта»[5]. Брав участь у національно-визвольних змаганнях, воював у лавах Української галицької ар­мії[6]. 24 серпня 1924 року в приміщенні товариства «Українська Бесіда» (будівля банку «Праця») відбулися збори, на яких представники 6-ти кооператив — «Поступ» (Бучач), «Надія» (Переволока), «Єдність» (Трибухівці), «Поступ» (Новосілка Язловецька), «Косар» (Жизномир), «Побіда» (Сороки) — заснували Повітовий Союз Кооператив Бучач (ПСК), підписали його Статут. Також обрали керівників, якими стали, зокрема, Остап Сіяк (директор), нотар Степан Купчинський (скарбник), а Степан Шипилявий — книговодом (бухгалтер)[7]. До складу дирекції ПСК Бучач входив, зокрема, 1930 р., коли також виконував обов'язки директора спілки. Під час так званої пацифікації в Галичині восени 1930 року був заарештований 12 жовтня польською владою в Білявинцях та в супроводі озброєних поліціянтів доставлений у розпорядження повітового комісара поліції в Бучачі. Після формальностей звільнений з вимогою прийти до відділку 14 жовтня і підписати протокол. Зробивши це, отримав повне звільнення від поліції, однак ще в коридорі комісаріату знову з кількома товаришами був заарештований військовою жандармерією і відвезений до Пишківців для екзекуції. Наступного дня вони повернулися додому побитими («змасакрованими»)[8].

Діяльний у кількох українських товариствах. Зокрема, в 1922—1933 роках був членом Ради директорів Української кооперативної спілки як представник Бучаччини. Брав активну участь у заходах товариства «Просвіта» на теренах Бучацького повіту; зокрема, в грудні 1931 року — на курсах, які організувала повітова філія товариства в Бучачі.

Рідня Шипилявих на скитанні, 1945 рік. Сидять: Катря, доня Ольга, Степан; стоять: Богдан, Анна і Тарас.

1933 р. був секретарем Бучацького повітового Комітету порятунку України. Якийсь час входив до лав УНДО. 1940 року арештований більшовиками, був обвинувачий за «антирадянську діяльність та агітацію» і засуджений до восьми років виправно-трудових таборів[9]. За відомостями з його некрологу, був засланий до Казахстану, звідки повернувся додому під час німецько-радянської війни. Був арештований ґестапівцями[6].

4 липня 1943 як представник повітової Делеґатури брав участь у відкритті пам'ятника на могилі вістуна УГА 1919 р. у с. Броварах[10].

На початку 1950-х років емігрував до США. За океаном був членом Українського Конґресового комітету Америки (УККА) в місті Баффало (штат Нью-Йорк), Світового Конґресу вільних українців (СКВУ), федерації за права дітей та юнацтва[2]. 30 квітня 1961 секретар Степан Шипилявий звітував під час зборів Відділу УКК у Баффало[11]. Був одним з прихильників заснування Українського наукового інституту в Гарвардському університеті, актив­ним діячем Організацій Українського Визвольного Фронту (ОУВФ) у Баф­фало[6].

Степан Шипилявий помер 20 січня 1985 в м. Баффало. Парастас відправлений 24 і 25 січня, похований у суботу 26 січня з церкви святого Миколая на цвинтарі святого Хреста в Лакаванні (Ню Йорк). Родичі просили замість квітів на могилу складати пожертви на Патріярший Фонд святої Софії і на ФКУ[6]. Очевидно, що похований у США.

Доробок

Автор книг «Ми в світлі чисел народного фонду УККА. Відділ у Баффало 1950—60» (1961), «17-і загальні збори УККА, відділ у Баффало» (1966), «Українська громада в Баффало» (1967—1968). Став координатором редакційної колегії історико-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина», пояснень та нарисів у ньому:

  • Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську Державу
  • Календар «Просвіти» за 1927 рік
  • Хліборобський страйк у Бучаччині 1902 року
  • Національно-економічне відродження Бучаччини
  • Філія і кружки т-ва «Сільський Господар» в Бучаччині
  • Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини
  • Юліян Данькович (Посмертна згадка)
  • Українська Католицька Церква в Бучаччині
  • Римо-Католицька Церква в Бучаччині
  • Жидівські віросповідні громади
  • Жизномир
  • Молодь Бучачччини — випускники вищих шкіл в 1945—1872 роках
  • Бучачани — фундатори
  • Меценати, фундатори і передплатники Пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина»
  • Підложжя, що на ньому постали тайні організації
  • Що нам приніс 1848 рік?

