Руслан Коцюк
| Військовик | ||
|---|---|---|
| Руслан Коцюк | ||
 |
||
| Народження: | 03.05.1978, с. Джурин, нині Білобожницька громада, Чортківський район, Тернопільська область, Україна | |
| Смерть: | 29.08.2014, біля с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область, Україна | |
| Поховання: | спочатку військове кладовище в Кушугумі під Запоріжжям; перепохований 20.03.2015, с. Джурин | |
| Громадянство: | .svg){kind=small} УРСР →  Україна
| |
| Родина: | батько — Володимир, мати — Юлія (з Дмитровських), дружина — Іванна, пасинок — Ігор, донька — Марічка | |
| Освіта: | середня школа, Чернівецький університет | |
| Робота: | ремонтував телефони і ТВ-техніку | |
| Військо: | старший лейтенант, командир взводу розвідки 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський) | |
| Відзнаки: | Орден Богдана Хмельницького III ступеня; Звання «Почесний громадянин Тернопільської области» | |
Русла́н Коцю́к (3 травня 1978, с. Джурин, околиця Чорткова — 29 серпня 2014, біля с. Новокатеринівка під Іловайськом, Донецька область) — український військовик, старший лейтенант, учасник російсько-української війни 2014-2026.
Зміст
Життєпис
Руслан Коцюк народився 3 травня 1978 в селі Джурин в околиці Чорткова[1] в родині Володимира Коцюка та Юлії з Дмитровських[2]. Батьки Руслана передчасно пішли з життя.
Після здобуття середньої освіти 1995 вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, який закінчив 2000-го, здобувши фах інженера-радіотехніка[3].
До мобілізації певний час працював у Бердичеві у фірмі родича, ремонтуючи телефони і телевізійну техніку. Після повернення додому працював у Чорткові[3].
Мобілізований до лав Збройних сил України 11 квітня 2014. Вишкіл відбув у військовій частині Володимира-Волинського (нині Володимир), командир взводу розвідки 3-го батальйону 51-шої окремої механізованої бригади. Наприкінці травня направлений до Іловайська. Останній раз виходив на зв'язок 28 серпня, перебуваючи в околицях міста. З того часу рідні бійця докладали всіх зусиль, щоб знайти його.
Загинув 29 серпня 2014 під час прориву з оточення в Іловайському котлі т. зв. «Зеленим коридором» на дорозі в районі с. Новокатеринівки Старобешівського району Донецької области.
2 вересня тіло Руслана Коцюка разом з тілами 87 инших загиблих привезли до запорізького моргу. Спочатку герой був тимчасово похований на військовому кладовищі у селищі Кушугумі під Запоріжжям поряд з иншими бойовими побратимами, тіла яких не вдалося розпізнати. Дружина чотири рази робила ДНК-аналіз та щоразу результат був негативним. Його прізвище навіть було в списку полонених. Ступінь рідности визначили судмедексперти за відповідним матеріялом ДНК-експертизи дочки, підтвердження рідні отримали 16 березня.
Перепохований у рідному селі 20 березня 2015. Панахиду в катедральному соборі Верховних Апостолів Петра і Павла у Чорткові відслужили епарх Бучацький УГКЦ Дмитро (Григорак) і чортківські священники.
- Родина
Залишилася дружина Іванна (одружилися 16 березня 2010) і двоє дітей — 5-річна донька Марічка і 15-річний син Ігор.
Відзнаки та пошанування
- 4 червня 2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[4].
- Звання «Почесний громадянин Тернопільської области» (26 серпня 2022, посмертно)[5];
3 вересня 2018 на фасаді Джуринської школи встановлено пам’ятну таблицю Русланові Коцюку[6].
Джерела
Основні
- Кошіль І. Руслан залишив сиротами двох дітей / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 10 (18–24 квіт.). — С. 4.
- На Чортківщину, у село Джурин, привезуть тіло героя Руслана Коцюка // Золота пектораль. — 2015. — 14 бер.
- Сьогодні у селі Джурин перепоховали Руслана Коцюка, який загинув в «Іловайському котлі» (ФОТО) // Золота пектораль. — 2015. — 14 бер.
Покликання
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
| Тернопільщина знову у скорботі // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 20 бер. | |
| Руслан Коцюк — Ангели війни // Телеканал Тернопіль1. — 2024. — 30 черв. | |
- Руслан Коцюк // База знань Ґуґля.
- Коцюк Руслан Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Коцюк Руслан Володимирович (пошук).
Примітки
- ↑ На час народження — село Чортківського району Тернопільської области УРСР, нині — у складі Білобожницької громади Чортківського району Тернопільської области України.
- ↑ Відомости про маму подала Марія Леськів, провідна бібліотекарка міської бібліотеки-філії Бучацької ЦБС.
- ↑ 3,0 3,1 Феціца Х., Шкула А. Спогади про Героя: «На ньому трималася наша сім'я та дім…» / Христина Феціца, Андрій Шкула // 20 хвилин. — 2018. — 8 вер.
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України».
- ↑ Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 504 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Коцюку Руслану Володимировичу (посмертно)».
- ↑ Відкриття меморіальної дошки Герою Чортківщини — Руслану Коцюку // Голос народу. — 2018. — № 36 (7 вер.). — С. 4. — Пошанування.
Зауваги
- Сторінки, що містять шаблон із кількома значеннями одного й того ж параметра
- Особи (за абеткою)
- Військовики (за абеткою)
- Особи на ім'я Руслан
- Народилися 1978 на Тернопільщині
- Народилися 3 травня на Тернопільщині
- Народилися в Джурині
- Українські військовики, які народилися на Тернопільщині
- Українські військовики, які працювали(-ють) на Тернопільщині
- Українські військовики, які проживали(-ють) на Тернопільщині
- Тернопільці — випускники середніх шкіл
- Тернопільці — випускники вишів Чернівців
- Працювали(-ють) у Чорткові
- Померли 2014
- Померли 29 серпня
- Тернопільці, які загинули під час російсько-української війни 2014-2026 на Донеччині
- Тернопільці, які загинули під час російсько-української війни 2014-2026 (за абеткою)
- Поховані в Джурині
- Перепоховані тернопільці
- Тернопільці — почесні громадяни Тернопільської области
