Станіслав Конєцпольський (1682)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, державний діяч
Станіслав Ян Конєцпольський
Инші імена: Станіслав Конєцпольський
Народження: 1646 (після 1643)
с. Підгірці, нині Бродівського району, Львівська область, Україна
Смерть: 1682
Громадянство: size Республіка Обидвох Націй
Родина: батько — Aлександер Конєцпольський, матір — Йоанна Барбара із Замойських, дружина — Євгенія Катерина з князів Вишневецьких
Освіта: навчався у Парижі
Робота: воєвода подільський, волинський, долинський, белзький староста, краківський каштелян, обозний великий коронний
Військова служба: полковник Й. К. М., учасник битв та походів
Політична діяльність: посол сеймів
Громадська діяльність: благодійник
Примітки: дідич м. ін. м. Язловця

Станіслав Конєцпольський (пол. Staniław Koniecpolski; 1646, с. Підгірці, нині Україна — не раніше 22 серпня 1682) — польський шляхтич, урядник та військовик Королівства Польського. Полковник Його Королівської Милості. Представник роду Конєцпольських гербу Побог. Дідич маєтностей на теренах нинішньої Тернопільщини, благодійник Римо-католицької церкви.

Підписувався, зокрема, як князь святого цісарства Римського і граф на Тарнові, пан на Ярославі, Конєцполі, Бродах[1], або Станіслав на Конєцполі і Бродах Конєцпольський, граф на Тарнові і Ярославі, … на Острозі і Ружині дідичний пан[2].

Життєпис

Варіянт князівського гербу Конєцпольських (Побог зі зміною)
Варіянт гербу Побог
Герб матері — Єліта

Народився, за даними д-ра Петра Гуцала, 1646 року в Підгірцях[3], родовій маєтності (нині село Бродівського району на Львівщині). Свого часу д-р Адам Пшибось писав, що народився після 1643 року, не вказуючи ні точної дати, ні місця народження. Тато — сандомирський воєвода Александер Конєцпольський, дідич значних маєтностей на теренах нинішньої Тернопільщини, зокрема, м. Язловця. Матір — дружина батька Йоанна Барбара із Замойських, дочка канцлера великого коронного Томаша Замойського. Станіслав — онук гетьмана великого коронного і краківського каштеляна Станіслава Конєцпольського, правнук гетьмана і канцлера великого коронного Яна Замойського. Також був братом тітки короля Міхала Корибута Вишневецького. Здобув добру освіту, вишкіл, 1662-го навчався у Парижі; замолоду почав військову кар'єру.

20 червня 1661, на прохання дідича Язловця Станіслава Конєцпольского, король надав новий привілей на проведення в місті двохтижневого ярмарку поблизу дня святого Юрія (за руським календарем).[4]

Під час рокошу Єжи Себастьяна Любомирського перебував у таборі прихильників короля разом з Яном Собеським, у серпні 1665 був в таборі під Яроціном (певне, перша військова кампанія). 1665 р. після смерті вуя — сандомирського воєводи Яна Собіпана Замойського — був утягнутий у процес з тіткою Марисенькою Собєською-Замойською та Марціном Замойським — львівським підстолієм, де став на сторону Ґризельди Вишневецької. Процес тривав роками, розглядався на сеймах. «Конституція» 1674 року наказала йому повернути маєтки Замойської ординації (головно фортецю) Марціну Замойському, дозволяючи затримати в доживотті (державця) Крешівський і Тарногродський «ключі», резиденцію в Звіринці (остаточне вирішення процесу 1677).

1667 р. брав участь у Підгаєцькій кампанії (як долинський староста, староство отримав після батька), у боях із козаками гетьмана Петра Дорошенка, керуючи загоном 700 кіннотників та прикриваючи головні сили тоді коронного гетьмана Яна Собєського. Замкнувся у Тернополі, захистив Тернопіль від татар, потім розбив татарський чамбул під Копичинцями.

У сеймовій «конституції» 1670 року згаданий якийсь С. Конєцпольський серед інфамів, що деякі історики без доказів приписали йому як долинському старості. 1671 р. брав участь у поході польських військ під Брацлав. Під час конфлікту короля М. Вишневецького з протестувальниками утримував нейтралітет. Під час Хотинської кампанії 1673 р. здобув Язловець, який рік перед тим окупували турки. Згодом під керівництвом тестя Дмитра Юрія Вишневецького брав участь у битві під Хотином на чолі королівських корогв; тоді отримав Белзьке староство. 1676 р. став коронним обозним, 1679 — подільським воєводою (попередник — Анджей Максиміліян Фредро, наступник — Марцін Замойський), 1682 р. посів уряд каштеляна краківського — найвищий серед світських сенаторських урядів. Згідно з поширеними тоді чутками, ціною ціого уряду були Броди і Підгірці (нині Бродівського району), які він продав (іноді казали, що відступив) королевичеві Якубові Собєському. Отець Каспер Несецький SJ вказував на виконання ним обов'язків брацлавського каштеляна до смерті (наступник — Вацлав Гулевич).[5]

С.-Я. Конєцпольського як дідича Тернополя згадує у своєму щоденнику подорожі мандрівник Ульріх фон Вердум: «Це місто на Волині [тут іноземець помилився, бо Тернопіль розташований на галицькому Поділлі], спадкова власність пана [Станіслава] Конєцпольського, долинського старости…»

12 березня 1676 у Кракові видав грамоту, якою допускав до свого гербу Побог війта Язловця, вірменина Богдана Сеферовича-Спендовського[6].

Перший заповіт написав у Бродах 13 вересня 1676; другий — 22 серпня 1682 у Біщі[7], яким свої маєтності заповів стрийку Яну Александеру Конєцпольскому — балинському старості. В тексті є детальний перелік маєтностей, кількість яких він за життя збільшив; 1661 р. за ним визнали маєтність «Мліївщину» (над р. Вільшаною в Київському воєводстві, зокрема, міста Гуляйпіль (нині Златопіль), Тясьмин (нині Сміла), Костянтинів, Орловець). Список утрачених ним маєтностей за Бучацьким миром 1672 року склав 110 міст, 186 сіл у Київському, Подільському, Брацлавському воєводствах з річним доходом близько 500000 злотих[1].

Помер 1682 р.[1]

Шлюб

Дружина — Євгенія Катерина з князів Вишневецьких (пом. після 1681, Залізці) — дочка великого коронного гетьмана князя Дмитра Юрія Вишневецького, шлюб взяли 23 січня 1667. Посаг — 150000 злотих готівкою, 50000 клейнотами. Дорослих дітей не мали.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Przyboś, s. 528.
  2. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 118.
  3. Гуцал, П. Власники Тернополя
  4. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 106—107.
  5. Niesiecki, K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 244. (пол.)
  6. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 118.
  7. Barącz, S. Wolne miasto handlowe Brody. — Lwów : Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1865. — S. 61. (пол.)

Джерела, література

Посилання

Зауваги

  • Першу версію цієї статті започаткував Дмитро Лоґуш.