Степан Борозний

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Громадський діяч, учасник національно-визвольних змагань
Степан Борозний
Степан Борозний
Степан Борозний
Народження: 7.07.1921,
с. Монастириха, нині Гримайлівська громада, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 25.03.2012,
м. Нікополь, Україна
Поховання: правдоподібно, м. Нікополь
Громадянство: українець,
20x13пкс Польща → 20x13пкс УРСР → 20x13пкс Україна
Родина: батьки — Іван та Марія, дружина — Емілія, син — Орест
Освіта: польська гімназія в Тернополі, учительська семінарія в Самборі
Робота: працював на будівництві, на підсобних роботах
Військо: воював в УПА
Творчість: автор низки віршів і статей
Політична діяльність: член ОУН

Степан Борозни́й (7 липня 1921, с. Монастириха, нині Україна — 25 березня 2012, м. Нікополь, Україна) — український громадський діяч, учасник національно-визвольних змагань.

Життєпис

Степан Борозний народився 7 липня 1921 року в селі Монастирисі в околиці Гримайлова тодішнього Скалатського повіту Тернопільського воєводства (нині у складі Гримайлівської громади Чортківського району Тернопільської области України) в селянській родині Івана та Марії (з дому — Кушнір).

Батько помер у 1936, мати вдруге вийшла заміж за Мафтея Фостаковського. Вітчим пішов в українське підпілля, мати залишилася на господарстві, але окупаційна влада наклала на такий податок, що вона попродала все добро і змушена була покинули хату й переховуватися по чужих селах. 1947 загинула в криївці разом з вітчимом і ще кількома підпільниками, яким принесла їжу.

Навчався у польській гімназії в Тернополі, учительській семінарії в Самборі, після приходу німців — в агрономічному ліцеї.

Від 1939 — член ОУН. У травні 1941 заарештований у Гримайлові і вивезений до Тюмені (РФ). З місця заслання втік з ґімназистом Михасем Ґудзом (з Лежанівки), повернувся в Україну.

Під час німецької окупації вів підпільну роботу на Скалатщині, разом зі Степаном Проциком друкував листівки ОУН. Коли виникла загроза арешту, перебралися в с. Черниці біля Стрия, де під виглядом студентів рільничого ліцею далі вели підпільну роботу. За доносом поляка Демковського[1], заарештований німцями, перебував у в тернопільській в'язниці, згодом звільнений. Воював в УПА, брав участь у боях з енкаведистами, 1944 був важко поранений у легеню та праву руку, лікувався у криївках.

При переході зі станиці до станиці 15 січня 1945 поблизу м. Калуша (нині Івано-Франківщина) Степана Борозного разом із групою підпільників захопили енкаведисти. 16 березня 1945 засуджений до смертної кари з конфіскацією майна. Вирок замінили на 20 років таборів. Відбував ув’язнення у 3-й каторжній зоні в Норильську, працював у кам’яних кар’єрах, на цементному заводі та на цегельні. 1953 брав участь у повстанні політв’язнів. Згодом був у таборах Іркутської области (Вихорівка, Тайшет, Суєтиха). За Указом ПВР СРСР від 14 липня 1954 постійна сесія Іркутського облсуду 9 квітня 1959 замінила Степанові Борозному решту терміну (5 р. 9 міс. і 10 днів) на заслання, яке він відбував від 28 квітня 1959 до 3 березня 1964 в селищі Суєтиха (біля Тайшету) у таборах Іркутської области (Вихорівка, Тайшет, Суєтиха).

Через заборону повертатися в Західну Україну, оселився в Нікополі на Дніпропетровщині. Працював на будівництві, у шкільній майстерні, в котельні, на підсобних роботах.

Реабілітований 26 квітня 1993. Помер 25 березня 2012[2], правдоподібно, в м. Нікополі, де й похований[3].

Родина

Одружився на засланні в селі Суєтиха з Емілією (з дому — Рихліцька; 1921—1996), що також відбувала каторгу; 1961 народився син Орест.

Доробок

Автор низки віршів і статей, опублікованих у пресі.

Джерела

Основні

  • Овсієнко, В. Борозний Степан Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 173. — ISBN 966-528-197-6.
  • Овсієнко, В. В. Борозний Степан Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ин.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. ?. — ISBN 966-02-2682-9.
  • Малолуцька сільська рада / Борозний Степан Іванович // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга друга / Упор. О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал. — Терно-граф, 2012. — С. 207. — ISBN 978-966-457-134-7.
  • Овсієнко, В. Борозний Степан Іванович / В. Овсієнко // Дисидентський рух в Україні. — 2007. — 19 лист. — (Інтерв'ю С. Борозного від 9 квітня 2001 в Нікополі, машинопис, довідки.).
  • Овсієнко, В. Борозний Степан Іванович / В. Овсієнко // Дисидентський рух в Україні. — 2007. — 19 лист. — (Інтерв'ю С. Борозного).

Література

  • Білас, І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2 кн. Кн. 2. — К.: Либідь — Військо України, 1994. — С. 205.
  • Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. — Харків: Харківська правозахисна група; «Права людини», 2006. — C. 79-81.
  • Рух опору в Україні: 1960 — 1990; Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. — К.: Смолоскип, 2010. — С. 88–89; 2-е вид.: 2012 р., — С. 95–96.
  • С. Борозний (Біографічна довідка) // Біль. Альманах «Меморіалу», Вип. 5-6. — Львів: Поклик сумління, 1995. — С. 138.
  • С. Борозний (Добірка віршів і біоґрафічна довідка) // Никопольские известия, 1997. — 3 жовт.
  • Поезія Степана Борозного // Никопольские известия, 1998. — 27 бер.
  • Борозний, С. І. Зустріч з минулим [Інтерв’ю, статті, вірші, знімки]. — Нікополь, 2009. — 164 с., іл.

Посилання

Примітки

  1. ↑ Панченко, О. Степан Процик — редактор, демократ, державник… / Олександр Панченко // Час і події. — 2020. — 15 лип.
  2. ↑ Схиляємо голови...  // Нація і держава. — 2012. — № 15—16 (12 квіт.). — С. 10. — Скорбота.
  3. ↑ Власне дослідження Миколи Василечка.

Зауваги