Садок Баронч

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Чернець, історик, фольклорист
о. Садок Баронч
о. Садок Баронч
о. Садок Баронч
Инші імена: Садок Вінцентій Фереріуш Баронч, пол. Sadok Wincenty Fererjusz Barącz, вірм. Սադոկ Վինցենտի Ֆէրերուշ Բարոնչ
Народження: 29.04.1814
м. Станиславів, нині Івано-Франківськ, Україна
Смерть: 2.04.1892
м-ко Підкамінь, нині Бродівський район, Львівська область, Україна
Громадянство: вірменин
size Австрійська імперіяsize Австро-Угорщина
Родина: батько — Григорій
Освіта: нормальна (початкова) школа й цісарсько-королівська гімназія у Станиславові, факультет філософії та факультет богослов'я Львівського університету, монастирська філософсько-богословська школа у Львові
Релігія,
духовне життя:
римо-католик, чернець-домініканин(-ець)
Творчість: автор краєзнавчих розвідок
Громадська діяльність: голова Польської національної ради в Тисмениці, мировий суддя

о. Садок Баронч ОП (у хрещенні — Вінцентій Фереріуш Баронч; пол. Sadok Barącz, вірм. Սադոկ Վինցենտի Ֆէրերուշ Բարոնչ; 29 квітня 1814, м. Станиславів, нині Івано-Франківськ, Україна — 2 квітня 1892, містечко Підкамінь, Львівщина, нині Україна) — польський римо-католицький релігійний діяч, чернець-домініканин, історик, фольклорист, архівіст, вірменин за національністю.

Життєпис

Садок Баронч народився 29 квітня 1814 року в місті Станиславові (на той час — Австрійська імперія, нині — Івано-Франківськ, Україна) в незаможній вірменській родині містянина Григорія Баронча. При народженні отримав два імені — Вінцентій і Фереріуш — на честь святого Вінсента Феррера.

1821—1830 навчався в нормальній (початковій) школі й Станиславівській цісарсько-королівській гімназії, 1831—1833 — у Львівському університеті на факультеті філософії. Закінчив екстерном також факультет богослов'я (1833—1835). Бажаючи вступити до монастиря домініканців у Львові, листувався з Ватиканом з проханням дозволити йому змінити вірменський обряд на латинський, на що отримав дозвіл аж через 5 років. 1835 вступив до новіціяту домініканців у Підкамені поблизу Бродів, де 19 липня того ж року отримав чернече ім'я Садок. Продовжував вивчати богослов'я та закінчив монастирську філософсько-богословську школу у Львові. Вічні обіти склав 2 травня 1838. Священничі свячення отримав з рук львівського латинського архиєпископа Франтішека Піштека 21 липня 1838.

1839 виконував функції бібліотекаря монастиря та помічника (вікарій) домініканської парафії при костелі Божого Тіла у Львові; став професором біблійних наук у філософсько-богословській школі. 1842–1845 — виконував обов'язки катехита в нормальній школі у Жовкві, яка належала домініканам; став помічником настоятеля монастиря (підпріором).

З початку 1846 переведений до Бірок Домініканських, потім був настоятелем та адміністратором парафії, 1848 — головою Польської національної ради та мировим суддею в Тисмениці. 1851 повернувся до Львова, де знову став професором у школі домініканців. 1853–1857 — спеціяльний радник капітули провінції. 1855 на короткий час призначений настоятелем у Підкамені, однак невдовзі подав у відставку. Впродовж багатьох років був прокуратором і бурсарієм цього домініканського монастиря, тут прожив до кінця свого життя. Звідти навідувався у м-ко Залізці та м. Бучач на Тернопільщині.

1858 став членом-кореспондентом Краківського наукового товариства.

Помер о. Садок Баронч 2 квітня 1892 в м-ку Підкамені. Похований у каплиці на місцевому монастирському цвинтарі[1].

Доробок

У монастирських архівах відшукував манускрипти, робив виписки, розпитував старожилів. Переписувався з ученими, письменниками, зокрема, з Авґустом Бєльовським, директором Бібліотеки ім. Оссолінських (Оссолінеуму) у Львові, який сприяв роботі ченця. Свої краєзнавчі пошуки о. Садок Баронч виклав польською мовою у 30 монографіях та близько 70 статтях, зокрема, у львівських часописах.

Праці з історії Тернопільщини
Видані в Тернополі

Вшанування

На честь о. Садока Баронча названа одна з вулиць Львова.

Примітки

  1. Не виключено, що був похований на цвинтарі в містечку, як инші ченці монастиря, про що свідчать надгробки біля каплиці Цетнерів. Станом на вересень 2014 у крипті було кілька металевих саркофагів, розграбованих у радянські часи, без жодної інформації про похованих.

Джерела

Зауваги