Родина

Дружина — Катерина (1900, Жизномир — ?)[5]. Після арешту чоловіка перейшла на нелегальне становище, кожна дитина жила окремо, часто по стодолах і шопах[12]. Діти:

  • Анна (24 червня 1943 брала участь у повітовій нараді жіночих гуртків УОТ, виголосила реферат на тему: «Українська жінка в сучасній дійсності»[13])
  • Богдан[5] (1929, Жизномир — ?), навчався в Чортківській гімназії[14], в Ляндеку (Австрія), закінчив у м. Ельванґені (нині в складі землі Баден-Вюртемберґ, ФРН). З 1950-го — у США, 1956 року закінчив вечірнє відділення університету в Бофало (Баффало), здобув ступінь бакалавра, а 1958 — ступінь магістра Каліфорнійського університету (Лос-Анджелес). Разом з дружиною Христиною із Залеських виплатили 50 дол. для видання книги «Бучач і Бучаччина»[15]
  • Тарас, народився в Жизномирі, з дружиною Юлією стали співфундаторами Гарвардського центру українських студій (ГЦУС), виплатили 40 дол. для видання книги «Бучач і Бучаччина»[15]
  • Ольга[5]
  • прибрана дочка[6].

Онук Степана Шипилявого — Ігор Макух — голова Союзу Українських студентських товариств Америки (СУСТА) в 1972—1973 роках, від імені діда, який не міг брати участь у заході з причини поганого здоров'я, 20 жовтня 1973 в Детройті виголосив привітання учасникам VI крайового з'їзду представників Фонду катедр українознавства (ФКУ)[16].

Примітки

  1. Іноді можна зустріти инші варіанти написання імені та прізвища: Шипелявий → див.: Бучач і Бучаччина… — С. 258., Шепелявей → див.: Мельничук, Б. Шепелявей Степан… — С. 634.; Стефан Шипелявий → див.: Повітова нарада в Бучачі // Діло. — 1932. — Ч. 141 (29 червня). — С. 4.
  2. 2,0 2,1 Мельничук, Б. Шепелявей Степан… — С. 634.
  3. Матеріали Романа Лесіва.
  4. Бучач і Бучаччина… — С. 297.
  5. 5,0 5,1 5,2 5,3 Шипилявий Степан і Катря // Бучач і Бучаччина… — С. 772
  6. 6,0 6,1 6,2 6,3 6,4 У Баффало… — С. 4.
  7. Бучач і Бучаччина… — С. 292.
  8. Бучач і Бучаччина… — С. 297—298.
  9. Тінь Голодомору над західними українцями
  10. Посвячення пам'ятника в Язловеччині // Вісті. — Берлін, 1943. — Ч. 31 (4 серпня). — С. 3.
  11. Адв. Василь Андрушин очолює УКК в Рочестері, а д-р М. Лоза в Бофало // Свобода. Український щоденник. — Джерзі ситі і Ню Йорк, 1961. — Ч. 82 (4 травня). — С. 1.
  12. Бучач і Бучаччина… — С. 773.
  13. На жіночому відтинку. Наради жіноцтва у Бучачі // Чортківська думка. — 1943. — Ч. 29 (94) (18 липня). — С. 6.
  14. Очевидно, приватній українській імені Маркіяна Шашкевича.
  15. 15,0 15,1 Бучач і Бучаччина… — С. 778.
  16. Пріцак, О., Шипилявий, С. Вступ // Український Гарвард. — Нью-Йорк-Кембрідж, 1974.

Джерела

Зауваги