Роман Лукань

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Священик, чернець, історик, архіваріус, краєзнавець, журналіст
о. Роман Степан Лукань ЧСВВ
О. Роман Лукань ЧСВВ.jpg
Народження: 17.9.1907
с. Старуня, нині Богородчанського району на Івано-Франківщині, Україна
Смерть: 28.11.1943
м. Львів, нині Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — Дмитро
Освіта: народна школа, Станиславівська українська державна гімназія, студії в Лаврові Добромилі, Кристинополі, Жовкві
Робота: архіваріус, бібліотекар, редактор
Примітки: греко-католик

о. Роман Степан Лукань ЧСВВ (17 вересня 1907, с. Старуня, нині Україна — 28 листопада 1943, м. Львів, нині Україна) — український священик-василіянин, історик, архіваріус, бібліотекар, бібліограф, краєзнавець, журналіст, редактор, член НТШ. Чернець Бучацького монастиря, автор нарису про цю обитель та школи при ній.

Життєпис

Степан Лукань народився 17 вересня 1907 в с. Старуні Надвірнянського повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині Богородчанського району на Івано-Франківщині, Україна). Батько — селянин Дмитро Лукань, який мав удома книгозбірню.

Навчався в народній школі, Українській державній гімназії в Станиславові, заощаджені гроші тратив на добрі книжки та часописи, відмовляючись від ласощів, кіна. Належав до учнів, що гуртувалися в Марійській Дружині біля свого катехита, о. д-ра Івана Фіголя, поглиблювали свою релігійну освіту та духово зростали. 12 лютого 1926 як учень 6-ї класу вступив до новіціяту ЧСВВ у Крехові, по шістьох місяцях отримав чернечу рясу, прибрав ім’я Роман та склав обіти 4 жовтня 1927. Як чернець закінчив студії: гімназію — в Лаврові, філософію — в Добромилі, богослов’я — в Кристинополі (нині Червоноград, Львівщина) та Жовкві (усі — на Львівщині). Чернечу професію зложив у Кристинополі в день Стрітення 1933[1]. 13 серпня 1933[2] прийняв священичі свячення з рук Преосвященного Йосафата Коциловського в Жовкві.

Відтоді працював як архіваріус і бібліотекар Центрального Василіянського архіву та бібліотеки Галицької обителі святого Спаса Онуфріївського монастиря (Львів). Редагував і видавав «Записки ЧСВВ», також вміщував публікації у журналах «Місіонар», «Календар “Місіонара”», «Літопис Батьківщини», «Нова зоря». Від середини 1930-х — член Бібліографічної комісії та співробітик історично-філософської секції НТШ. Душпастирював у церкві святого Онуфрія. Після закриття більшовицько-радянською владою архіву та бібліотеки у лютому–жовтні 1940 — бібліотекар Львівського відділу Інституту історії АН УРСР. За даними Н. Антонюк, після окупації Львова німцями-нацистами у липні 1942 повернув собі духовний сан, підпільно продовжив працювати в архіві та бібліотеці. Натомість о. Єронім Грім ЧСВВ припускає, що це твердження є сумнівним, оскільки в час гітлерівської окупації духівники мали можливість відкрито служити. Також він вважає, що о. Лукань працював у Бучацькому монастирі, очевидно, під час написання своєї праці «Причинки до історії Бучацьких шкіл ЧСВВ»[3].

У неділю 28 листопада 1943 зазнав важких травм від авта й того вечора помер у клініці у Львові, прийнявши святі Тайни. Його тіло для прощання поклали у василіянській церкві святого Онуфрія у Львові (вул. Жовківська, 36, нині Богдана Хмельницького). 29 листопада торжественну панахиду відправив Кир Йосиф Сліпий у співслужінні професорів Богословської академії у Львові, увечері відправлено монаші похорони. У вівторок зранку відправили заупокійну Службу Божу та панахиду. Опісля тіло перевезли до церкви святих Петра і Павла (нині перехрестя Личаківської і Мечникова). О 2-й зібралося чимало українців, зокрема, голова УЦК д-р Володимир Кубійович. Похоронну відправу очолив Кир Никита Будка. Похований о. Роман Лукань ЧСВВ у спільній могилі з о. Теофілем Кострубою ЧСВВ на 64-у полі Личаківського цвинтаря.

Доробок

Головно досліджував історію ЧСВВ, зокрема підготував матеріяли з історії василіянських шкіл (Лаврів, Бучач, Дрогобич), місійної діяльности, праці василіян в організуванні Марійських Дружин в Україні і в Галичині, про монастирські цвинтарі. Збирав матеріяли до культу святого Йосафата, своїми статтями в часописах возвеличував цю постать, особливо в ювілейному минулому році. Збирав літературу про друкаря Івана Федоровича, уклав бібліографію про нього, планував від­крити музей. Працював над науковим покажчиком української преси в Галичині, «Хрестоматією релігійної літератури». Автор:

  • розвідок «Дрогобицькі українці в Краківському університеті в 15 і 16 віках» (рукопис, 1931), «Могила князя Лева і лаврівський некрополь» (1936, опубл. 1999)
  • нарисів «Причинки до історії Бучацьких шкіл ЧСВВ» (1930-ті), «Старуня, повіт Богородчани», «Яблінка біля Солотвини» (обидва — 1925), «Дрогобич» (рукопис, 1931), «Василіянські школи» (1932), «Початки Добро­мильських василіян» (1933), «Василіянські монастирі в Станиславівській епархії» (1935), «Василіянські монастирі Львівської архиєпархії» (1937), «Василіянські монастирі на Покутті» (1938), «Про Василіянські монастирі на Україні», «250-ліття побуту отців Василіян у Жовкві» (обидва — 1942)
  • некрологу о. Йосифа Застирця[4]

Примітки

  1. За о. Дмитром Блажейовським, 2 лютого; див.: Lukan' Roman Stefan // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 531. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  2. За іншими даними, 1940 р.; див.: Антонюк, Н. Лукань Роман-Степан Дмитрович // ЕСУ. — Т. 18. — С. 77.
  3. Власне дослідження автора — Дмитро Лоґуш.
  4. о. Лукань, Р. † Йосиф Застирець // Львівські вісті. — 1943. — Ч. 9 (17—18 січня). — С. 3.

Джерела та література

Посилання

Зауваги