Станіслав Лянцкоронський (подільський воєвода)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, урядник
Станіслав Лянцкоронський
Інші імена: Stanisław Lanckoroński
Народження: бл. 1585
Смерть: 5.02.1617
Громадянство: Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Родина: батько — Миколай, швагро — Миколай Чурило, дружина — Зофія Ґольська (Замєховська)
Робота: подільський воєвода
Примітки: родовий герб — Задора

Станісла́в Лянцкоро́нський гербу Задора (пол. Stanisław Lanckoroński; бл. 1585 — 5 лютого 1617) — польський шляхтич, військовик та урядник Корони Польської у Речі Посполитій. Подільський воєвода, галицький каштелян, дідич Бучача і Підгайців з прилеглостями, сіл Швайківців, Шманьківчиків та інших. Двоюрідний стрийко гетьмана Станіслава Лянцкоронського.

Життєпис

варіант гербу Задора

Станіслав Лянцкоронський народився, за одними даними, близько 1585 року (напис на його надгробку стверджував, що прожив 32 роки)[1], за іншими — саме 1585[2], в сім'ї королівського ротмістра Миколая Лянцкоронського (?—1597, сина скальського старости Героніма Лянцкоронського), з 1595-го подільського підкоморія, дідича Бжезя з прилеглостями (Краківське воєводство), Балина та Новосілок[3] (Новосілки) на Поділлі приблизно з 1578[2] та його дружини Анни Журавінської з Ходороставу (нині м. Ходорів). Станіслав мав сестру Зофію — дружину сяніцького стольника Миколая Чурила. 1589 року батько від імені дітей продав село Суходіл та інші маєтності представникові роду Жолкевських[3].

1597 року отримав Юхнівці (інша назва Давидківці) з прилеглостями у Кам'янецькому повіті[1]. Близько 1615-го був дідичем містечка Старих Петликівців[4]. 1616 року купив міста Підгайці та Бучач з прилеглостями; також Віньківці, Забірче, Pilipkowce (очевидно, це нині с. Пилипче) та п'ять сіл на Поділлі від Ліховських[1], а саме: галицький ловчий Якуб Лиховський (Ліховський) гербу Ясенчик, «ув'язаний» у маєтності С. Лянцкоронського Віньківці та ще сім сіл, зрікся на користь останнього своїх прав на маєтності Бучацьких[5].

Уряди (посади): галицький каштелян з 1613 р. (його попередник Войцех Гумецький посідав уряд ще 2 квітня 1613[6]), подільський воєвода з 1614 р. (певне, не раніше 15 вересня 1614, коли ще був галицьким каштеляном[7], плоскирівський (нині м. Хмельницький) староста (1613).

Недовгий проміжок часу його дружиною була відома авантюристка того часу Зофія з Замєховських, удова Яна Ґольського (?—1613[8]), дідича, зокрема міст Бучача, Підгайців, Чорткова (ці маєтності він успадкував по бездітній смерти рідного брата — воєводи подільського, руського Станіслава Ґольського[9]), Янова. Через це С. Лянцкоронський активну участь у вирішенні суперечки між Зофією з Замєховських та князем Іваном-Юрієм Радзивілом стосовно м. Бучача. Зофія Ґольська подала позов до Коронного трибуналу з приводу нападу на замок у Бучачі І.-Ю. Радзивілла, вимагала повернути їй 600000 польських гривень. Станіслав Лянцкоронський, використовуючи зв'язки серед депутатів Коронного трибуналу, добився покарання інфамії та довічної баніції для кн. І.-Ю. Радзивіла. Суперечку полюбовно вирішили 1615 року за посередництва воєводи руського Івана Даниловича та київського — Станіслава Жолкевського[10].

Помер 5 лютого[11] 1617 року[7], не залишивши нащадків. У Львівській латинській катедрі був його надгробок з епітафією латинською мовою[1], правдоподібно, у крипті цього храму він був похований.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Boniecki, s. 336.
  2. 2,0 2,1 Kotarski, H. Lanckoroński Mikołaj z Brzezia h. Zadora (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XVI. — S. 448.
  3. 3,0 3,1 Boniecki, s. 335.
  4. Biernat, M. Kościół parafialny p. w. Narodzenia Matki Boskiej w Petlikowcach Starych // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków, 2007. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Т. 15. — S. 363.
  5. Boniecki, A. Herbarz polski. — Warszawa, 1913. — Cz. 1. — T. 16. — S. 170.
  6. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV–XVIII wieku: spisy / opracował K. Przyboś. — Wrocław — Warszawa — Krakόw — Gdańsk — Łódź : Polska akademia nauk, Biblioteka Kόrnika, 1987. – T. 3 : Ziemie ruskie. – Zeszyt 1 : Urzędnicy wojewόdztwa Ruskiego XIV–XVIII wieku (Ziemie Halicka, Lwowska, Przemyska, Sanocka): spisy. — S. 44. — ISBN 83-04-0251213-4 całość, ISBN 83-04-01814-4.
  7. 7,0 7,1 Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku: spisy / pod redakcją A. Gąsiorowskiego. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — T. 3 : Ziemie ruskie, zesz. 3 : Urzędnicy Podolscy XIV–XVIII wieku: spisy / opracowali E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka. — S. 146.
  8. Boniecki, A. Herbarz polski. — Warszawa, 1903. — Cz. 1. — T. 6. — S. 194.
  9. Ostrowski, J. K. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 17. — S. 86.
  10. Lulewicz, H. Radziwiłł Jan Jerzy h. Trąby // Polski Słownik Biograficzny. — 1987. — T. ХХХ. — S. 198.
  11. Starovolscio, S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae, 1655. — S. 289. (лат.)

Джерела

Посилання

Зауваги