Статуя Яна Непомуцького

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Картка
Buchach-Yan-Nepomuk-08062562.jpg

Статуя святого Яна Непомуцького — придорожній пам'ятник чеському святому Яну Непомуку (Непомуцькому), розташований у лівобережній частині міста Бучача, районного центру на Тернопільщині, неподалік від пам'ятника Ісусові Христу за кілька метрів нижче від так званої «цісарської» дороги Бучач — СтрусівТернопіль (тепер частина автошляху Н18). Є пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення (охоронний номер 1322).

Відомості

Розташований поблизу колишньої головної дороги з правобережної частини міста[1]. Точних документальних відомостей про час будівництва, фундатора, авторів та будівничих пам'ятки наразі немає. Відомо, що у 1748 року на Поділлі був сильний неврожай внаслідок весняної посухи, а також шкоди, якої врожаю завдало нашестя сарани (ще на Покутті, Волині та Правобережжі)[2]. Число 1750, яке можна бачити на скульптурі, дозволяє аргументовано припустити, що це — рік завершення будівництва, а спорудження пам'ятника чеському святому Янові Непомуцькому могло було пов'язане з молитвами до Всевишнього та святого про захист міста від різного роду нещасть.

Пам'ятник частково зруйнували за радянської влади 1947 року. Відновлений тернопільським скульптором Романом Вільгушинським 2007 року за доброчинні кошти бучацького підприємця та громадського діяча Василя Бабали.

Пам'ятка

Статуя Яна Непомуцького є пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення. Охоронний номер 1322.

Творці, фундатор

На думку дослідників, авторами статуї були архітектор Бернард Меретин[3][4][5] та скульптор Йоган Георг Пінзель, час створення — 1750 р.

Опис

Пам'ятник нагадує поширені в тогочасній Європі так звані чумні стовпи.

Композиція скульптури не повторює повністю композицію жодної з відомих схожих у колишньому Чеському Королівстві. Композиційна схема пам'ятки схожа на композиції фігур, які прикрашають Карлів міст у Празі (столиця Чехії). Варто зауважити, що фігури з пам'ятника (також зі статуї Непорочного Зачаття Богородиці в Бучачі) виразно відрізняються від праць Франтішека Баугута (чес. František Baugut), Матея Вацлава Якеля (чес. Matěj Václav Jäckel), Фердинанда чи Яна Брокоффа (чес. Jan Brokoff), Коля, Карела Йозефа Гернля (чес. Karel Josef Hiernl[6]) та Ігнаца Франца Плятцера[7].

На головному фасаді нижнього ярусe постаменту пам'ятки є увінчаний короною різьблений герб Пилява з ініціалами M. P. S. K. (очевидно, початкові літери слів Mikołaj Potocki Starosta Kaniowski, що перекладаються як Миколай Потоцький староста канівський). На головному фасаді нижнього та верхнього ярусів постаменту пам'ятки є написи латинською та польською мовами:

« Mihimitem Absitgloriari Nisi in Cruce Domini. Ga 6,14  »
.
« Patronie dobrej sławy, kompanie podróżnych
Broń tego miasta i mnie od przypadków różnych
 »
.

На бічній стороні цоколя нижнього ярусу прикріплено чорну пам'ятну дошку з написом про дати руйнування та відновлення пам'ятки.

Мистецька проблематика

Польські мистецтвознавці Збіґнєв Горнунґ (Zbigniew Hornung) і Тадеуш Маньковський (Tadeusz Mańkowski) свого часу вважали, що творчість Бернарда Меретина можна вивести з «віденського мистецького кола» чи північноіталійського (район Боденського озера). Сучасний польський дослідник д-р габілітований Пйотр Красний (Piotr Krasny) уважає, що з цим твердженням погодитися складно; також, що форми фігур бучацьких придорожніх пам'ятників можна вважати стежиною, яка вкаже на зв'язок мистецтва Меретина з мистецтвом Чеського Королівства[8].

Див. також

Примітки

  1. Krasny, s. 65.
  2. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia Zakładu Narodowego im. Ossolińskich, 1862. — S. 178. (пол.)
  3. Мистецькі пам'ятки Бучача (уривок праці Г. Логвина) // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 99.
  4. Hornung, Z. Pinsel (Pinzel), imię nieznane (zm. ok. 1770) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXVI/2, zeszyt 109. — S. 344. (пол.)
  5. Hornung, Z. Merenyn Bernard (zm. 1759) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 443. (пол.)
  6. Břevnovský klášter
  7. Krasny, s. 71—72.
  8. Там само. — S. 75.

Джерела

Посилання

Зауваги

Ambox content.png


Шаблон:Визначні місця Бучача